917/654/17 Про стягнення заборгованості за активну електричну енергію, за перетікання реактивної енергії та за перевищення договірних величин споживання електричної енергії - 18.04.2018 Прийняття

У травні 2017 року публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію, за перетікання реактивної енергії та за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 1 387 365, 66 грн, з яких 619 672, 25 грн - заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 753 030, 05 грн - за активну електричну енергію, 14 663, 36 грн - за перетоки реактивної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином зобов'язання за договором № 847, укладеним 01.01.2007 між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" (споживачем) не виконав; не надав відомостей про фактичні показники розрахункових приладів обліку електричної енергії; перевищив договірну величину споживання у розрахунковому періоді з квітня по листопад 2016 року; в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, розрахувався за середньодобовим обсягом споживання у грудні 2015 року, в результаті чого виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.06.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Новий Стиль" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" 753 030,05 грн заборгованості за активну електричну енергію, 14 663,36 грн заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії та судовий збір.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Новий Стиль" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії ПАТ "Полтаваобленерго" 753 030,05 грн заборгованості за активну електричну енергію та 14 663,36 грн - за перетікання реактивної електричної енергії, а також судовий збір.

В іншій частині позову відмовлено.

06.02.2018 ТОВ "Новий стиль" звернулось з касаційною скаргою на вказані судові рішення, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просив вирішити питання про поворот виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає безпідставність відмови у задоволенні його заяви про відвід суддів апеляційного суду Терещенко О.І., Слободіна М.М.; порушення п. 6 ст. 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), оскільки відповідач не отримував копії позовної заяви і доданих до неї документів; неприйняття судами до уваги доводів відповідача, чим порушено вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та проігноровано правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; посилався на залишення місцевим судом без уваги того, що схеми обліку за двома площадками вимірювання "Готельний комплекс "Миргород" ввід 1 (активна)" та готельний комплекс "Миргород" ввід 2 (активна) відповідають п. 1.5.17. Правилам улаштування електроустановок, що свідчить про надуманість доводів позивача про недонавантаження трансформатора струмом на одному з вводів; відповідач з вини електропостачальної організації позивача не може здійснити повірку розрахункового засобу обліку в передбачені терміни і через бездіяльність ОСОБА_1 втратив право на виставлення додаткових розрахунків.

21.02.2018 ПАТ "Полтаваобленерго" звернулось з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017 залишити без змін.

Підставами для скасування постанови апеляційного суду позивач зазначає те, що місцевий господарський суд розглянув всі заявлені позовні вимоги у цій справі; апеляційним судом не було взято до уваги ухвалу місцевого суду від 16.06.2017 про виправлення описки; порушення апеляційним судом ч. 2 ст. 104 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), оскільки допущенні місцевим судом незначні порушення норм процесуального права не призвели до ухвалення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Зазначені у касаційних скаргах позивача, відповідача аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні сторонами норм матеріального і процесуального права.

Щодо доводів відповідача про те, що апеляційним судом безпідставно не було задоволено заяву відповідача про відвід суддів апеляційного суду Терещенко О.І., Слободіна М.М., то необхідно зазначити про те, що апеляційним судом було розглянуто вказану заяву відповідача та відмовлено у її задоволенні, про що була постановлена ухвала від 12.12.2017. Відмовляючи в задоволенні цієї заяви, суд правильно виходив з того, що обставини, на які посилався відповідач в заяві - судді Терещенко О.І., Слободін М.М. брали участь у розгляді справи № 917/1416/16, а тому не можуть здійснювати перегляд рішення місцевого суду у цій справі, не є обставинами, передбаченими ст. 20 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) для відводу цих суддів у справі.

Щодо доводів про порушення п. 6 ст. 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) у зв'язку з неотриманням відповідачем копії позовної заяви і доданих до неї документів, то необхідно зазначити про їх безпідставність з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) визначено, що позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Докази виконання вимог вказаної норми, в силу п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), додаються до позовної заяви.

У статті 63 ГПК України визначені підстави для повернення позовної заяви без розгляду, зокрема, відповідно до п. 6 ч. 1 цієї статті суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було належним чином виконано вказані вимоги ГПК України (1798-12) про надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, що підтверджується описом вкладення в цінний лист (а.с. 14-15, т. 1).

Щодо посилань відповідача на залишення місцевим судом без уваги того, що схеми обліку за двома площадками вимірювання "Готельний комплекс "Миргород" ввід 1 (активна)" та готельний комплекс "Миргород" ввід 2 (активна) відповідають п. 1.5.17. Правилам улаштування електроустановок, що свідчить про надуманість доводів позивача про недонавантаження трансформатора струмом на одному з вводів та, що відповідач з вини електропостачальної організації позивача не може здійснити повірку розрахункового засобу обліку в передбачені терміни і через бездіяльність ОСОБА_1 втратив право на виставлення додаткових розрахунків, то необхідно зазначити, що відповідно до вимог ст. 300 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо посилань позивача на порушення апеляційним судом ч. 2 ст. 104 ГПК (в редакції до 15.12.2017), оскільки місцевим судом були допущені незначні порушення норм процесуального права, що не призвели до ухвалення незаконного рішення, то необхідно зазначити таке.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У рішенні в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Таким чином, процедури перегляду судових рішень у апеляційному порядку повинні відповідати вимогам ст. 6 Конвенції і положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Отже, переглядаючи рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017, Харківський апеляційний господарський мав керуватися положеннями розділу ХІІ ГПК (1798-12) (в редакції до 15.12.2017), у тому числі ст. 101 ГПК (в редакції до 15.12.2017), якою визначено межі перегляду справи в апеляційній інстанції та ст. 104 ГПК України.

Оскільки, місцевий господарський суд у резолютивній частині рішення не вказав сум, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, що не відповідає вимогам ст. 84 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) щодо змісту судового рішення, то апеляційний суд згідно з вимогами ст. 104 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) дійшов правильного висновку, що такі порушення норм процесуального права є достатньою підставою для скасування рішення місцевого суду.

Задовольняючи частково позов, апеляційний господарський суд правильно виходив з такого.

Стаття 26 Закону України "Про електроенергетику" і п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (z0417-96) , визначають, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, визначає зміст правових відносин, права та обов'язки сторін.

01.01.2007 між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії (постачальником електричної енергії) і ТОВ "Новий Стиль" (споживачем) було укладено договір на постачання електричної енергії № 847, за умовами якого постачальник подає електричну енергію (як різновид товару) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 72 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умов договору.

Відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору № 847 від 01.01.2007 споживач самостійно знімає показники розрахункових лічильників з 8 год. 25 числа попереднього місяця оформляє відомість про фактичні показники розрахункових приладів обліку електричної енергії, та до 15:00 години надає її постачальнику для здійснення розрахунку та оформлення акта про обсяги спожитої споживачем електричної енергії.

Споживач, до початку розрахункового періоду з 8 год. 25 числа попереднього місяця до 08 год. того ж числа поточного місяця здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі 100% заявленого обсягу споживання електроенергії. Остаточний розрахунок за минулий період здійснюється споживачем самостійно протягом 5 операційних днів з дня виписки розрахунку.

Судом встановлено, що у розрахункові періоди з квітня по листопад 2016 року споживач зазначав поточні показники засобів обліку електричної енергії на рівні 0000-1 по вводах № 1 та № 2 об'єкту Готельний комплекс "Миргород", що не відповідає технічним можливостям споживання за наявною схемою електропостачання вказаного об'єкту.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Апеляційний суд, встановивши, що пред'явлені до сплати рахунки за активну електроенергію, рахунки за перетікання фактичної електроенергії, акти про прийняття-передавання товарної продукції споживач оплатив за середньодобовим обсягом споживання у грудні 2015 року, що суперечить п. 6.39 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (z0417-96) , п. 3 додатку № 2 договору № 847 від 01.01.2007, працівників постачальника не допустив до проведення робіт, про що було складено акт від 22.01.2016, то ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії правомірно здійснив розрахунок обсягу спожитої електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання, виходячи з режиму роботи підприємства без подальшого перерахунку для спільного складання акту, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

За таких обставин, апеляційний суд, здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум заборгованості за активну електричну енергію, перетікання реактивної електричної енергії, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 753 030,05 грн заборгованості за активну електричну енергію та 14 663,36 грн - за перетікання реактивної електричної енергії.

Відповідно до п. 6.13 Правил користування електричною енергією у передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії, на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу електричної енергії та оформляється акт прийняття-передавання про використану електричну енергію.

Перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії (п. 6.14. Правил).

За п. 6.15 Правил перевищення договірної величини електричної енергії потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контрольного максимуму навантаження та оформляється актами з контролю електричної потужності.

Суд апеляційної інстанції, взявши до уваги те, що з наданого позивачем розрахунку вбачається, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначалося не з фактично спожитої, а з дозволеної потужності струмоприймачів та обсягу договірної величини, що не відповідає Правилам користування електричною енергією, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 619 672,25 грн згідно з ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

За таких обставин постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.

Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подання касаційних скарг покладається на позивача (за його скаргу) та відповідача (за його скаргу) .

Відповідачем було подано заяву про поворот виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 06.06.2017, однак оскільки апеляційним судом було рішення скасовано, а позов задоволено частково, підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні, то відповідно до ст. 333 ГПК України підстав для здійснення повороту рішення місцевого суду немає.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" про поворот виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 06 червня 2017 року у справі № 917/654/17.

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль", публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2017 року у справі за № 917/654/17 - без змін.