Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддів Барицької Т.Л., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Євродор" від 03.01.2017 та 15.02.2017 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 910/11191/16 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Євродор" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича" треті особи 1. ОСОБА_5; 2. ОСОБА_6; 3. ОСОБА_7; 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український дім"; 5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання зобов'язань припиненими за участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Самойленко С.В., дов. від 19.01.2017;

третьої особи-1: ОСОБА_5, особисто;

третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-3: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-4: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-5: повідомлений, але не з'явився;

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 у справі № 910/11191/16 (суддя - Привалов А.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Суховий В.Г., судді - Коротун О.М., Хрипун О.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 у справі № 910/11191/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ТОВ "БК Євродор" 03.01.2017 та 15.02.2017 звернулось до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами та уточненнями до них. В касаційних скаргах скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В уточненнях до касаційних скарг позивач просить суд направити справу на новий розгляд.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав відзив на касаційні скарги, в якому заперечує проти їх задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Відзиви на касаційні скарги від відповідача та третіх осіб 1, 2, 3, 4 не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "КБ "Хрещатик" (Банк) та ТОВ " БК Євродор" (Позичальник) 25.06.2012 укладений кредитний договір № 76ВКЛ-12, за умовами якого Банк відкрив Позичальнику в порядку, передбаченому цим договором відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 10000000,00 грн строком на 6 місяців з терміном повернення - 31.12.2012, а Позичальник зобов'язався використати кредит на цілі, передбачені цим договором, сплатити Банку відсотки за користування кредитом і комісії у розмірі та в порядку, передбачених цим договором, та повернути кредит в строки, передбачені договором.

До кредитного договору сторонами було укладено 9 додаткових договорів.

Додатковим договором № 9 від 30.10.2015 сторони внесли зміни до умов кредитного договору, а саме, щодо суми кредиту, яка склала 13108000,00 грн, зміни щодо строку повернення кредиту, який настає 01.04.2016, та викладено п.3.1 кредитного договору в новій редакції:

"3.1. Виконання зобов'язань Позичальника за цим договором забезпечується:

- заставою основних засобів - дорожня будівельна техніка у кількості 53 одиниці, яка належить ТОВ "Будівельна компанія "Український дім", загальною заставною вартістю 32448237 грн;

- заставою майнових прав на грошові кошти, що надходитимуть на поточний рахунок ТОВ "БК Євродор" згідно з договором підряду № 19/04/2012 від 19.04.2012, укладеного з ДП "Харківський Облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", заставною вартістю 80000000,00 грн;

- порукою ТОВ "Будівельна компанія "Український дім" в сумі зобов'язань за цим договором;

- порукою громадянина України ОСОБА_5 в сумі зобов'язань за цим договором".

В забезпечення виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, останнім укладені наступні договори:

- 25.06.2012 між ПАТ "КБ "Хрещатик" (Застоводержатель), ТОВ "Будівельна компанія "Український дім" (застоводавець) та ТОВ "БК Євродор" (Позичальник) укладений договір застави основних засобів № 76ВКЛ-12-З-1 (договір застави основних засобів), за умовами якого Заставодавець надав в заставу належне йому майно на підставі бухгалтерської довідки, в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Заставодержателем за кредитним договором;

- між ПАТ "КБ " Хрещатик" (Заставодержатель) та ТОВ "БК Євродор" (Заставодавець, Боржник або Позичальник) 25.06.2012 укладений договір №76ВКЛ-12-З-2 застави майнових прав (договір застави майнових прав), за умовами якого Заставодавець передав Заставодержателю в заставу майнові права на грошові кошти, що надходитимуть на поточний рахунок Заставодавця згідно з договором підряду № 19/04/2012 від 19.04.2012, укладеного між Заставодавцем та замовником послуг ДП "Харківський Облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", заставною вартістю 80000000,00 грн;

- між ПАТ "КБ "Хрещатик" (Банк), ТОВ "БК Євродор" (Позичальник) та ОСОБА_7 (Поручитель) 25.02.2012 укладений договір поруки № 76ВКЛ-12-П-1, за умовами якого Поручитель зобов'язався перед Банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання Позичальником зобов'язань перед Банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до кредитного договору;

- 25.02.2012 між ПАТ "КБ "Хрещатик" (Банк), ТОВ "БК Євродор" (Позичальник) та ТОВ "Будівельна компанія "Український дім" (Поручитель) укладений договір поруки № 76ВКЛ-12-П-2, за умовами якого Поручитель зобов'язався перед Банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання Позичальником зобов'язань перед Банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до кредитного договору;

- між ПАТ "КБ "Хрещатик" (банк), ОСОБА_5 (Поручитель) та ТОВ "БК Євродор" (Позичальник) 27.02.2015 укладений договір поруки № 76ВКЛ-12-П-3, за умовами якого Поручитель зобов'язався перед Банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання Позичальником зобов'язань перед Банком по погашенню одержаного кредиту в сумі 13108000,00 грн відповідно до кредитного договору та сплатити проценти за користування кредитом з розрахунку 27%.

До всіх вищевказаних договорів вносилось ряд змін додатковими договорами.

Суди встановили, що в своїх позовних вимогах позивач зазначив, що між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ОСОБА_6 22.01.2016 укладений договір № 291D-654612 банківського вкладу, за умовами якого відповідачем прийнято грошові кошти вкладника - ОСОБА_6 на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, що відкривався на його ім'я, в сумі 500000,00 дол. США на термін з 22.01.2016 по 22.04.2016.

В свою чергу, між ОСОБА_6 (Первісний кредитор) та ТОВ "БК Євродор" (Новий кредитор) 01.02.2016 укладений договір про відступлення права вимоги № 01022016-S, за умовами якого Первісний кредитор передав Новому кредиторові, а Новий кредитор прийняв права вимоги до ПАТ "КБ "Хрещатик" за основним договором № 291D-654612 від 22.01.2016.

Як зазначає позивач, виходячи з умов укладеного між позивачем та ОСОБА_6 договору відступлення права вимоги, до позивача перейшло право вимоги до ПАТ "КБ "Хрещатик" грошових коштів за договором банківського вкладу № 291D-654612 від 22.01.2016 в сумі 500000,00 доларів США, що еквівалентно 12777514,50 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на те, що станом на день звернення з даним позовом до суду, в нього існує заборгованість за вищевказаним кредитним договором на загальну суму 12823942,00 грн, та, в свою чергу, він виступає кредитором відповідача на суму 12777514,50грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, як вірно зазначають суди попередніх інстанцій позивач зазначає, що 08.02.2016, посилаючись на ст. 601 ЦК України, з метою припинення зобов'язань ТОВ "БК Євродор" за кредитним договором, позивач надіслав Банку заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій просив зарахувати зустрічні однорідні вимоги ТОВ "БК Євродор" до ПАТ "КБ "Хрещатик" в сумі 12775000,00 грн за договором банківського вкладу № 291D-654612 від 22.01.2016 на суму 500000,00 доларів США (еквівалентно 12777514,50 грн), з одного боку, та вимоги ПАТ "КБ "Хрещатик" до ТОВ "БК Євродор" в сумі 12823942,02 грн за кредитним договором, з іншого боку.

Окрім того, як зазначає позивач, 03.02.2016 ОСОБА_6 надіслав на адресу ПАТ "КБ "Хрещатик" повідомлення про відступлення права вимоги, за яким Новим кредитором визначено ТОВ "БК "Євродор".

Також, 04.02.2016 ОСОБА_6 направлено до ПАТ "КБ "Хрещатик" письмову заяву про відступлення права вимоги з перерахуванням з належного йому депозитного рахунка грошових коштів в сумі 500000,00 дол. СІІІА (еквівалентно 12777514,50 грн) в рахунок заборгованості за діючою кредитною лінією ТОВ "БК "Євродор" відповідно до кредитного договору від 25.06.2012 № 76BKJI- 12.

Однак, як вказує позивач, відповідачем не зроблено жодних дій щодо виконання зазначеної вимоги, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Господарські суди з'ясували, що позивач посилається на припинення зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором від 25.06.2012 № 76ВКЛ-12, договором застави основних засобів від 25.06.2012 № 76ВКЛ-12-З-1, договором застави майнових прав від 25.06.2012 № 76ВКЛ-12-З-2, договором поруки № 76ВКЛ-12-П-2 від 25.06.2012 та договором поруки від 27.02.2015 № 76ВКЛ-12-П-3 на підставі ст. 601, 606 ЦК України, в зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог та поєднанням в одній особі боржника і кредитора.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач, як встановили суди зазначає, що ні від відповідача, ні від ОСОБА_6 не отримував заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та заяву про відступлення права вимоги, а також вказує на те, що станом на день розгляду даної справи в ПАТ "КБ "Хрещатик" розпочато процедуру ліквідації (з 06.06.2016), а тому зарахування зустрічних вимог заборонено відповідно до ст. 602 ЦК України, де встановлено, що не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, встановлених законом.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України (435-15) , Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1058, 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Тобто, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на депозит в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання відсотків або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди встановили, що між позивачем і відповідачем існують взаємні зустрічні грошові зобов'язання на підставі кредитного договору та договору відступлення права вимоги від 01.02.2016.

Підставою припинення зобов'язань за кредитним договором позивач, в свою чергу, вважає поєднання боржника і кредитора в одній особі відповідно до ст. 606 ЦК України, що з'ясовано судами попередніх інстанцій.

За змістом ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Стаття 606 ЦК України застосовується в разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.

Отже, як вірно зазначають суди попередніх інстанцій, у випадку, коли боржник банку, в даному випадку ТОВ "БК Євродор", придбав право вимоги до банку за договорами про відступлення права вимоги, його зобов'язання за кредитним договором, договорами застави та договорами поруки не можуть припинятись на підставі ст. 606 ЦК України, оскільки зазначена стаття до таких правовідносин не застосовується.

Однак, коли боржник банку придбав право вимоги до банку, відповідні два зобов'язання між банком і його боржником, який придбав право вимоги до банку, могли припинятись тільки відповідно до статей 601, 602 ЦК України.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи встановили відсутність доказів надсилання позивачем відповідачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.02.2016, а надана позивачем експрес накладна № 70054527 не містить доказів отримання поштового відправлення відповідачем. До того ж, із даної накладної не вбачається надіслання саме заяви від 08.02.2016, тоді як матеріали справи не містять опису вкладення в цінний лист, з якого було б видно яку саме кореспонденцію було направлено на адресу відповідача (відповідна заява від 08.02.2016).

Крім того, суди, врахувавши постанову Національного банку України від 05.04.216 № 234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних банків, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ї № 463 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача, рішення правління Національного банку України від 02.06.2016 р. № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", рішення виконавчої дирекції Фонду від 03.06.2016 № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку", зваживши на положення ст. 45, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також ст. 602 ЦК України обґрунтовано визначились, що після запровадження у банку процедури ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими фондом.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Доводи скаржника, викладені в касаційних скаргах, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційні скарги не відповідають вимогам ст. 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Євродор" від 03.01.2017 та 15.02.2017 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 910/11191/16 - без змін.