904/9822/16 Про стягнення заборгованості за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, право вимоги за яким було відступлено згідно договору відступлення права вимоги (цесії) - 27.06.2017 Прийняття

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" (далі за текстом - ТОВ "Партнер Глобал") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Новоселівська дорожня експлуатаційна дільниця " (далі за текстом - ДП "Дніпропетровський облавтодор") про стягнення заборгованості у розмірі 185412,98 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 06/06-13 від 06.06.2013 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, право вимоги за яким було відступлено позивачеві згідно договору відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014 № 77.

У листопаді 2016 року у судовому засіданні ДП "Дніпропетровський облавтодор" подав зустрічний позов від 21.11.2016 № 01-14/982 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв Ойл" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 26.12.2014 № 77 в частині відступлення права вимоги боргу за договором поставки № 06/06-13 від 06.06.2013.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 (суддя Ярошенко В.І.) прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду разом із первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 у справі № 904/9822/16 (суддя Ярошенко В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 (головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Провадження у справі щодо відповідача-2 за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" припинено. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №77 від 26.12.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" в частині відступлення права вимоги боргу за договором поставки від 06.06.2013 р. № 06/06-13. Присуджено до стягнення з ТОВ "Партнер Глобал" на користь ДП "Дніпропетровський облавтодор" 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" звернулось із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами статей 514, 516 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017, прийняти у справі нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного - відмовити. Заявник касаційної скарги наголошує на недотриманні судами вимог статей 34, 35 Господарського процесуального кодексу України. Так, висновки судів про те, що поставка не була здійснена суперечить наявним в матеріалах справи доказам, зокрема - видатковій накладній № 0072 від 06.06.2013 та ТТН від 06.06.2013 № 0072.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ДП "Дніпропетровський облавтодор", у якому відповідач за первісним позовом просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 06.06.2013 між ТОВ "Резерв-Ойл" (постачальник) та Філією "Новоселівська дорожня експлуатаційна дільниця" Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) було укладено договір поставки № 06/06-13, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти узгодженими партіями, протягом дії даного договору, у власність покупця нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар, за умовами цього договору (п.1.1.договору).

Предметом поставки - є бітум нафтовий дорожній марки 60/90, конкретно зазначається в специфікаціях (додаток № 1) до цього договору (п.1.1.1. договору).

Специфікація (Додаток № 1) - невід'ємна частина даного договору, має дату, порядковий номер і підтверджує узгодження сторонами асортименту, номенклатури, ціни, вартості партії, строків поставки партії товару, що поставляється по даному договору та інших відомостей. Специфікація оформлюється та погоджується сторонами на кожну окрему партію товару (п.1.1.2. договору).

06.06.2013 сторонами було складено та підписано специфікацію № 1 до договору поставки, в якій погоджено поставку бітуму нафтового дорожнього 60/90 у кількості 28,840 т на загальну суму 256 676 грн. Умови оплати партії товару: покупець сплачує постачальникові 100% передплату вартості партії товару й компенсації вартості її транспортування, у строк 1 банківського дня з моменту отримання рахунку від постачальника. Строк поставки товару до 07.06.2013.

06.06.2013 постачальник виставив покупцю рахунок фактуру № СФ-0000069 на суму 266539,28 грн. на оплату бітуму нафтового дорожнього марки 60/90 та автотранспортних послуг.

06.06.2013 постачальник поставив, а покупець прийняв товар та автотранспортні послуги на загальну суму 266 539,28 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-0000072, підписана обома сторонами та скріплена печаткою підприємств.

26.12.2014 між ТОВ "Резерв-Ойл" (цедент, первісний кредитор) та ТОВ "Партнер Глобал" (цесіонарій, новий кредитор) було укладено договір № 77 відступлення права вимоги (цесії).

Згідно п.1 договору відступлення права вимоги, в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договорами, які були укладені між цедентом та ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", у тому числі й за договором поставки № 06/06-13 від 06.06.2013 на суму 185 412,98 грн. (перелік договорів, за якими відступлене право вимоги наведене в п.1 договору про відступлення права вимоги).

Загальна сума боргу за договором про відступлення права вимоги складає 2 762 133,03 грн.

У пункті 2.1 договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що до цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, які існували на момент укладання договору про відступлення права вимоги.

Право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується господарськими договорами, специфікаціями, актами, іншими первинними бухгалтерськими документами, тощо (п.3 договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 4 договору про відступлення права вимоги, копії документів, визначених у п.3 цього договору, та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цедент за цим договором, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання сторонами цього договору і є його невід'ємною частиною.

За актом прийому-передачі від 26.12.2014, підписаному між сторонами, згідно договору № 77 відступлення права вимоги (цесії) від 26.12.2014, цедент передав, а цесіонарій прийняв документи, зокрема, договір № 06/06-13 від 06.06.2013, специфікацію від 06.06.2013 № 1, рахунок-фактуру від 06.06.2013 № СФ-0000069, видаткову накладну від 06.06.2013 № РН-0000072, товарно-транспортну накладну від 06.06.2013 № 0072 та довіреність від 06.06.2013 № 177.

У зв'язку з невиконанням Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" умов договору щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, ТОВ "Партнер Глобал", як новий кредитор за договором відступлення права вимоги, звернулось до Господарського суду з позовом про стягнення з боржника заборгованості у розмірі 185 412,98 грн.

У свою чергу, Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Глобал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв - Ойл" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Суди, розглядаючи заявлені сторонами позовні вимоги, керувались приписами статей 509, 512, 514, 516 Цивільного кодексу України та, з огляду на встановлені судами обставини погодження сторонами у договорі поставки від 06.06.2013 умови щодо неможливості передання зобов'язань за договором без письмової згоди іншої сторони, дійшли висновку про наявність підстав, визначених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання згаданого договору поставки недійсним. Що, водночас, слугувало підставою для відмови у задоволенні первісного позову, заявленого у зв'язку з неналежним виконанням ДП "Дніпропетровський облавтодор" за згаданим договором.

У ході розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанцій припинено провадження відносно ТОВ "Резерв - Ойл" на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, з огляду на встановлені судами обставини внесення 29.07.2016 відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичний осіб-підприємців про припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл", з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

Натомість, висновки судів про відмову у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 185412,98 грн. є передчасними, а про задоволення зустрічного позову та визнання недійсним договору цесії від 26.12.2014 такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства у зв'язку з наступним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як унормовано частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами статей 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-43гс15, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

Судами встановлено, що відповідно до пункту 9.8. договору поставки сторони не мають права передавати свої зобов'язання за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Надаючи правову оцінку терміну "зобов'язання" суди вдались до тлумачення цього пункту та, керуючись нормами статей 509, 510, 511 Цивільного кодексу України, дійшли висновку, що оскільки "зобов'язання" в цілому включає в себе не тільки обов'язки сторін, але й права, то і передача права вимоги за договором поставки має відбуватись відповідно до пункту 9.8 цього договору - за письмовою згодою боржника (позивача за зустрічним позовом).

Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Надаючи тлумачення пункту 9.8 договору поставки від 06.06.2013 № 06/06-13 місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, дійшов висновку, що сторони погоджуючи цей пункт виходили із поняття "зобов'язання", вміщеному у статті 509 Цивільного кодексу України.

Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За загальним правилом, дійсно правовідношення охоплює як права, так і обов'язки.

Разом з тим, укладаючи договір поставки від 06.06.2013 № 06/06-13 сторони обумовили не загальні права та обов'язки сторін, а цілком визначені. При цьому, поняття "зобов'язаний" або "зобов'язання" вживається сторонами в контексті виконання стороною певного обов'язку: поставки товару (п. 4.4), прийняття товару (п.4.8), оплати товару (п.4.9) тощо.

Обставини виникнення прав та обов'язків на підставі одного і того ж юридичного факту - договору поставки, не створюють жодного нерозривного "складного" зобов'язання, у якому кожний обов'язок боржника кореспондується із відповідним правом кредитора і навпаки, оскільки принципу "один договір - одне зобов'язання" не існує.

Відтак, обґрунтованим видається висновок, що пунктом 9.8 договору сторони обмежили передання іншим особам без письмової згоди іншої сторони саме обов'язків за договором, а не прав, як помилково вважали суди.

Не відповідає умовам договору і висновок судів щодо погодження сторонами у договорі поставки порядку заміни кредитора у договорі шляхом отримання письмової згоди боржника. Така умова у договорі відсутня.

Таким чином, висновок судів про те, що відступлення права вимоги за договором поставки від 06.06.2013 № 06/06-13 вчинене з порушенням умов договору не відповідає дійсним обставинам справи.

Колегія суддів також звертає увагу сторін, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, звертаючись до суду із відповідним позовом, ДП "Дніпропетровський облавтодор" мав би обґрунтувати яким чином оскаржуваний ним правочин уступки права вимоги порушує його права та законні інтереси, оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право.

Таким чином, перевіряючи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині задоволення зустрічного позову, оскільки колегія суддів вбачає достатні правові підстави для прийняття у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, що повністю узгоджується з пунктом 2 частини 1 статті - 111-9 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З огляду на викладене, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору за первісними позовними вимогами, не надали їм жодної юридичної оцінки, у зв'язку із задоволенням вимог за зустрічною позовною заявою, а в силу вимог статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог з направленням справи у цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду відповідно до пункту 3 частини 1 статті - 111-9 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.