Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А.(доповідач), суддів: Губенко Н.М., Іванової Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2016 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 914/891/16 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення 11377366,06 грн. за участю представників:

позивача - Суворова Л.В., довір. № 6-57 від 10.01.2017

відповідача - Волощук П.Ю., довір. № Лв-6622-16 від 05.12.2016

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2016 у справі № 914/891/16 (суддя Трускавецький В.П.) відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (позивач).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у даній справі (головуючий суддя Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А., Данко Л.С.) залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2016 у справі № 914/891/16.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2016, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 914/891/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 526, 536, 625, 651 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

26.04.2017 від ПАТ "Львівгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 27.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (газотранспортним підприємством) та Публічним акціонерним товариством "Львівгаз" (замовником) укладено договір на транспортування природного газу магістральним трубопроводом № 1109011061/Н29 (в редакції додаткових угод № 1 від 23.09.2011, № 2, від 17.01.2013, № 3 від 17.03.2014, №4 від 17.07.2014, № 5 від 05.11.2014), відповідно до якого газотранспортне підприємство зобов'язувалось надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

На виконання умов договору в період з січня по червень 2015 року газотранспортне підприємство надало, а замовник прийняв послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 25 308 018,79 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг від 31.01.2015 на суму 8 691 339,95 грн., від 28.02.2015 на суму 6 991 590,54 грн., від 31.03.2015 на суму 5 585 317,81 грн., від 30.04.2015 на суму 2 310 539,02 грн., від 31.05.2015 на суму 1 005 218,15 грн., від 30.06.2015 на суму 724 013,32 грн.

Позивач у позові вказує на те, що відповідач повністю оплатив вартість наданих послуг за січень та лютий 2015 року та частково за березень 2015 року, всього - на суму 17 832 534,11 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 7 475 484,68 грн, що і стало підставою для звернення з позовом, в якому позивач просив стягнути з відповідача 7 475 484,68 грн заборгованості з оплати вартості послуг з транспортування природного газу за період з січня по червень 2015 року за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011061/Н29 від 27.09.2011, 2 423 139,78 грн - пені, 569 639,05 грн - інфляційних втрат, 206 986,50 грн - 3% річних та 702 116,05 грн - 7% штрафу.

Судами попередніх інстанцій відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Судові рішення мотивовані тим, що в період з лютого по липень 2015 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, ПАТ "Львівгаз", ПАТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) .

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, відповідно до яких відповідач оплатив позивачеві за природний газ, саме: № 1067 від 20.02.2015 на суму 1 477 988,83 грн; № 2221 від 19.03.2015 на суму 1 579 546,78 грн; № 3433 від 20.04.2015 на суму 271 722,09 грн; № 5320 від 20.05.2015 на суму 191 229,35 грн; № 6988 від 18.06.2015 на суму 75 585,82 грн; № 8352 від 21.07.2015 на суму 11 3167,46 грн.

Суди попередніх інстанцій вказують на те, що матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості послуг з транспортування природного газу, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 5 429 574,21 грн, а також підписанням спільних протокольних рішень № 455/у, № 641/у, № 913/у, № 1187/у, № 1395/у, № 1639/у на загальну суму 3 709 240,33 грн.

Судами зазначено, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, що виключає можливість застосування до ПАТ "Львівгаз" санкцій, передбачених пунктом 7.3 договору та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Щодо застосування до ПАТ "Львівгаз" санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суди вказують на те, що з вказаної норми вбачається, що її застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, можливе за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Зважаючи на те, що положення вказаної норми не застосовуються до грошових зобов'язань позовні вимоги в частині стягнення штрафу не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій та вважає вказані висновки передчасними з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05, від 05.02.2009).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Суди відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказали на те, що відповідач оплатив позивачеві кошти згідно зі спільними протокольними рішеннями на суму 3 709 240,33 грн.

Однак, позивач звертаючись з позовом та надаючи розрахунок суми основного боргу, врахував спільні протокольні рішення на суму 3 709 240,33 грн, в рахунок погашення заборгованості за січень, лютий та частково за березень 2015 року, та з врахуванням вказаної суми заборгованість відповідача становить 7 475 484,68 грн за період з березня по червень 2015 року.

В матеріалах справи міститься спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 102/у від 20.01.2015 на суму 1 355 318,83 грн та платіжне доручення № 222 від 21.01.2015, яке свідчить про перерахування коштів у розмірі 1 355 318,83 грн.

У судових рішеннях не відображено вказаної суми.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" звертаючись до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначає про наявну у нього заборгованість на 22.02.2016 в розмірі 7 522 824,69 грн.

Оскільки судами не досліджено та не відображено в судових рішеннях розмір основної заборгованості та період її виникнення, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, в тому числі щодо стягнення санкцій передбачених пунктом 7.3 договору та статтею 625 Цивільного кодексу України, є передчасними.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2016, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 914/891/16 скасувати.

Справу № 914/891/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.