914/124/17 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу - 11.04.2018 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

у складі суддів: М.І. Хабіб - головуючий, О.В. Зварич, О.С. Скрипчук

від 24.10.2017р.

та на рішення господарського суду Львівської області

у складі суддів: З.П. Гоменюк - головуючий, У.І. Ділай, М.М. Петрашко

від 26.07.2017р.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"

про стягнення 30 630 346,39 грн. боргу

за участю представників:

від позивача: Лисенко В.О.,

від відповідача: не з'явилися,

1. Короткий зміст позовних вимог

ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до Львівського МКП "Львівтеплоенерго" про стягнення 30 630 346, 39 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору купівлі-продажу природного газу №16/15-ПР від 12.12.2014 р. позивач поставив відповідачу за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. природний газ на загальну суму 113 685 306,88 грн. Однак, відповідач не оплатив газ у встановлений договором строк, станом на 26.04.2016 р. його заборгованість становить 20 361 575,41 грн. На підставі п. 7.2 договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення, крім суми боргу, 5 306 213,93 грн. пені, 3 661 727,98 грн. штрафу, 952 934,48 грн. інфляційних втрат та 347 894,59 грн. 3% річних.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.07.2017 р. у справі № 914/124/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 р., в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані з посиланням на ст. ст. 11, 525, 530, 627, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 3, 7 ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили із того, що при розрахунку суми основної заборгованості позивач врахував останній платіж, який був здійснений 12.02.2016 р. в рахунок погашення заборгованості, проте не врахував, що після 12.02.2016 р. відповідач здійснив оплати за період з 15.02.2016 р. по 29.03.2016 р. на загальну суму 21 771 801,47 грн за спожитий природний газ. Відтак суд встановив, що станом на 29.03.2016 р. основний борг відповідача перед позивачем погашено.

Суди вказали, що з 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , відповідно до ч. 3 ст. 7 якого на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Суди встановили, що відповідно до наказу Мінрегіону № 152 від 16.06.2017 (v0152858-17) відповідача внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулося із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає неправомірним застосування судами до спірних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , оскільки, на думку скаржника, учасниками процедури врегулювання заборгованості є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру.

Також зазначає, що неустойка, інфляційні втрати та проценти річні, які підлягають списанню згідно із Законом, повинні бути відображені у бухгалтерському обліку позивача, а таке відображення можливе лише на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Крім того скаржник вказує, що предметом договору № 16/15-ПР від 12.12.2014р. є постачання газу покупцю для власних потреб. Відтак вважає, посилаючись на ч. 3 ст. 7 Закону, що штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за неналежне виконання грошових зобов'язань за цим договором, не підпадають під дію цього Закону.

4. Позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу інші учасники справи не надали.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

12.12.2014р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавець та ЛМКП "Львівтеплоенерго" як покупець уклали договір №16/15-ПР купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

У п. п. 2.1, 3.3 договору сторони встановили, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом до 16 250,000 тис. куб. м. Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю крім суми заборгованості пенюу розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 11.1 договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

В подальшому сторони вносили зміни до договору, якими змінювали обсяги поставленого газу та його ціну.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача за період з січня по березень та з липня по грудень 2015 року природний газ на загальну суму 113 685 306,88 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу.

Судами встановлено, що за період з 15.02.2016 по 29.03.2016 р. відповідач сплатив позивачу 21 771 801,47 грн за спожитий природний газ згідно з договором №16/15-ПР від 12.12.2014 р., що підтверджено платіжними дорученнями, тому станом на 29.03.2016 р. відповідач в повному обсязі погасив свою заборгованість перед позивачем за газ, поставлений за договором №16/15-ПР від 12.12.2014 р.

Згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 р. № 152 (v0152858-17) , листом від 19.06.2017р. та повідомленням від 19.06.2017р. ЛМКП "Львівтеплоенерго" з 16.06.2017р. включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

6. Норми права, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За положеннями ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

7. Мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, заборгованість за природний газ, поставлений відповідачу позивачем у 2015 році, погашено повністю до 29.03.2016р. включно, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку з приводу того, що з дня набрання чинності названим Законом (з 30.11.2016р.) не підлягали нарахуванню неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3% річних на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом, а нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3% річних підлягали списанню.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника про неправомірне застосування судами до спірних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) оскільки, на думку скаржника учасниками процедури врегулювання заборгованості є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Вказані доводи зводяться до довільного тлумачення позивачем норм закону.

Частина 3 статті 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Крім того, Суд звертає увагу, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Вказаним також спростовуються посилання скаржника на те, що предметом договору №16/15-ПР від 12.12.2014р. є постачання газу покупцю для власних потреб, у зв'язку з чим ч. 3 ст. 7 Закону N 1730-VIII не поширюється на спірні правовідносини.

Як правильно враховано господарськими судами попередніх інстанцій, основним видом діяльності відповідача (ЛМКП "Львівтеплоенерго") є виробництво теплової енергії. Ці обставини та факт включення відповідача до Реєстру дають підстави для висновку, що у даному випадку йдеться про використання газу, поставленого для власних потреб для забезпечення основного виду діяльності - виробництва теплової енергії.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій правильно застосовано наведені норми права.

8. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

Касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 26.07.2017р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017р. у справі №914/124/17 залишити без змін.