910/19738/16 Про стягнення заборгованості за кредитними договорами - 29.06.2017 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/19738/16 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 (головуючий суддя Баранець О.М., судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.), відмовлено Національному банку України (позивач) у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Національний банк України звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у даній справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 572 Цивільного кодексу України, статей 20, 52 Закону України "Про заставу".

Сторони згідно з приписами статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (позичальник) укладені кредитні договори: від 04.03.2014 № 07, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 850000000 грн. на строк з 04.03.2014 до 26.02.2015 (включно) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами згідно з умовами Кредитного договору № 07; від 03.04.2014 № 29, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 500000000 грн. на строк з 03.04.2014 до 27.03.2015 (включно) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами згідно з умовами Кредитного договору № 29; від 04.04.2014 № 31, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 500000000 грн. на строк з 04.04.2014 до 27.03.2015 (включно) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами згідно з умовами Кредитного договору № 31.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитними договорами, між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (заставодавець) укладено договори застави майнових прав: від 04.03.2014 № 07/ЗМП, укладений для забезпечення виконання зобов'язань Банком за Кредитним договором № 07 та предметом застави за яким є майнові права за кредитними договорами, укладеними заставодавцем і юридичними особами (боржники), перелік яких наведений у додатку № 1 до договору застави № 07/ЗМП; станом на 25.02.2014 заборгованість за кредитними договорами, укладеними Банком і боржниками, становила 3931476964,90 грн.; від 03.04.2014 № 29/ЗМП, укладений для забезпечення виконання зобов'язань Банку за Кредитним договором № 29, предметом застави за яким є майнові права за кредитними договорами, укладеними заставодавцем і юридичними та фізичними особами (боржники), перелік яких наведений у додатку № 1 до Договору застави № 29/ЗМП; станом на 03.04.2014 заборгованість за кредитними договорами, укладеними Банком і боржниками, становила 4632324892,87 грн.; від 26.06.2014 № 29/ЗМП-1, укладений для забезпечення виконання зобов'язань Банку за Кредитним договором № 29 та Кредитним договором № 31, предметом застави за яким є майнові права за кредитними договорами, що укладені заставодавцем і юридичними особами (боржники), перелік яких наведений у додатку № 1 до Договору застави № 29/ЗМП-1; станом на 26.06.2014 заборгованість за кредитними договорами, укладеними Банком і боржниками, становила 1321639585,03 грн.

Згідно з підпунктом 3.4.6 пункту 3.4 договорів застави заставодавець зобов'язаний у разі погашення (повного або часткового) заборгованості за кредитними договорами, протягом двох робочих днів після отримання коштів від боржників, перерахувати в погашення заборгованості за кредитом кошти у сумі не менше 35 % від суми, отриманої в погашення за кредитами І категорії якості та 25 % від суми, отриманої в погашення за кредитами ІІ категорії якості.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяця з 21.11.2014 по 20.02.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.02.2015 № 35 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у відповідача до 20.03.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію відповідача провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Виконавча дирекція Фонду 22.02.2016 прийняла рішення № 213 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Банку на два роки до 19.03.2018 включно.

07.04.2015 Національний банк України звернувся до Уповноваженої особи Фонду з заявою № 06-306/5685 про кредиторські вимоги, в яких зазначені й вимоги за кредитними договорами № 07 від 04.03.2014, № 29 від 03.04.2014, № 31 від 04.04.2014.

25.03.2016 до Національного банку України надійшло електронне повідомлення від 25.03.2016 № 13/1-42 Уповноваженої особи Фонду, яким надана інформація про акцептування вимог Національного банку України як кредитора Банку в сумі 5245065575,10 грн., з яких 1916996939,93 грн. грошові зобов'язання за Кредитними договорами (за Кредитним договором № 07 заборгованість складає 887014947,16 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 850000000 грн., заборгованість з відсотків - 36782876,72 грн., пеня - 202097,44 грн., штраф - 30000 грн.; за кредитним договором № 29 заборгованість складає 508196098,63 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 486815742,37 грн., заборгованість з відсотків - 21233523,82 грн., пеня - 116832,44 грн., штраф - 30000 грн.; за кредитним договором № 31 заборгованість складає 521785867,14 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 500000000 грн., заборгованість з відсотків - 21636986,30 грн., пеня - 118880,84 грн., штраф - 30000 грн.).

27.04.2016 Національний банк України звернувся до Фонду з електронним повідомленням № 12-0004/36921, в якому вимагав від уповноважених осіб Фонду терміново, не пізніше ніж до 06.05.2016, надати пояснення щодо причин порушення вимог Закону України "Про заставу" (2654-12) та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/21893 (z1581-12) , а також в повному обсязі перерахувати позивачу кошти, що надійшли банкам, у тому числі відповідачу, на погашення заборгованості за заставленими кредитами.

Відповідачем отримано від боржників погашення кредитів на загальну суму 63326543,17 грн., однак перераховано позивачеві кошти на погашення заборгованості за кредитними договорами лише в розмірі 11112152,44 грн., що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , яким, згідно статті 1 вказаного закону, встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (п. 3 ст. 1 Закону України"Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Статтею 45 вищезазначеного Закону встановлено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Відомості про ліквідацію банку повинні містити:

1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується;

2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про початок процедури ліквідації банку;

4) інформацію про місце та строк прийняття вимог кредиторів.

Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 3 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частинами 1-6 статті 49 вказаного Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно частин 1, 3, 4 статті 52 вказаного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті.

Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Таким чином задоволення вимог кредиторів кожної черги має здійснюватись Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку у порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду, оскільки Національний банк України включений до реєстру вимог кредиторів у сьому чергу.

Доказів оскарження позивачем в судовому порядку рішення Фонду про віднесення його кредиторських вимог до сьомої черги відповідно до вимог статті 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" матеріали справи не містять.

Пунктом 2.21 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 № 2 (z1581-12) , . Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку зобов'язана обліковувати на окремому аналітичному рахунку кошти (крім коштів у якості відшкодування витрат Фонду на утримання та продаж заставленого майна банку, розрахованих відповідно до нормативно-правових актів Фонду), що надійшли від: реалізації майна (майнових прав), переданого в іпотеку (заставу); погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу; погашення цінних паперів, переданих в заставу; погашення заборгованості за іншими забезпеченими зобов'язаннями банку.

Такі кошти перераховуються уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку в рахунок погашення зобов'язань банку за кредитами після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси.

Відповідно до виписки з протоколу № 247/15 від 12.10.2015 виконавчою дирекцією Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб погоджено позачергове задоволення вимог Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" по кредитам рефінансування, а саме перерахування коштів, що надійшли від погашення заборгованості за кредитами банку (погашення поточної заборгованості по тілу кредиту), майнові права за якими передано в заставу Національному банку України в сумі не менше ніж 35 процентів від суми в рахунок погашення заборгованості за кредитами І категорії якості, та 25 процентів від суми в рахунок погашення заборгованості за кредитами ІІ категорії якості згідно з укладеними між Банком та Національним банком України договорами застави майнових прав по кредитним угодам, які частково або повністю погашені перед ПАТ "ВіЕйБі Банк", в безготівковій формі з накопичувального рахунку Банку.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що вимоги Національного банку України забезпечені заставою, а тому мають бути задоволені у першу чергу.

Водночас, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що задоволення забезпечених заставою кредиторських вимог позивача має здійснюватись в порядку, визначеному спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , зокрема, статтею 52 цього Закону, оскільки застосування цього Закону є пріоритетним по відношенню до Закону України "Про заставу" (2654-12) .

Крім того, статтею 52 Закону України "Про заставу" передбачено, що при одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний за вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не встановлено договором застави.

Однак, частиною 2 пункту 3.4.6 договорів застави встановлено, що заставодавець зобов'язаний протягом 2 робочих днів після отримання коштів від боржників в погашення (повного або часткового) заборгованості за кредитними договорами перерахувати в погашення заборгованості за кредитом кошти у сумі не менше 35 % від суми отриманої в погашення за кредитами І категорії якості, та 25 % від суми, отриманої в погашення за кредитами ІІ категорії якості.

Листом від 17.11.2016 № 27-44428/16 "Щодо задоволення вимог заставодержателів за рахунок майна (активів) банків, яке є предметом застави" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб роз'яснив уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та на ліквідацію банків, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси кошти, отримані банком під час ліквідації від позичальників, перераховуються уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку заставодержателю в рахунок погашення зобов'язань банку за кредитами у розмірі, визначеному умовами кредитних договорів та договорів застави майнових прав, зобов'язання за якими не припинено, в разі якщо зобов'язання божником банку-заставодавця виконується у відповідності до умов договору, майнові права за яким передано в заставу.

Слід зазначити, що стягнення коштів банку, який перебуває в стані припинення, поза процедурою та порядком, встановленим положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , є неможливим, оскільки введення у банку тимчасової адміністрації та ліквідації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.