910/17030/16 - 10.07.2017 Прийняття - Юридический Харьков плюс

Північне територіальне квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "703 металообробний завод котельного обладнання" про зобов'язання відповідача замінити 3 котли КСВа-2,0Г "ВК-32", установлені в котельні № 27/143 (м. Київ, просп. Перемоги, 55, в/ч А0139), на аналогічні належної якості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 (суддя Курдельчук І.Д.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 (колегія суддів: Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А., Зеленін В.О.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Північне територіальне квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. - 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, між Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (замовник) і Державним підприємством Міністерства оборони України "703 металообробний завод котельного обладнання" (учасник) укладено договір № 83 від 29.09.2011 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - Договір № 83), за умовами якого учасник зобов'язався у 2011 році виконати роботи, зазначені у договірній ціні, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (пункт 1.1 Договору № 83).

Пунктом 1.2 Договору № 83 визначене наступне найменування (номенклатура, асортимент) товару (роботи або послуги): "Реконструкція котельні № 27/143 (здійснення монтажу (демонтажу) котельного обладнання та устаткування, інженерних мереж) у м. Києві на просп. Перемоги, 55, в/ч А0139, (шифр 2011-10)"; а кількість товарів (послуг або кількісні характеристики виконуваних за Договором № 83 робіт): "згідно проектно-кошторисної документації".

Відповідно до п. 6.3.2 Договору № 83 відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товарів (виконання робіт або надання послуг), якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору, згідно з яким учасник повинен передати (поставити) замовнику товар (товари), виконати передбачені договором роботи або надати замовнику послугу (послуги), якість яких відповідає умовам проектної документації, чинних нормативно-правових актів (Державних будівельних норм, правил, стандартів, тощо) у галузі будівництва.

За доводами позивача, Державним підприємством Міністерства оборони України "703 металообробний завод котельного обладнання" було передано та встановлено три котли КСВа-2,0Г "ВК-32" у котельні №27/143 за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 55, в/ч А0139, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2011 року від 21.12.2011 та актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року № 1 від 21.12.2011; але введення в експлуатацію та випробування котлів у грудні 2011 року не відбулося, оскільки не були завершені інші будівельні роботи.

Однак суд апеляційної інстанції встановив, що локальний кошторис та робочі проекти свідчать про необхідність поставити та установити три котли КСВа-2,0, але акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року містить посилання щодо поставки лише двох котлів КСВа-2,0Г "ВК-32", інші акти приймання-передачі, підписані сторонами, що підтверджують поставку ще одного такого котла, у матеріалах справи відсутні та на огляд суду апеляційної інстанції не надавалися.

Втім, у 2012 році сторони шляхом обміну листами розірвали Договір № 83, а відповідач гарантійним листом № 129 від 18.06.2012 взяв на себе зобов'язання виконати певні дії та передати технічну документацію.

З метою подальшого виконання робіт між Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Приватним підприємством "Чернігів-Екстрімбуд" укладено Договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 57 від 02.10.2012, на виконання якого ПП "Чернігів-Екстрімбуд" у вересні-жовтні 2015 року були проведені пусконалагоджувальні роботи та режимно-налагоджувальні випробування 3 котлів КСВа-2,0Г "ВК-32", установлених у котельні № 27/143 за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 55, в/ч А0139.

У ході випробувань спеціалістами ПП "Чернігів-Екстрімбуд" виявлено, що вказані котли не виходять на номінальну потужність 2 МВт, заявлену в технічних характеристиках, у зв'язку з тим, що дутьєвий вентилятор не забезпечує необхідну кількість кисню для згорання номінального об'єму газу; максимальна потужність, яку розвивають котли, становить близько 60% від номінальної. Дані випробувань по кожному котлу окремо відображені у зведеній таблиці випробувань, що є частиною звітної технічної документації результатів режимно-налагоджувальних робіт, що проводились ПП "Чернігів-Екстрімбуд" у котельні. Так, у технічних характеристиках котлів марки "ВК-32" (КСВа-2,0) виробником заявлена номінальна потужність 2 МВт, а за даними зведеної таблиці випробувань вищезгаданих котлів під час пусконалагоджувальних робіт максимальні показники були зафіксовані на рівні 0,96 Гкал/год, що дорівнює 1,11648 МВт (1 Гкал/год = 1,163 МВт).

З огляду на викладене Північне територіальне квартирно-експлуатаційне управління дійшло висновку, що обладнання не відповідає технічним характеристикам і є неналежної якості, та звернулось до Державного підприємства Міністерства оборони України "703 металообробний завод котельного обладнання" з претензією № 1 від 09.06.2016, яка залишилась без відповіді, а у подальшому - до господарського суду з позовом у даній справі про зобов'язання вказаного державного підприємства замінити 3 котли КСВа-2,0Г "ВК-32", установлені в котельні № 27/143 (м. Київ, просп. Перемоги, 55, в/ч А0139), на аналогічні належної якості. Державне підприємство Міністерства оборони України "703 металообробний завод котельного обладнання" проти позову заперечило, заявивши про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526, 610, 629 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарським згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зокрема, у відповідності до положень ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Стаття 712 ЦК України у ч. 1 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того ч. 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, за своєю правовою природою Договір № 83 є змішаним договором з елементами поставки та підряду.

Згідно з положеннями ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Правові наслідки передання товару неналежної якості також врегульовані ст. 678 ЦК України. Відповідно до положень вказаної норми покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару; а у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

При цьому в силу ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Водночас покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені ст. 680 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Частиною 8 ст. 269 ГК України встановлено, що позови, які випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. Згідно з положеннями ст.ст. 256, 267 ЦК України сплив позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є підставою для відмови у позові, якщо про її застосування заявлено стороною у спорі.

Однак за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) ).

Разом з тим слід зауважити, що у силу ст.ст. - 4-3, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст.ст. 32, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з встановлених судами обставин, спір між сторонами у справі виник у зв'язку з виконанням відповідачем Договору № 83, яке на думку позивача є неналежним через поставку йому обладнання, що не відповідає технічним характеристикам і є неналежної якості.

Оскільки недоліки відповідного обладнання, отриманого за Договором № 83, виявлені позивачем як покупцем після переходу до нього ризику випадкової загибелі та випадкового знищення цього товару, відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України саме на позивача покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому обладнання.

На підтвердження обставин неналежної якості поставлених за Договором № 83 котлів позивачем надано: зведену таблицю випробувань по кожному котлу, яка є частиною звітної технічної документації результатів режимно-налагоджувальних робіт, що проводились ПП "Чернігів-Екстрімбуд" у котельні; копію доповідної записки директора ПП "Чернігів-Екстрімбуд" на ім'я головного інженера технічного нагляду.

Однак, дослідивши відповідно до вимог ст. 101 ГПК України надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції не визнав наведені документи щодо даних випробувань належними, достатніми та достовірними доказами того, що котли марки "ВК-32" (КСВа-2,0), поставлені та установлені відповідачем, мали недоліки щодо якості до моменту їх передачі позивачу, адже випробування були здійснені не лише за відсутності представника відповідача, а й за відсутності представника позивача, а під зведеною таблицею випробувань міститься лише підпис інженера, в графі "ознайомлений начальник котельні" підпис відсутній, тоді як за актами виконаних будівельних робіт у 2011 році котли та виконані відповідачем роботи прийняті без зауважень. Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо прихованих недоліків через відсутність акту про приховані недоліки, складеного у передбаченому законодавством порядку.

З викладеного вбачається, що позивач не довів наявність обставин, якими обґрунтовано його позовні вимоги та обов'язок доведення яких покладений законом саме на нього, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, у зв'язку з чим підстави для застосування позовної давності відсутні.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ним під час розгляду справи. Доводи скаржника по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, що не входить до визначених ст. - 111-7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.