910/14506/17 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - 18.04.2018 Прийняття

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Темпо Групп" (Далі - ТОВ "Темпо Групп", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Інвестмент Груп" (Далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 8/17 нежитлового приміщення № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. "А" загальною площею 177,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, будинок 13, укладений 27 квітня 2017 року між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Темпо Групп", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 1519.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір був укладений за результатами аукціону, однак аукціон було проведено із істотним порушенням законодавства.

2.1. Позивач зазначає, що договір укладено всупереч заборони, встановленої ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2017 та всупереч арешту, накладеного на спірне нерухоме майно ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.04.2017.

2.2. 07.07.2017 господарським судом міста Києва прийнято рішення, яким визнано недійсними результати аукціону з продажу приміщення, а тому позивач вважає, що договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним.

3. Ухвалою господарського суду міст Києва від 30.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14506/17, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасію Сергіївну та призначено її до розгляду на 21.09.2017.

4. 17.10.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/6453/17. Клопотання мотивоване тим, що: оскаржуваний договір був укладений на підставі протоколу аукціону з продажу комунального майна, рішенням господарським судом міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/6453/17 визнано недійсними результати аукціону з продажу приміщення; постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 зазначене рішення скасовано; позивачем 21.09.2017 подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017. Позивач зазначав, що оскільки за оскаржуваним договором відчужувалось саме комунальне майно через аукціон, підтвердження Вищим господарським судом України недійсності результату аукціону у справі № 910/6453/17 буде вирішальним щодо визнання недійсним оскаржуваного договору у даній справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2017, повний текст якого складено та підписано 24.10.2017, у справі № 910/14506/17 у задоволенні позову відмовлено.

6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Темпо Групп" залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14506/17 залишено без змін.

7. Судові рішення обґрунтовані наступним:

7.1. на момент укладення спірного Договору, 27.04.2017 його сторони не були обізнані про наявність вжитих судом у межах справи № 910/6453/17 заходів, у той час, як 31.05.2017 вказані заходи були скасовані постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/6453/17 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017), після чого сторони на виконання умов Договору склали і підписали Акт приймання-передачі приміщення від 31.05.2017, який за таких обставин не може вважатися таким, що підписаний під час дії вжитих судом у справі № 910/6453/17 заходів;

7.2. судом другої інстанції відхилено аргументи позивача про те, що в день укладення Договору, 27.04.2017, про наявність вжитих судом відносно спірного майна заходів оголошено в засіданні Постійної комісії Київської міської ради з питань власності про що зазначено у Витязі з протоколу № 46, копію якого додано позивачем до позову, з огляду на те, що факт присутності керівництва Департаменту комунальної власності м. Києва у вказаному засіданні, про що у позовній заяві зазначав позивач, змістом вказаного витягу не підтверджено. Суд другої інстанції дійшов висновку, що підстави вважати, що засідання Постійної комісії Київської міської ради з питань власності відбувалось до моменту укладення спірного Договору, враховуючи зміст вказаного витягу, відсутні.

7.3. суди обох інстанцій послались, що укладаючи 27.04.2017 спірний Договір, його сторони не були обізнані про заборону, встановлену 25.04.2017 ухвалою господарського суду міста Києва у справі № 910/6453/17, яку в подальшому в судовому ж порядку було скасовано.

7.4. крім того, суди відхилили доводи позивача про те, що спірний Договір укладено і Акт приймання-передачі спірного приміщення складено та підписано відповідачами всупереч арешту, накладеного на вказане приміщення ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.04.2017 у справі № 761/14697/17 (провадження № 1-кс/761/9313/2017) в межах кримінального провадження № 42017101100000148 від 20.04.2017, з огляду на те, що таку ухвалу винесено, а арешт, відповідно, накладено 28.04.2017, в той час як спірний Договір укладено 27.04.2017, тобто до дати накладення арешту.

7.5. судами встановлено, що матеріали справи містять Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірного об'єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що запис про арешт спірного нерухомого майна внесений 11.05.2017 о 14:10:43, в той час як з наданої третьою особою довідки з вказаних реєстрів, яка нею отримувалась під час укладення Договору для його посвідчення, станом на 27.04.2017 о 14:36:13 арештів та заборон на відчуження спірного нерухомого майна в реєстрах зареєстровано не було, отже, суди вважають, що факт наявності на дату складення та підписання сторонами діючого Договору на його виконання Акту приймання-передачі приміщення арешту на спірне майно, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.04.2017 у справі № 761/14697/17, не є підставою вважати, що вказані дії сторін були незаконні.

7.6. Колегія суддів апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові дійшла висновку, що факт скасування постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 910/6453/17 в частині скасування рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2017 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу спірних нежилих приміщень, що був проведений 14.04.2017 Універсальною товарною біржею "Національні ресурси", а рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/6453/17 в цій частині залишено в силі, на що посилався позивач під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки вказана постанова винесена після прийняття оспорюваного рішення та не може бути підставою для його скасування, проте колегія суддів апеляційної інстанції роз'яснила позивачеві, що за вказаних обставин він не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції, за наявності правових та процесуальних підстав для цього, з відповідною заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

8. Позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 17.10.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Здійснити розподіл судових витрат.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій ТОВ "Темпо Групп" вважає невірне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права:, зокрема ст. ст. ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України у редакції чинній до 15.12.2017 (Далі - ГПК України (1798-12) ), ст. 269 ГПК України у чинній редакції, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

9.1. позивач вважає, що судом апеляційної інстанції помилково визначено, що на момент звернення до суду у позивача не існувало достатніх правових підстав для такого звернення, а рішення про визнання недійсним результатів аукціону у справі №910/6453/17 судом першої інстанції на момент звернення позивача із даним позовом не набрало законної сили.

9.2. крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції не надав належну юридичну оцінку безпідставній відмові суду першої інстанції у зупиненні провадження у даній справі до винесення рішення судом касаційної інстанції у пов'язаній справі №910/6453/17, що призвело до прийняття судом першої інстанції незаконного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог;

9.3. вважає, що суд апеляційної інстанції мав процесуальне право повторно розглянути справу та урахувати при прийнятті рішення постанову Вищого господарського суду України у справі №910/6453/17, яка підтвердила законні висновки суду першої інстанції у тій же справі про наявність правових підстав для визнання результатів аукціону недійсним.

Короткий зміст вимог інших учасників у справі

10. Відповідачем 1 подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Темпо Групп" на рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 910/14506/17.

11.1. Призначено до розгляду касаційну скаргу ТОВ "Темпо Групп" на 18 квітня 2018 року о 14 год. 45 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

12. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід частково задовольнити, виходячи з такого.

13. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Під час розгляду справи судами встановлено, що 14.04.2017 Універсальною товарною біржею "Національні ресурси" був проведений аукціон з продажу об'єкту права комунальної власності територіальної громади м. Києва - нежитлового приміщення загальною площею 177,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13, літ. "А".

15. За результатами проведення вказаного аукціону 27.04.2017 відповідач 1 як продавець та відповідач 2 як покупець уклали договір № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення (далі Договір), згідно з п. 1.1 якого відповідач 1 продав, а відповідач 2 купив нежитлове приміщення, № 1-12 групи приміщень № 1 в літ. "А" загальною площею 177,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 13.

16. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із позовом позивач зазначав, що Договір порушує його права та інтереси, оскільки ТОВ "Темпо Групп" незаконно не було допущено до участі в аукціоні. Крім того, посилався на те, що спірний Договір укладено відповідачами, незважаючи на судову заборону на відчуження приміщення а також на визнання аукціону недійсним, водночас і на те, що заволодіння спірним приміщенням відповідачем 2 відбулось під час арешту, накладеного в межах розслідування кримінальної справи.

17. Судами встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6453/17 за позовом ТОВ "Темпо Групп" до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Універсальної товарної біржі "Національні ресурси" про визнання недійсним результатів аукціону, справу призначено до розгляду на 22.05.2017;

17.1. разом з позовом ТОВ "Темпо Групп" було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову;

17.2. ТОВ "Темпо Групп" 24.04.2017 через канцелярію суду надано уточнену заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій заявник просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Універсальній товарній біржі "Національні ресурси" та іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на оформлення результатів аукціону з продажу спірних нежилих приміщень, що був проведений 14.04.2017 Універсальною товарною біржею "Національні ресурси", в тому числі затверджувати протокол аукціону, укладати попередній договір про укладення у майбутньому охоронного договору з органом культурної спадщини, укладати договір купівлі-продажу та опубліковувати в друкованих виданнях інформацію про ціну продажу та переможця аукціону.

18. Судами встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2017 у справі № 910/6453/17 заяву ТОВ "Темпо Групп" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та з метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на оформлення результатів аукціону з продажу нежилих приміщень загальною площею 177,6 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13, літ. "А", що був проведений 14.04.2017 Універсальною товарною біржою "Національні ресурси", в тому числі затверджувати протокол аукціону, укладати попередній договір про укладення у майбутньому охоронного договору з органом культурної спадщини, укладати договір купівлі-продажу та опубліковувати в друкованих виданнях інформацію про ціну продажу та переможця аукціону.

19. Також, судами встановлено, що з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2017 у справі № 910/6453/17 про вжиття заходів забезпечення позову зареєстровано в Реєстрі 26.04.2017, а оприлюднено - 28.04.2017.

20. Крім того, встановлено, що у день укладення Договору, 27.04.2017, про наявність вжитих судом відносно спірного майна заходів оголошено в засіданні Постійної комісії Київської міської ради з питань власності, що підтверджується Витягом з протоколу № 46, копію якого додано позивачем до позову, однак, факт присутності керівництва Департаменту комунальної власності м. Києва у вказаному засіданні, про що у позовній заяві зазначає позивач, змістом вказаного витягу не підтверджується, тобто, суди вважають, що засідання Постійної комісії Київської міської ради з питань власності могло відбуватись як до моменту укладення спірного Договору так і після його укладення.

21. Встановивши наведене, суд першої інстанції із яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов до висновків про те, що на момент укладення спірного Договору, 27.04.2017 його сторони не були обізнані про наявність вжитих судом у межах справи № 910/6453/17 заходів, у той час, як 31.05.2017 вказані заходи були скасовані постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/6453/17 (залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017), після чого сторони на виконання умов Договору склали і підписали Акт приймання-передачі приміщення від 31.05.2017, який за наведених обставин не може вважатися таким, що підписаний під час дії вжитих судом у справі № 910/6453/17 заходів.

22. Водночас, судом першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний господарський суд, відхилено доводи позивача про те, що спірний Договір укладено і Акт приймання-передачі спірного приміщення складено та підписано відповідачами всупереч арешту, накладеного на вказане приміщення ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.04.2017 у справі № 761/14697/17 (провадження №1-кс/761/9313/2017) в межах кримінального провадження № 42017101100000148 від 20.04.2017, оскільки арешт накладено 28.04.2017, в той час як спірний Договір укладено 27.04.2017, тобто до дати накладення арешту.

23. При цьому судами встановлено, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірного об'єкта нерухомого майна вбачається, що запис про арешт спірного нерухомого майна внесений 11.05.2017 о 14:10:43, в той час як з наданої третьої особою довідки з вказаних реєстрів, яка отримувалась під час укладення Договору для його посвідчення, станом на 27.04.2017 о 14:36:13 арештів та заборон на відчуження спірного нерухомого майна в реєстрах зареєстровано не було.

24. Суд першої інстанції із яким погодився суд другої інстанції, дійшов до висновку про те, що факт наявності на дату складення та підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення арешту на спірне майно, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.04.2017 у справі № 761/14697/17, не є підставою вважати, що вказані дії сторін були незаконні.

25. Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись із такими висновками, з огляду на наступне.

26. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

27. Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв'язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.

28. При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільний кодекс України (435-15) наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК).

29. З огляду на зазначені приписи, з урахуванням статей 15, 16 ЦК, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

30. Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 66, 67 ГПК України у редакції чинній до 15.12.2017 поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

31. Статтею 66 ГПК України у редакції чинній до 15.12.2017 передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

32. Таким чином, у розумінні ст.ст. 66, 67 ГПК України, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 68 ГПК України).

33. Той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо. (Правовий висновок у постанові ВСУ від 27.09.2017 у справі № 6-1361цс17)

34. З огляду на зазначене, помилковим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нежитлові приміщення загальною площею 177,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13, літ. "А", станом на час укладення оспорюваного Договору під забороною на відчуження фактично не перебувало, а права позивача укладенням цього договору не порушені.

35. Суд апеляційної інстанції, переоцінивши докази, наведені судом першої інстанції щодо необізнаності продавця про вжиття заходів забезпечення позову при укладенні спірного Договору та при передачі майна за Актом під час дії арешту, переконливих мотивів для таких своїх висновків не навів.

36. Крім того, судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні встановлено, що 17.10.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/6453/17 у суді касаційної інстанції, яке мотивовано тим, що оскаржуваний договір був укладений на підставі протоколу аукціону з продажу комунального майна. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/6453/17 визнано недійсними результати аукціону з продажу приміщення. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 зазначене рішення скасовано. Позивачем 21.09.2017 подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017. Позивач зазначав, що оскільки за оскаржуваним договором відчужувалось саме комунальне майно через аукціон, підтвердження Вищим господарським судом України недійсності результату аукціону у справі № 910/6453/17 буде мати наслідком визнання недійсним оскаржуваного договору у даній справі.

37. Згідно із ч. 1 ст. 79 ГПК України у редакції чинній до 15.12.2017, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

38. Однак, місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 910/6453/17 набрала законної сили, після розгляду касаційної скарги у справі № 910/6453/17 жодна із сторін не позбавлена права звернутись у даній справі з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, у разі наявності обставин, передбачених законодавством.

39. Відповідно до ст. 269 ГПК України у чинній редакції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

-Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

-Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

-Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

-У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

40. Доводи касаційної скарги про ненадання судом другої інстанції належної юридичної оцінки відмові суду першої інстанції у зупиненні провадження у даній справі до винесення рішення судом касаційної інстанції у пов'язаній справі №910/6453/17, що призвело, на думку скаржника, до прийняття судом першої інстанції незаконного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, знайшли своє підтвердження.

41. Відповідно до ст. 282 ГПК України у чинній редакції, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

42. Проте, в порушення ст.ст. 269, 282 ГПК України у чинній редакції, оскаржувана постанова не містить правового аналізу правомірності відхилення судом першої інстанції клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі.

43. Отже, вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що обставини, з якими позивач пов'язує недійсність договору № 8/17 купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.04.2017, відсутні, а позивачем не доведено наявності істотних порушень, встановлених ст. 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та ст. ст. 203, 2015 ЦК України, які б були підставою для визнання недійсним спірного договору.

44. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України в редакції чинній до 15.12.2017 визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

45. Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України у чинній редакції законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. Не в повному обсязі встановлені судами обставини, у даному випадку, не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

47. Так, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

48. Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

49. Водночас суд касаційної інстанції згідно із ст. 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 308 ГПК України у чинній редакції суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

51. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України у чинній редакції підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

52. З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції повністю, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суддів.

53. Під час нового розгляду, місцевому господарському суду належить врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну правову оцінку, урахувати під час нового розгляду обставини щодо набрання чинності рішення у справі № 910/6453/17 і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

54. У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темпо Групп" на рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 910/14506/17 задовольнити частково.