Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Плюшка І.А.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року за скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на дії головного державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/16631/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", третя особа: Міністерство фінансів України, про стягнення 144063813,18 грн., за участі Генеральної прокуратури України,

за участю представників:

Прокуратури: Іващенко І.А.,

ДВС: Гречуха О.Я., дов. № 770/20.3-03 від 29.12.2016 року,

Шатохін О.П., дов. № 574/20.3-03 від 04.07.2017 року,

Стягувача: не з'явився,

Боржника: Мартинюк Є.В., дов. № 274 від 05.07.2017 року,

Третьої особи: Іваницька Т.Б., дов. № 13030-08/2 від 22.05.2017 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі № 910/16631/14 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" про стягнення 144063813,18 грн. збитків було відмовлено.

В наступному, за результатами апеляційного перегляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у даній справі було скасовано та прийнято нове рішення яким, стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", Боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" (далі - ТОВ "Укрконцепт", Стягувач) 144063813,18 грн. збитків, а також 73080,00 грн. судового збору за подання позовної заяви і 80388,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року господарським судом міста Києва 08.07.2016 року було видано відповідний наказ, який надійшов для його виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС).

Разом з цим, у серпні 2016 року ПАТ АБ "Укргазбанк", в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії головного державного виконавця (далі - державний виконавець) Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця ДВС у виконавчому провадженні № 51720683, скасувати постанови останнього від 28.07.2016 року про стягнення виконавчого збору та про накладення арешту на кошти Боржника у цьому виконавчому провадженні, а також, зобов'язати державного виконавця ДВС відкликати платіжні вимоги № 418/1 від 28.07.2016 року на суму 144217281,18 грн. і № 418/1 від 28.07.2016 року на суму 14421728,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року, скаргу ПАТ "Укргазбанк" на дії державного виконавця ДВС задоволено, а саме: визнано незаконними дії державного виконавця ДВС у виконавчому провадженні № 51720683, а також припинено провадження в частині розгляду скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" щодо скасування постанови від 28.07.2016 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51720683 і скасування постанови від 28.07.2016 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 51720683 та зобов'язання державного виконавця ДВС відкликати платіжні вимоги № 418/1 від 28.07.2016 року на суму 144217281,18 грн. і № 418/1 від 28.07.2016 року на суму 14421728,12 грн.

У поданій касаційній скарзі, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій, норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 11, 18, 25, 28, 31 Закону України "Про виконавче провадження", просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця ДВС у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначалось вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року у справі № 910/16631/14 було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Укрконцепт" до ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення 144063813,18 грн. збитків та прийнято нове рішення яким, стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ТОВ "Укрконцепт" 144063813,18 грн. збитків, а також 73080,00 грн. судового збору за подання позовної заяви і 80388,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання вказаної постанови господарським судом міста Києва 08.07.2016 року було видано відповідний наказ, який надійшов для його виконання до органу ДВС.

При цьому, як вбачається із матеріалів скарги та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.07.2016 року державним виконавцем ДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51720683 і надано Боржнику строк самостійно виконати наказ у семиденний термін з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В наступному, у зв'язку з невиконанням в добровільному порядку вищезазначеного наказу від 08.07.2016 року, державним виконавцем ДВС 28.08.2016 року було винесено постанови про арешт коштів Боржника та стягнення виконавчого збору у розмірі 14421728,12 грн.

Разом з тим, як було встановлено судами, постанова державного виконавця ДВС від 20.07.2016 року про відкриття виконавчого провадження була надіслана Боржнику тільки 28.07.2016 року.

Водночас, згідно представлених матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі № 910/16631/14 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У зв'язку з цим, статтею - 121-2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Разом з тим, процедуру оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби встановлено і статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) .

Крім того, 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) та особливості їх виконання.

Так, згідно частини 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Водночас, відповідно до частини 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Крім того, частиною 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З огляду на таке, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, з посиланням на ст.ст. 1, 2, 6, 25 Закону України "Про виконавче провадження", ст. - 121-2 Господарського процесуального кодексу України, та представлені матеріали справи, встановивши, що постанову про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем ДВС було направлено Боржнику в той же день, що і було винесено постанови про арешт коштів Боржника та про стягнення виконавчого збору, яке, у свою чергу, позбавило останнього можливості скористатися своїм правом на добровільне виконання рішення суду, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання незаконними дій державного виконавця ДВС у виконавчому провадженні № 51720683 по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 08.07.2016 року.

Щодо іншої частини вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" - про скасування постанови державного виконавця ДВС від 28.07.2016 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 51720683, скасування постанови від 28.07.2016 року про арешт коштів Боржника у виконавчому провадженні № 51720683, зобов'язання державного виконавця ДВС відкликати платіжні вимоги № 418/1 від 28.07.2016 року на суму 144217281,18 грн. і № 418/1 від 28.07.2016 року на суму 14421728,12 грн., то суд першої інстанції, з висновками якого і у цій частині погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016 року судові рішення у даній справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в той час як постановою державного виконавця ДВС від 25.08.2016 року виконавче провадження ВП № 51720683 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 08.07.2016 року було закінчено та скасовано постанову ДВС від 28.07.2016 року про арешт коштів Боржника, дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі у цій частині вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" у скарзі на дії ДВС, з підстав, передбачених пп. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення скарги на дії ДВС, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду про залишення без змін ухвали суду першої інстанції, а тому підстав для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7 - - 111-9, - 111-11, - 111-13, 121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року за скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на дії головного державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/16631/14 - без змін.

.