Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Швеця В.О.,

суддів

Корсака В.А., Сибіги О.М.

розглянувши касаційну скаргу

Державного підприємства "Одеський авіаційний завод"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017

у справі

№ 916/3468/15 Господарського суду Одеської області

за позовом

Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс"

до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод"

про стягнення коштів та розірвання договору

за участю представників сторін від:

позивача: Воробйова Н.В. (дов. від 18.10.2016),

відповідача: Пугач Р.І. (дов. від 14.03.2017)

Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" звернулось з позовом до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод", в якому, з урахуванням зміни предмету позову та зменшення вимог, просило розірвати укладений між сторонами договір комісії від 24.12.2008 № Д29-3.1.1/772/17/КО-09, стягнути з відповідача на користь позивача 19 898 247,97 грн., стягнути плату за фактично вчинені дії у розмірі 3 800 000 грн., 3 % річних у сумі 1 354 171,18 грн. та 13 899 291,59 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю виконання сторонами спірного договору комісії у зв'язку з істотною зміною обставин. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 530, 652, 1011, 1013, 1016, 1024 Цивільного кодексу України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2017, ухваленим колегією суддів у складі: Мостепаненко Ю.І. - головуючий, Смелянець Г.Є., Зайцев Ю.О., позов задоволено частково, розірвано договір комісії від 24.12.2008 № Д29-3.1.1/772/17/КО-09, стягнуто з відповідача на корить позивача 19 898 247,97 грн. грошових коштів, в решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з обставин припинення існування держави Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамагірія та встановлення ембарго на військово-технічне співробітництво з нею. Суд визнав доведеним те, що відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладанні договору комісії, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо розірвання вказаного договору комісії. Окрім цього, в якості наслідку розірвання договору комісії та на підставі частини 3 статті 652 Цивільного кодексу України суд стягнув з відповідача надані йому позивачем на забезпечення договору комісії грошові кошти в сумі 19 898 247,97 грн. Відмова у решті вимог вмотивована їх безпідставністю. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 598, 610, 627, 629, 651, 1011, 1012, 1013 Цивільного кодексу України.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 22.01.2017 вирішено питання про розподіл господарських витрат.

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гладишевої Т.Я. - головуючого, Головея В.М., Разюк Г.П., постановою від 22.03.2017 перевірені рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Державне підприємство "Одеський авіаційний завод" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених вимог, скасувати додаткове рішення і постанову, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на помилковий висновок судів щодо наявності визначених статтею 652 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору комісії, а відтак і задоволення вимоги про стягнення грошових коштів. Окрім цього, скаржник зазначає про невиконання судами вказівок Вищого господарського суду України, зазначених у постанові від 02.08.2016. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 652, 1016, 1024 Цивільного кодексу України, статей 22, 83, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ухвалою від 14.06.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.06.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державного підприємства "Укроборонсервіс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.12.2008 між Дочірнім підприємством державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним підприємством "Укроборонсервіс" (комісіонер) та Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" (комітент) був укладений договір комісії № Д29-3.1.1/772/17/КО-09, відповідно до умов якого комісіонер взяв на себе зобов'язання за комісійну плату від свого імені в інтересах комітента і за його рахунок укласти контракт з іноземним замовником щодо капітального ремонту та комплексу робіт по продовженню призначеного терміну служби 20 літаків L-39ZO та їх двигунів, що належать Військово-повітряним Силам Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагірії. Пунктом 1.2. договору комісії погоджено, що ремонт планерів літаків і частини агрегатів буде виконуватися на авіаційному ремонтному заводі на території замовника (база Таманхінт) фахівцями комітента, відрядженими комітентом в країну замовника. Пунктами 1.3.-1.7. договору комісії визначено види робіт та дії, які будуть виконуватися комітентом на виконання умов договору комісії. Судами також встановлено, що 24.12.2008 між Компанією "Engineering Works Company" Inc. (замовник) та Державним підприємством "Укроборонсервіс" (виконавець) було укладено контракт № 07.АF/08-К29-3.1.1/227, відповідно до умов пункту 2.1. якого сторонами передбачено виконання ремонту 20 літаків L-39ZO, що належать ВПС Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії (вказаних у додатку № 1 до контракту) та встановлених на них авіаційних двигунів АІ-25ТЛ, вказаних у додатку № 2 до контракту. Також пунктами 2.2.-2.8. контракту сторони визначили види робіт та дії, які будуть виконуватися виконавцем за контрактом у відповідності до його предмету. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про розірвання договору комісії від 24.12.2008 № Д29-3.1.1/772/17/КО-09, стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 19 898 247,97 грн., стягнення плати за фактично вчинені дії у розмірі 3 800 000 грн., 3 % річних у сумі 1 354 171,18 грн. та 13 899 291,59 грн. інфляційних втрат. Підставою позову з посиланням на приписи статті 652 Цивільного кодексу України визначено виникнення істотної зміни обставин, з огляду на припинення існування держави Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамагірія, встановлення ембарго на військово-технічне співробітництво з нею. Статтею 1011 Цивільного кодексу України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до статті 1012 цього Кодексу договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Судами установлено, що договір комісії, так і укладений між позивачем та Компанією "EWCO" Контракт набули чинності 09.02.2010, проте, 26.02.2011 Радою безпеки ООН було винесено Резолюцію № 1970 (2011), якою було заборонено постачання до Лівії будь-яких товарів військового призначення. В подальшому 24.12.2011 Президентом України на виконання вищезазначеної Резолюції РБ ООН було видано відповідний Указ № 1207/2002. Окрім цього, 03.03.2011 Державною службою експортного контролю України було надіслано позивачу лист за № 662/30, в якому зазначено, що у зв'язку із необхідністю додержання міжнародних зобов'язань України, відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 16 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" дію дозволу від 27.05.2010 № 26671411, виданого Державному підприємству "Укроборонсервіс" зупинено. Водночас 17.03.2011 Радою безпеки ООН було винесено ще одну Резолюцію № 1973(2011), якою було заборонено постачання до Лівії будь-яких товарів військового призначення. Внаслідок чого, 18.04.2011 Державною службою експортного контролю України позивачу було надіслано лист за № 1199/13-11, яким відмовлено в наданні разових дозвільних документів на право здійснення міжнародних передач товарів військового призначення до Лівійської арабської Джамахірії у рамках забезпечення капітального ремонту 20 літаків типу L-39ZO та 20 двигунів АІ-25ТЛ. Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Частинами 1, 2 статті 652 вказаного Кодексу визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. З огляду на що, установивши обставини припинення існування держави Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамагірія, встановлення ембарго на військово-технічне співробітництво з нею, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору комісії № Д29-3.1.1/772/17/КО-09 від 24.12.2008, оскільки: в момент укладення договору комісії сторони не могли передбачити, що у Лівійській Арабській Джамагірії почнуться збройні революційні події та буде встановлено ембарго на постачання зброї та технічної допомоги. При цьому судами було враховано, що позивач не контролював та не міг усунути причини військових дій у Лівії та накладення ембарго на військово-технічну співпрацю з Лівійською Арабською Джамагірією; подальше виконання договору комісії порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору - отримання комісійної винагороди та повернення наданих відповідачу грошових коштів; із суті договору комісії та вимог законодавства слідує, що укладення та виконання Контракту (тобто, виконання доручення комітента) проводиться комісіонером за рахунок комітента, тобто усі витрати та ризик можливого недосягнення мети доручення комітента несе сам комітент. За таких установлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення вимоги про розірвання укладеного між сторонами договору комісії № Д29-3.1.1/772/17/КО-09 від 24.12.2008 у зв`язку з істотною зміною обставин. Окрім цього, розглядаючи спір в частині стягнення з відповідача 19 898 247,97 грн., судами було установлено, що 25.02.2010 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору комісії, якою сторони доповнили договір пунктом 4.5., яким передбачили, що у випадку неможливості для комісіонера забезпечити зазначений у пункті 4.4. порядок платежів, комісіонер вповноважується залучити кредитні кошти у сумі до 2 500 000 доларів США або в еквівалентному обсязі у національній валюті за курсом НБУ дол. США до гривні та перерахувати їх комітенту в узгоджені сторонами терміни трьома платежами: 25.02.2010, 13.03.2010, 10.04.2010. Судами установлено, що на виконання пункту 4.5. договору комісії (в редакції додаткової угоди № 1), 26.02.2010 позивач перерахував відповідачу власні кошти в сумі 4 000 000 грн., 17.03.2010 - 7 978 000 грн., а 13.04.2010 - 7 920 247,97 грн., - всього 19 898 247,97 грн. Даний факт визнавався сторонами під час розгляду справи у судах попередніх інстанціях. Згідно з приписами частини 3 статті 652 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. З огляду на що, розглянувши вказану позовну вимогу, суди дійшли правомірного висновку про стягнення з відповідача, в якості наслідку розірвання договору комісії, наданих йому позивачем на забезпечення договору комісії грошових коштів в сумі 19 898 247,97 грн. Відмова судів у стягненні плати за фактично вчинені дії, 3 % річних та інфляційних втрат в касаційному порядку не оскаржена. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі оскільки вони не спростовують установленого судами і були предметом розгляду апеляційним господарським судом; до того ж вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Відтак, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що при вирішені спору суди правильно застосували норми законодавства до встановлених обставин, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови у справі відсутні.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі № 916/3468/15 Господарського суду Одеської області залишити без змін.