П/811/2093/15 Про визнання протиправною бездіяльність об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС області щодо ненадання висновків органу що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для автоматичного відшкодування заявнику податку на додану вартість, а також стягнення з Державного бюджету України на користь заявника заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та пені - 13.09.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2019 року

Київ

справа №П/811/2093/15

адміністративне провадження №К/9901/28943/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року (головуючий суддя - Жук Р.В.)

та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Іванова С.М., судді - Панченко О.М., Чередниченко О.М.)

у справі №П/811/2093/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Гідросила"

до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області

про визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Торговий дім "Гідросила"" (далі - Товариство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо ненадання висновків у порядку п. п. 200.18.1 п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для автоматичного відшкодування позивачу податку на додану вартість у розмірі 2 660 193 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Гідросила"" 2 660 193 грн заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та 262 375, 20 грн пені, а всього 2 922 568, 20 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про допущену протиправну бездіяльність контролюючого органу, що полягала у ненаданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету на користь Товариства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково:

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Гідросила" суму невідшкодованого податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 2 660 193, 00 грн та пеню, нараховану на суму невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 262 375, 20 грн;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Гідросила" сплачений судовий збір у розмірі 477,20 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивач має право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року у розмірі 2 660 193 грн та пені у розмірі 262 375, 20 грн, при цьому зазначили, що позовні вимоги Товариства про оскарження бездіяльності податкового органу щодо ненадання висновку про суми відшкодування ПДВ не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом, а тому не підлягають задоволенню.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Кіровоградська ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку.

Так, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2016 року касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - задоволено частково, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року - скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив, що належним способом захисту прав позивача є вимога про зобов`язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов`язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Також суд касаційної інстанції вказав, що судами залишено поза увагою та не встановлено чи вчинялися контролюючим органом, у визначені ПК України (2755-17) строки, дії щодо надання висновку для відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

17 листопада 2016 року Товариство подало заяву про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої просило:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області щодо ненадання висновків в порядку пп. 200.18.1 п. 200.18 ст. 200 ПК України Податкового кодексу України (2755-17) органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для автоматичного відшкодування Приватному акціонерному товариству "Торговий дім "Гідросила"" податку на додану вартість у розмірі 2 660 193 грн;

- стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Гідросила"" судові витрати (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області щодо ненадання висновків в порядку пп. 200.18.1 п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для автоматичного відшкодування Приватному акціонерному товариству "Торговий дім "Гідросила"" податку на додану вартість у розмірі 2 660 193 грн; присуджено на користь Приватного акціонерного товариства "Торговий дім "Гідросила"" судовий збір у розмірі 550 грн 28 коп. з Державного бюджету України.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що Кіровоградською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області протиправно не надано, у встановлений законом строк органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, чим порушено право позивача отримати це відшкодування з бюджету.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що ним не допущено протиправної бездіяльності та вказує на те, що відповідний висновок про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не поданий через ненадання Центральним органом Державної податкової служби узагальненої інформації щодо обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження.

26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 20.03.2015 Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій заявлено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у розмірі 2 660 193,00 грн. (а.с.8-11), що прийнята контролюючим органом.

Також 20.03.2015 позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (а.с.15).

Правомірність заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість контролюючим органом не заперечується.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Податковий кодекс України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (п. 200.2 ст. 200).

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200--1.3 статті 200--1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200--1.3 статті 200--1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

Згідно із п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пункт 200.12 статті 200 ПК України встановлено, що орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (Пункт 200.13 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.23 ст. 200 ПК України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (39-2011-п) , (далі - Порядок №39).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України 03.02.2011 №68/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №199/18937 (z0199-11) (далі - Порядок №68/23).

Пункт 5 Порядку №68/23 встановлено, що центральний орган державної податкової служби не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснює формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, іншими платниками та платниками, у яких суми до бюджетного відшкодування заявлені в період дії Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та залишились невідшкодованими. Зазначену інформацію на постійній основі (щоденно) не пізніше наступного робочого дня після її формування направляє: до Державного казначейства України; одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі виконання платником податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування, вимог статті 200 Податкового кодексу України, за умови підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Неподання контролюючим органом у строк встановлений статтею 200 ПК України до органів Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення, у зв`язку з цим, заборгованості бюджету з податку на додану вартість, обумовлює набуття платником податку права на пред`явлення вимоги про стягнення пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, за якою суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що Кіровоградською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області не виконано покладеного на неї законодавством обов`язку, а саме не надано, у встановлений законом строк, до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства.

Крім того, у пункті 74 рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника, як на підставу ненадання у встановлений строк зазначеного висновку, ненадання Центральним органом державної податкової служби узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова