Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:

Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2017

у справі № 916/621/16 Господарського суду Одеської області

за позовом

Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

про стягнення 1 881,19 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача:

Остапов В.В., дов. № 3097 від 24.05.2017;

від відповідача:

не з 'явився

Позивач, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення боргу в сумі 1881,19 грн., який виник внаслідок неповної оплати причального збору.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.01.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 916/621/16, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.07.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Іллічівською філією ДП "АМПУ" на адресу ДП "ІМТП" виставлено рахунки № 18511 від 30.11.2015 та № 19808 від 31.12.2015 за надані послуги протягом листопада - грудня 2015 року з відстою біля причалів ІФ ДП "АМПУ", т/х "Каледонія", т/х "Герої Плевни" на загальну суму 56 613,28 грн. (разом з ПДВ).

Відповідач розмір причального збору визнав частково в сумі 54732,04 грн., про що зазначено у відповідних актах від 30.11.2015 № 18511 та від 31.12.2015 № 19808, з посиланням на те, що "прийняттю і оплаті підлягає розмір причального збору за кожну добу окремо" з 01.11.2015 по 23.11.2015 в сумі 50419,81 грн. з ПДВ та з 01.12.2015 по 31.12.2015 в сумі 4312,28 грн. з ПДВ відповідно та здійснив оплату (що підтверджується виписками про рахунку позивача).

В силу приписів ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримуватись чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Положеннями ст. 22 Закону України "Про морські порти України" визначено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Процедура справляння причального збору та розміру його ставок в Україні встановлені Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462 (z0930-13) (далі за текстом - Порядок).

Згідно п. 5.1 Порядку причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу.

Для суден груп А, Б, В (буксири), Г, Д (крім військових суден ВМС ЗС України) і Е (спортивні судна, приватні яхти, парусні судна та риболовні судна, що заходять у морські порти без виконання вантажних операцій, а також судна портового флоту, що не належать або не орендуються власником причалів) застосовується ставки, наведені у додатку 5 Порядку (п. 5.2. Порядку).

У додатку 5 до Порядку встановлено ставку причального збору для суден у каботажному плаванні у "інших випадках" (окрім вантажних операцій) в розмірі 0,00114 дол. США за куб. м за добу.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку, що Порядком визначено нарахування причального збору за ставкою у розмірі 0,00114 дол. США саме з куб. м судна за добу, а відтак перерахунок іноземної валюти (долар США) до гривні необхідно здійснювати також окремо за кожну добу такого нарахування.

При цьому, апеляційною інстанцією зауважено, що умовами п. 3.3 розділу 3 протоколу розбіжностей від 30.11.2015 до додаткової угоди до договору про надання послуг з надання місця для постійного базування суден № 141-0 від 08.04.2014, із відповідними додатковими угодами до нього, встановлено, що перерахунок доларів США в валюту України здійснюється по курсу НБУ за кожну окрему добу стоянки.

Проте, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, перерахунок іноземної валюти (долар США) до гривні позивачем здійснений по курсу, який встановлений станом на останню добу нарахування причального збору.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги фактично ідентичні доводам апеляційної скарги, яким надана правова оцінка Одеським апеляційним господарським судом.

В силу приписів ст. - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 916/621/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 916/621/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - без задоволення.