914/4179/15 Про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з оплати наданих послуг за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів - 18.04.2018 Прийняття

03.12.2015 Державне підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод" (далі - ДП "Стрийський вагоноремонтний завод") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Salwyno Company Limited про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів в сумі 44 569,30 доларів США, що визначається за офіційним курсом цієї валюти на час звернення до суду за даними Національного банку України у сумі 1 064 314, 88 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.01.2016 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Salwyno Company Limited на користь ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" 44 569,30 доларів США, що за офіційним курсом цієї валюти на час звернення до суду за даними Національного банку України становить 1 064 314,88 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів № СВРЗ-05- (П-367/03)-14-119/ю від 29.10.2014.

Крім того відповідач проти вказаної заборгованості не заперечив, а визнав позов.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Salwyno Company Limited на користь ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" 41 032,20 доларів США, що за офіційним курсом цієї валюти станом на час звернення до суду за даними Національного банку України становить 980 039, 98 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Водночас, частково задовольняючи позов за результатом розгляду спору по суті, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач лише частково виконав свої зобов'язання з оплати за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів №СВРЗ-05-(П-367/03)-14-119/ю від 29.10.2014, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка, однак, становить меншу суму, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Salwyno Company Limited звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Salwyno Company Limited посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи; матеріали справи не містять узгодженості між сторонами щодо підсудності зазначеного спору, в той час як відповідач є нерезидентом України; матеріали справи не містять даних про належне повідомлення відповідача за адресою, що зазначена в позовній заяві або закордоном; відповідач не має правовідносин з позивачем на підставі договору № СВРЗ-05- (П-367/03)-14-119/ю від 29.10.2014, додаткові угоди до нього не укладав та акти приймання-передачі не підписував, докази у справі є підробленими, а суд безпідставно не призначив почеркознавчу та судово-технічну експертизу у справі.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності вказаних представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.10.2014 між ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" (виконавець) та Salwyno Company Limited (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів № СВРЗ-05- (П-367/03)-14-119/ю (далі - договір). Вказаний договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець від свого імені та за рахунок замовника надає послуги з організації перевезень світлих та в'язких нафтопродуктів шляхом надання вагонів-цистерн (далі - вагонів), балансоутримувачем яких є виконавець.

Відповідно до п. 3.2. договору та протоколу узгодження договірної ціни розмір орендної плати за одну добу одного вагона становить 11,00 доларів США з ПДВ.

Пунктом 3.3. договору визначено, що замовник проводить 100% (сто відсотків) попередню оплату вартості послуг виконавця за поточний період (календарний місяць) протягом 5-ти (п'яти) календарних діб з моменту отримання рахунку виконавця, згідно з бланком-заявки (додаток №4). Замовник зобов'язаний отримати рахунок на оплату послуг в перший робочий день поточного місяця у виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам та встановлено, що позивач зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується долученими відповідачем оригіналами актів виконаних робіт (послуг) на загальну суму 113 752,22 дол. США, однак відповідачем сплачено надані послуги частково, а саме в розмірі 72 720, 02 дол США.

Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості та встановивши наявність описки в розрахунку позивача щодо акта від 28.02.2015, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 41 032,30 дол. США, що на момент подання позову становило 980 039,98 грн, а в іншій частині - правомірно відмовив у позові.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не має правовідносин з позивачем на підставі договору № СВРЗ-05- (П-367/03)-14-119/ю від 29.10.2014, додаткові угоди до нього не укладав та акти приймання-передачі не підписував зводяться до переоцінки доказів у справі.

Наведеним доводам було надано оцінку судом апеляційної інстанції, який дослідивши оригінали вказаних документів, встановив, що вони містять підписи та печатку відповідача, в той час як відповідачем не було надано доказів втрати печатки. Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що про наявність між сторонами договірних відносин свідчать здійснення ним часткової оплати за договором, а також листи відповідача позивачу з проханням направити вагони на відповідні станції.

Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, вказані доводи відповідача відхиляються судом касаційної інстанції.

Безпідставними є також посилання відповідача на неправомірне відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, враховуючи наступне.

Частиною 5 ст. 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами ст. 43 цього Кодексу, тобто як і інші докази у справі.

Зміст ст. 32 ГПК України свідчить про те, що висновок судового експерта відноситься до засобів доказування нарівні із іншими доказами у справі та не має будь-яких переваг поряд з іншими доказами у справі.

Відповідно до п. 1.3 Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 N 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" (z0705-98) для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Таким чином, встановивши, що особа, зразки почерку якої підлягають ідентифікації, не може прибути в судове засідання для надання зразків підписів, а долучених до клопотань документів недостатньо для її проведення, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у призначенні експертизи, у зв'язку з неможливістю її проведення.

Безпідставними є твердження відповідача про те, що вказана справа не підлягала розгляду Господарським судом Львівської області, враховуючи наступне.

Згідно ст. 124 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закон України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону (якою визначено виключну підсудність судам України).

Згідно з п. 7.1. договору спори за цим договором вирішуються сторонами шляхом переговорів. Якщо згоди не буде досягнуто спір передається на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Застосовуване право - право України.

Водночас відповідно додатковою угодою №2 від 20.12.2014 до вказаного п. 7.1. договору було внесено зміни, згідно з якими у разі недосягнення згоди шляхом переговорів, місцем проведення судового засідання є Господарський суд Львівської області.

Отже, оскільки сторони у договорі дійшли згоди про вирішення спорів у Господарському суді Львівської області, то доводи відповідача про порушення правил визначення підсудності є безпідставними.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про порушення норм права щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, оскільки у зв'язку з таким порушенням апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і сам розглянув справу по суті за участю представника відповідача в режимі відеоконференції.

Оскільки Salwyno Company Limited не доведено порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права прийнятті оскаржуваного судового акта, Верховний Суд, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та вимог ст. 300 ГПК України, не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги Salwyno Company Limited.