910/9551/17 Про стягнення заборгованості за договором на транспортування природного газу трубопроводами - 12.04.2018 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про стягнення заборгованості за договором на транспортування природного газу трубопроводами №14-118 від 30.01.2014 у загальному розмірі 543 972, 44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 у справі №910/9551/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укргазвидобування" заборгованість у розмірі 543 972, 44 грн.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 910/9551/17 Господарського суду міста Києва з підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті - 111-16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), а саме: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування наявності підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті - 111-16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до заяви додано копію постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2017 у справі № 913/190/17.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у заяві про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (2147а-19) , заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

З Верховного Суду України надійшла заява ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про перегляд судових рішень у справі № 910/9551/17 Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2018 допущено справу № 910/9551/17 до провадження Касаційного господарського суду. Відкрито провадження за заявою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 910/9551/17 Господарського суду міста Києва. В порядку підготовки справи до розгляду витребувано із Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9551/17.

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 справу № 910/9551/17 за позовом ПАТ "Укргазвидобування" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості в розмірі 543 972, 44 грн призначено до розгляду без повідомлення та виклику учасників справи.

ПАТ "Укргазвидобування" у відзиві на заяву ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 910/9551/17 Господарського суду міста Києва, просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд вважає, що подана ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі № 910/9551/17, яка розглядається, судами встановлено, що між ПАТ "Укргазвидобування", як виконавцем, та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як замовником, 30.01.2014 було укладено договір на транспортування природного газу трубопроводами №14-118-ПР.

Порядок оформлення наданих послуг погоджений сторонами в розділі 3 договору, згідно з п.п.3.1-3.4 якого послуги з транспортування газу оформлюються виконавцем і замовником актами наданих послуг з транспортування газу трубопроводами. Виконавець до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику 2 примірники акту наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою виконавця. Замовник протягом 2 днів з дати одержання акту наданих послуг зобов'язується повернути виконавцю один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу трубопроводами здійснюється відповідно до даних виконавця. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з виконавцем.

Вартість фактично наданих виконавцем замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця на умовах 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.п.5.4-5.6 Договору).

Між сторонами 03.12.2014 було укладено додаткову угоду №1 до договору, в якій вони дійшли згоди про те, що договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.01.2014 і діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ПАТ "Укргазвидобування" зазначало про те, що на виконання умов договору направило на підпис ПАТ "НАК "Нафтогаз України" акти наданих послуг з транспортування газу у жовтні - грудні 2015 року на загальну суму 543 972, 44 грн та рахунки на оплату вартості наданих послуг. Однак ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовився від підписання вказаних актів та не оплатив виставлені позивачем рахунки, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 543 972, 44 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди на підставі статей 626, 627, 628, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) у даній справі виходили з того, що відсутність згоди замовника на підписання актів приймання-передачі наданих послуг, які є документальним оформленням діяльності виконавця відповідно до умов договору не спростовує факту здійснення останнім такої діяльності у спірному періоді, тобто у жовтні - грудні 2015 року. За умовами договору оплата послуг виконавцю пов'язана з фактом транспортування ним природного газу, тобто здійсненням певної діяльності, яка має комерційну цінність.

На обґрунтування наявності підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до заяви додано копію постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2017 у справі № 913/190/17.

Так, у справі № 913/190/17 колегія суддів Вищого господарського суду України погодилася з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення з відповідача боргу на суму 31 243 813, 33 грн у зв'язку з недоведеністю позивачем обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме позивачем не доведено факту надання відповідачу послуг транспортування газу у вказаних ним обсягах. Посилання позивача на акти, які не підписані відповідачем, колегія суддів не приймає до уваги, адже останній не звертався до суду з позовом про зобов'язання відповідача підписати зазначені акти на підставі статті 16 Цивільного кодексу України.

Забезпечуючи єдність судової практики в цьому питанні, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно із статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) однією із засад цивільного законодавства України є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Послугам обов'язково властиві щонайменше дві ознаки: 1) надання послуги невіддільне від діяльності особи-послугонадавача; 2) корисний ефект такої діяльності не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, а полягає в самому процесі надання послуги.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки предметом договору про надання послуг, в тому числі договору транспортування газу трубопроводами, є діяльність виконавця, яка має певний осяжний результат, то підставою для здійснення оплати, є встановлення факту її надання виконавцем та спожиття замовником, якщо сторони не домовились про інше.

Господарськими судами при розгляді даної справи № 910/9551/17 встановлено, що відповідно до умов договору сторони погодили: послуги з транспортування газу оформлюються виконавцем і замовником актами наданих послуг з транспортування газу трубопроводами (п. 3.1 договору); у випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку; до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу трубопроводами здійснюється відповідно до даних виконавця (п. 3.3 договору); кількість протранспортованого виконавцем газу замовника до мережі газорозподільчого підприємства визначається вузлами обліку газу, які встановлені ГРС. У разі, якщо замовник та /або його споживачі безпосередньо підключені до трубопроводу виконавця через ГРС, кількість протранспортованого газу виконавцем замовнику та /або його споживачам визначається приладами обліку газу, які встановлені на ГРС (пункт 4.2 договору).

Таким чином, технологічний процес транспортування газу через приєднану мережу виключає контроль виконавця за обсягами газу, який відбирається споживачами замовника.

При цьому судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи встановлено, що обсяги протранспортованого природного газу визначалися приладами обліку газу, які встановлені на ГРС "Шебелинкагазвидобування".

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за договором поставки (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими висновками Вищого господарського суду України про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на доведений факт надання виконавцем відповідної послуги замовнику та спожиття її останнім.

Згідно з частиною першою статті 111-26 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд Верховним Судом України судових рішень у даній справі необхідно відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (2147а-19) , статтями 111-14, 111-23- 111-25 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII (192-19) , Суд, -

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 910/9551/17 відмовити.