914/940/17 Про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), зобов'язання вчинити дії, стягнення суми вартості цінних паперів - 11.04.2018 Прийняття

1.1. У травні 2017 року ОСОБА_7 звернувся у Господарський суд Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" (далі - ПАТ "Миколаївцемент"), Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" (далі - ПАТ "Національний депозитарій України") про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонований акціонером ПАТ "Миколаївцемент" (ОСОБА_7) та датований 21.03.2017 щодо обов'язкового викупу належних йому 420000 простих іменних акцій ПАТ "Миколаївцемент" за ціною 30,0049 гривень за 1 акцію на загальну суму 12 602 058,00 грн, у запропонованій редакції; зобов'язання ПАТ "Національний депозитарій України" зарахувати на рахунок у цінних паперах емітента (ПАТ "Миколаївцемент") № 100024-ІІА70009537 акції прості іменні ПАТ "Миколаївцемент" у кількості 420000 штук, які будуть виставленні з рахунку в цінних паперах № 403253-иА10101010, що належить ОСОБА_7; стягнення з ПАТ "Миколаївцемент" на користь ОСОБА_7 вартість зазначених акцій у сумі 12 602 058,00 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є акціонером відповідача-1. 15.04.2014 ПАТ "Миколаївцемент" провело чергові збори акціонерів, на яких по п. 9 порядку денного було прийняте рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятись товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, та уповноваження особи на їх підписання від імені товариства та на вчинення інших необхідних дій.

Оскільки позивач голосував проти цього рішення, він має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій на підставі ч. 1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства".

1.3. Відповідач-1 подав заяву про застосування позовної давності.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. ОСОБА_7 є акціонером ПАТ "Миколаївцемент" та зареєструвався для участі у загальних зборах акціонерів ПАТ "Миколаївцемент", які призначені на 15.04.2014. У реєстраційній картці зазначено код реєстрації - 53. Кількість належних ОСОБА_7 простих іменних акцій - 420 000 штук.

2.2. ПАТ "Миколаївцемент" проведено зазначені загальні збори акціонерів, а прийняті ними рішення оформлено протоколом №19 загальних зборів акціонерів ПАТ "Миколаївцемент" від 15.04.2014 .

2.3. За наслідками проведення зборів, зокрема п. 9 зазначеного протоколу, прийнято рішення попередньо схвалити укладання товариством протягом не більш як одного року з моменту прийняття цього рішення загальними зборами акціонерів значних правочинів, ринкова вартість кожного з яких перевищує 25% вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства, та гранична сукупна вартість яких не може перевищувати 140% від вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства, та які відповідають наступним критеріям: отримання товариством кредитів, позик; придбання товариством сировини, енергоресурсів, інших ресурсів, продукції, робіт, послуг для потреб виробництва та/або діяльності товариства.

2.4. Уповноважено керівника виконавчого органу товариства або особу, що виконує його обов'язки, підписувати дані договори, додатки, додаткові угоди, специфікації, інші необхідні документи тощо до даних договорів та вчиняти інші необхідні дії.

2.5. Проти прийняття цього рішення голосували 580238 простих іменних голосуючих акцій, що складає 0,364446% від кількості акцій товариства, зареєстрованих для участі у загальних зборах. ОСОБА_7 голосував проти прийняття зазначеного рішення всією кількістю належних йому акцій.

2.6. 28.04.2014 АТ "УкрСиббанк" (кредитор) та ВАТ "Подільський цемент" (позичальник-1), ТОВ "Цемент" (позичальник-2), ПАТ "Миколаївцемент" (позичальник-3) укладено генеральний кредитний договір №1 про кредитування, згідно з умовами якого, кредитор зобов'язався надати позичальнику, а позичальник - прийняти кредит на визначених умовах (умови кредитування №11465931000 від 28.04.2014). Зокрема погоджено, що дозволена сума - 50 000 000,00 доларів США.

2.7. 08.05.2014 ОСОБА_7 звернувся із вимогою до ПАТ "Миколаївцемент" про викуп акцій, вважаючи, що у нього є право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій на підставі ч. 1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства".

2.8. Проте, листом №000585 від 26.05.2014 товариство повідомило ОСОБА_7 про те, що законні підстави для здійснення обов'язкового викупу належних йому акцій у відповідності із чинним законодавством України відсутні.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 01 серпня 2017 року рішенням Господарського суду Львівської області позов задоволено частково. Визнано укладеним з дня набрання рішенням законної сили договір купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів) між ПАТ "Миколаївцемент" та ОСОБА_7 щодо обов'язкового викупу належних йому 420000 простих іменних акції ПАТ "Миколаївцемент" за ціною 30,0049 грн за 1 акцію на загальну суму 12602058 грн у відповідній редакції. У решті позовних вимог відмовлено.

3.2. 13 грудня 2017 року постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 залишено без змін.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що загальними зборами акціонерів було прийняте рішення про схвалення відомого, але прихованого значного правочину, а не надання попередньої згоди на укладання такого у майбутньому, що може ним бути вчинений протягом поточного року.

3.3.1. При цьому, оскільки позивач голосував проти цього рішення, має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій на підставі ч. 1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства", чого зроблено не було, незважаючи на надіслану вимогу позивача.

3.3.2. Рішення суду в частині відмови щодо інших позовних вимог обґрунтовані тим, що ці вимоги заявлені на виконання договору, визнання укладеним якого є предметом цього спору, а тому, вони заявлені завчасно, до настання у відповідачів відповідних обов'язків.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 15 грудня 2017 Публічне акціонерне товариство "Миколаївцемент" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі та у поданих доповненнях до касаційної скарги, зокрема, такими доводами:

4.2.1. 15.04.2014 загальними зборами акціонерів було прийняте відповідне рішення.

4.2.2. Оскільки ні на момент призначення, ні на дату проведення загальних зборів підприємство не могло визначити, які значні правочини вчинятимуться товариством у ході поточної діяльності, до порядку денного загальних зборів було включено питання №9: "Прийняття рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, та уповноваження особи на їх підписання від імені товариства та на вчинення інших необхідних дій".

4.2.3. Господарськими судами неправильно застосовано ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки рішення про попереднє схвалення правочину не дає право позивачу на обов'язковий викуп акцій

4.2.4. Господарськими судами порушено ст. 35 ГПК України, оскільки не взято до уваги остаточне рішення у справі №914/2203/16, зокрема, постанову Вищого господарського суду України від 02.10.2017, що є порушенням принципів правової визначеності та "res judicata" (остаточне рішення суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може бути переглянуте).

4.2.5. Крім того, суд апеляційної інстанції зробивши висновок про те, що рішення загальних зборів акціонерів відповідача-1 від 15.04.2014 є рішенням про вчинення правочину товариством, всупереч ст. 43 ГПК України не надав оцінку іншим доказам у справі, зокрема, поданим поясненням та доказам відповідача-1.

4.2.6. Господарські суди неправильно застосували ст.ст. 626, 638, 640, 643 ЦК України, зокрема, порушили встановлений законодавством порядок укладення договору.

4.2.7. Судом апеляційної інстанції не надано оцінки відмові суду першої інстанції щодо застосування позовної давності, тоді як відповідач-1 посилався в своїй апеляційній скарзі на безпідставність незастосування позовної давності.

4.3. 06 березня 2018 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами:

4.4.1. Відповідач під виглядом попереднього надання згоди приховав прийняття рішення про вчинення значного правочину - кредитного договору від 28.04.2014 з банком "УкрСиббанк" на суму 50 000 000 доларів, що перевищує 25 відсотків активів емітента, тобто приймав саме рішення про схвалення конкретного значного правочину, а не про попереднє схвалення інших правочинів.

4.4.2. У спірній ситуації рішення загальних зборів відповідача-1 від 15.04.2014 за своєю правовою природою є рішенням про вчинення значного правочину товариством.

4.4.3. Оцінка Вищим господарським судом України наявності або відсутності у ОСОБА_7 права на обов'язковий викуп акцій є правовою оцінкою, а тому не є обов'язковою для інших судів при вирішення справи з огляду на положення ст. 75 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

4.4.4. У разі наявності волевиявлення акціонера на здійснення в нього обов'язкового викупу акцій укладення договору викупу акцій для емітента є імперативним в силу закону, тоді як ПАТ "Миколаївцемент" ухиляється від його укладення, права акціонера підлягають захисту в судовому порядку.

4.4.5. Доводи скаржника про пропуск позивачем позовної давності є безпідставними, оскільки позивачем такий строк не пропущений.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонованого акціонером ПАТ "Миколаївцемент" (ОСОБА_7) щодо обов'язкового викупу належних йому 420000 простих іменних акцій ПАТ "Миколаївцемент", на підставі ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства".

5.2.2. Пунктом 2 ч. 1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення загальних зборів від 15.04.2014 про попереднє схвалення значного правочину) передбачено, що кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про вчинення товариством значного правочину.

5.2.3. Як встановлено господарськими судами, у серпні 2016 року ОСОБА_7 звертався до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" про зобов'язання здійснити обов'язковий викуп належних позивачу 420 000 простих іменних акції ПАТ "Миколаївцемент" за ціною 30,00 гривень за 1 акцію на загальну суму 12 600 000,00 гривень шляхом укладення договору викупу акцій у запропонованій ним редакції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2017 у справі №914/2203/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2017 у справі №914/2203/16 суд касаційної інстанції змінив мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, зазначивши про те, що "враховуючи відсутність у позивача права вимагати у відповідача викупу належних йому акцій, саме наведені обставини є першочерговою підставою для відмови у задоволенні позову".

При цьому, суд касаційної інстанції у постанові від 02.10.2017 зауважив на тому, що "на момент прийняття рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ "Миколаївцемент" від 15.04.2014 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" не передбачала право акціонера вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій у разі, якщо він голосував проти прийняття рішення саме про попереднє схвалення значного правочину".

5.2.4. Згідно з преамбулою до статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" зазначено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, дотримання принципів законності, остаточності та незмінності судового рішення, а також принципів правової визначеності та "res judicata" (остаточне рішення повноважного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін спору і не може бути переглянуте) є обов'язковими елементами права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини підтверджує необхідність дотримання національними судами принципу правової визначеності та остаточності і незмінності судового рішення. Так, у своєму рішенні у справі "Кехайя та інші проти Болгарії" Європейський суд з прав людини зазначив, що на думку Суду, принцип, згідно з яким остаточне рішення є res judicata ("вирішена справа") і вирішує спір між сторонами остаточно, є основоположним елементом права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цій справі Суд встановив, що повторне вирішення одного й того ж питання, яке вже було вирішено судом у іншій судовій справі, є порушенням принципу res judicata та принципу правової визначеності та, відповідно, права на справедливий суд.

Крім того, аналогічних висновків Суд дійшов у справі "Рябих проти Російської Федерації". Зокрема, у рішенні у цій справі Суд вказав, що Конвенція повинна тлумачитися в світлі Преамбули до Конвенції, яка у відповідній частині проголошує, що законність є частиною спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів законності є принцип правової визначеності, який вимагає, серед іншого, щоб якщо суди винесли остаточне рішення з питання, то рішення не ставилося б під сумнів. Правова визначеність передбачає повагу принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень.

Враховуючи, що Вищий господарський суд України під час прийняття постанови у справі №914/2203/3, висловив позицію, що у позивача не виникло право на викуп акцій у зв'язку з прийняттям рішення загальних зборів 15.04.2014, Львівський апеляційний господарський суд, постановляючи оскаржувану постанову, зробив протилежний висновок про те, що у позивача виникло право на викуп акцій у зв'язку з прийняттям рішення загальних зборів 15.04.2014, чим порушив принцип правової визначеності та остаточності судових рішень.

5.2.5. Закон України "Про акціонерні товариства" (514-17) (в редакції, чинній на 15.04.2014) встановлює різні правові механізми регулювання, які наведені у ст. 68 та ст. 70 цього закону.

Позовні вимоги у справі, що розглядається, стосуються ситуації, яка регулюється нормами ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства".

Як встановлено господарськими судами, на загальних зборах акціонерів ПАТ "Миколаївцемент" від 15.04.2014 були прийняті рішення, оформлені протоколом №19, зокрема, щодо: - попереднього схвалення укладання товариством протягом не більш як одного року з моменту прийняття цього рішення загальними зборами акціонерів значних правочинів, ринкова вартість кожного з яких перевищує 25% вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства, та гранична сукупна вартість яких не може перевищувати 140% від вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства, та які відповідають наступним критеріям: отримання товариством кредитів, позик; придбання товариством сировини, енергоресурсів, інших ресурсів, продукції, робіт, послуг для потреб виробництва та/або діяльності товариства; - уповноваження керівника виконавчого органу товариства або особи, що виконує його обов'язки, підписувати дані договори, додатки, додаткові угоди, специфікації, інші необхідні документи тощо до даних договорів та вчиняти інші необхідні дії.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення загальних зборів від 15.04.2014 про попереднє схвалення значного правочину) передбачено, що кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про вчинення товариством значного правочину.

Відповідно до частини третьої статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості.

Таким чином, обов'язковий викуп акцій може застосовуватися тільки тоді, коли загальними зборами прийнято рішення про вчинення значного правочину (а не попереднє схвалення значного правочину).

5.2.6. У постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 у справі №07/5026/796/2012 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що Закон України "Про акціонерні товариства" (514-17) (в редакції, чинній на момент прийняття рішення загальних зборів від 15.05.2014 про попереднє схвалення значного правочину) розмежовував поняття "рішення про вчинення значного правочину", а також "рішення про попереднє схвалення значних правочинів". При цьому, прийняття загальними зборами акціонерів рішення про вчинення значного правочину кореспондує виконавчому органу товариства обов'язок вчинити конкретний значний правочин. У той же час, прийняття загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть ним вчинятися протягом року, означає лише згоду на можливість вчинення значних правочинів у майбутньому. І це не має наслідком реального настання юридичного факту, з яким закон пов'язує виникнення в акціонерного товариства обов'язку здійснити викуп акцій акціонера.

Виходячи з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 у справі №07/5026/796/2012, висновок суду першої інстанції про те, що голосування проти прийняття загальними зборами рішення про попереднє схвалення значних правочинів відповідно до пункту другого частини першої статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства" є підставою для здійснення обов'язкового викупу належних акціонерові акцій, якщо він цього вимагає, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апеляційний господарський суд також безпідставно підтримав вказані висновки місцевого господарського суду. При цьому навів необґрунтовані мотиви відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 у справі №07/5026/796/2012, оскільки вони ґрунтуються на вибірковому розширеному тлумаченні змісту норми ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення загальних зборів про попереднє схвалення значного правочину).

5.2.7. Згідно з пунктом 7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII (2147а-19) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

У цій справі, що переглядається у касаційному порядку, колегія суддів не вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

5.2.8. З урахуванням викладеного, на момент прийняття рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Миколаївцемент" від 15.04.2014 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" не передбачала право акціонера вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій у разі, якщо він голосував проти прийняття рішення про попереднє схвалення значного правочину.

В цьому випадку відмова ПАТ "Миколаївцемент" здійснити викуп акцій позивача відповідає вимогам ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства", а висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право вимагати викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, оскільки відповідачем-1 начебто були вчинені дії щодо фактичного погодження значного правочину, є помилковим та таким, що ґрунтується на довільному тлумаченні норм ст.ст. 68, 70 Закону України "Про акціонерні товариства".

За таких обставин, висновок господарських судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів) є необґрунтованим.

5.2.9. З огляду на відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), відсутні підстави для задоволення інших вимог позивача, які є похідними від вимог про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів.

5.2.10. Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в повному обсязі, посилання скаржника у касаційній скарзі на незастосування судом апеляційної інстанції позовної давності є безпідставними, оскільки за змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що під час вирішення цього спору суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, здійснили неправильне тлумачення ст.ст. 68, 70 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення загальних зборів про попереднє схвалення значного правочину).

6.2. Відповідно до частин 1, 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку Верховний Суд приймає нове рішення, судовий збір за розгляд справи в судах попередніх інстанцій покладається на позивача у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 у справі №914/940/17 скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення.

3. Відмовити ОСОБА_7 у задоволенні позову в частині визнання укладеним з дня набрання рішенням законної сили договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів) між ПАТ "Миколаївцемент" та ОСОБА_7 щодо обов'язкового викупу належних йому 420 000 простих іменних акції ПАТ "Миколаївцемент" за ціною 30,0049 грн за 1 акцію на загальну суму 12602058 грн у відповідній редакції.

4. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 у справі №914/940/17 залишити без змін.

5. Стягнути з ОСОБА_7 (02132, АДРЕСА_1, номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" (81600, м. Миколаїв, Львівська обл., вул. Стрийське шосе, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00293025) 1 600,00 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 211 453,96 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 3 200,00 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом.