Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Зварич Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2017р.

у складі колегії суддів: О.О. Радіонова - головуючий, Д.О. Попков, Л.Ф. Чернота

та на рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2017р.

суддя: В.Л. Корсун

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

про стягнення 20 265 468,54 грн.

за участю представників учасників:

позивача: Литвин П.В. - адвокат

відповідача: Петренко Д.О. - адвокат

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго", відповідач) про стягнення пені, штрафу, інфляційних, 3% річних на загальну суму 20 265 468,54грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" договірних зобов'язань в частині строків оплати за отриманий природний газ.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.06.2017р. у справі №908/2113/16 у задоволені позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що на виконання договорів про організацію взаєморозрахунків та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, відповідачем за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України перераховано позивачу кошти в розмірі 21 347 091,87 грн., тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

Суд першої інстанції також вказує на те, що з наданого позивачем розрахунку ціни позову неможливо виокремити, яким чином (за рахунок власних коштів відповідача та/або за рахунок субвенції з державного бюджету та/або на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків чи спільних протокольних рішень) погашена вся сума основного боргу за зобов'язаннями січня та лютого 2015 року згідно договору від 23.12.2014р. № 3-1-2014/060-ПТ-ПР та не можливо виокремити суми 3 % річних, інфляційних втрат, пені та 7% штрафу, які нараховані на заборгованість за вказані місяці 2015 року та які оплачувались відповідачем за рахунок власних коштів та/або за рахунок субвенції з державного бюджету, які не пов'язанні з укладенням договорів (спільного протокольного рішення) про організацію взаєморозрахунків.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2017р. рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2017р. у справі №908/2113/16 залишено без змін.

Суд вказує на те, що у задоволенні позову слід відмовити, але з інших підстав.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що підписавши договори про організацію взаєморозрахунків та спільне протокольне рішення сторони дійшли згоди про зміну порядку та строків проведення розрахунків за поставлений позивачем природний газ, які визначені договором купівлі-продажу природного газу № 3-1-2014/060-ПТ-ПР від 23.12.2014р.

Для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених п.7.2 вказаного договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за поставлений позивачем природний газ була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Як свідчать фактичні обставини справи, розрахунок за поставлений у січні-лютому 2015р. природний газ на суму 21 347 091,87 грн. відбувся у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків від 30.11.2015р. № 118/375-в, від 07.12.2015р. № 218/375-в, від 07.12.2015р. № 219/375-в, від 07.12.2015р. № 251/375-в, від 16.12.2015р. № 449/375-в, від 16.12.2015р. № 450/375-в, від 16.12.2015р. № 450/375-в, спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2856 від 17.12.2015р.

Крім того, постанова мотивована тим, що до спірних правовідносин у частині позовних вимог щодо стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем на суму у розмірі 9 933 834,46грн., сплачену відповідачем за рахунок власних коштів, слід застосувати норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, який набрав чинності з 30.11.2016р.

Суд посилається на ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, відповідно до якої на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2017р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2017р. у справі №908/2113/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скарга мотивована тим, що сплата відповідачем суми 21 347 091,87 грн. за договорами про організацію взаєморозрахунків та на виконання спільного протокольного рішення не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків оплати боргу у тій частині (9 933 834,46 грн.), яка була сплачена за рахунок власних коштів підприємства.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" просить залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

23 грудня 2014 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №3-1-2014/060-ПТ-ПР (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. п. 3.3, 3.4 Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015р. до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. Договору).

Додатковими угодами № 1 від 05.02.2015р., № 2 від 18.03.2015р., № 4 від 05.05.2015р. до вказаного договору внесені зміни щодо ціни газу.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за січень, лютий 2015 року, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 4164 тис. куб. м. на загальну суму 31 280 926,33 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач здійснив оплату за одержаний природний газ, як за рахунок власних грошових коштів у загальному розмірі 9 933 834,46 грн., так і за рахунок субвенції з державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015р. № 375 (375-2015-п) за період з 17.12.2015р. по 30.12.2015р. у розмірі 21 347 091,87 грн.

Неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасних розрахунків за одержаний природний газ стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просив стягнути з відповідача пеню, штраф, 3% річних, інфляційні втрати.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Ч. 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, заборгованість за природний газ, поставлений відповідачу позивачем у 2015 році, погашено повністю станом на 29.12.2015р. включно, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо відмови позивачеві в задоволенні позову, дійшов правильного висновку з приводу того, що з дня набрання чинності вказаним Законом (з 30.11.2016р.) не підлягали нарахуванню неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3% річних на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом, а нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3% річних підлягали списанню.

Доводи касаційної скарги про те, що сплата відповідачем 21 347 091,87 грн. за договорами про організацію взаєморозрахунків та на виконання спільних протокольних рішень не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків оплати боргу у тій частині (9 933 834,46 грн.), яка була сплачена за рахунок власних коштів підприємства, відхиляються Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду враховуючи вищезазначене.

Ч. 3 ст. 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні. Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2017р. у справі №908/2113/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.