821/825/15-а Про визнання рішення про відкриття виконавчого провадження неправомірним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - 13.09.2019 Прийняття

за позовом Публічного акціонерного товариства Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" до Державної виконавчої служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про визнання рішення про відкриття виконавчого провадження ВП № 46667435 неправомірним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 46667435 від 26 лютого 2015 року, скасування постанови від 6 квітня 2012 року № 19813719 про стягнення виконавчого збору на користь держави в розмірі 1200647,13 гривні, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Стас Л.В., суддів: Турецької І.О., Градовського Ю.М.)

І. Суть спору

1. Публічне акціонерне товариство Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (далі - ПАТ ПБФ "Херсонбуд") звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), про визнання неправомірним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№46667435 від 26 лютого 2015 року і постанови №19813719 від 06 квітня 2012 року про стягнення виконавчого збору на користь держави у сумі 1200647,13 грн.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. 15 червня 2010 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І. відкрито виконавче провадження № 19813719 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 988 від 23 вересня 2009 року, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності боржнику - ПАТ ПБФ "Херсонбуд".

2.1. Згідно з написом № 988 за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставного майна, підлягали задоволенню вимоги АКГ "Укрсоцбанк" в сумі 11996 471,31 грн.

2.2. 15 червня 2010 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 19813719 та надано боржнику семиденний строк з моменту винесення (отримання) відповідної постанови на її добровільне виконання.

2.3. 06 квітня 2012 року відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1200647,13 грн.

2.4. Враховуючи, що реалізація заставного майна не відбулась, стягувач виявив бажання повернути виконавчий напис № 988 від 23 вересня 2009 року. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. 23 лютого 2015 року прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу - Одеській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", в зв`язку з надходженням від останнього заяви від 12 лютого 2015 року №08.42-186/87-213 про повернення виконавчого документа без виконання, а постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 06 квітня 2012 року ВП №19813719 виділено в окреме провадження.

2.5. Постановою ДВС України про відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2015 року ВП №46667435 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №19813719, виданої ДВС України 06 квітня 2012 року, про стягнення з ПАТ ПБФ "Херсонбуд" виконавчого збору на корить держави в сумі 1200647,13 грн. за несвоєчасне виконання виконавчого напису №988, виданого 23 вересня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (постанова отримана позивачем 06 березня 2015 року за вхідним №92).

2.6. Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2016 року по справі № 522/24765/15-ц, яке набуло чинності 30 травня 2016 року, виконавчий напис № 988 від 23 вересня 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Трофімець В.В., визнано таким, що не підлягає виконанню.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

3.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними доказами не підтверджено правомірність своїх вимог.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

4.1. Визнано дії Державної виконавчої служби України щодо відкриття виконавчого провадження ВП №46667435 від 26 лютого 2015 року протиправними.

4.2. Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46667435 від 26 лютого 2015 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Геннадієм Івановичем.

4.3. Визнано протиправною та скасовано постанову ВП №19813719 від 06 квітня 2012 року про стягнення виконавчого збору на користь держави у сумі 1200647,13 грн., винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Геннадієм Івановичем.

4.4. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстав для відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2015 року № 46667435 з примусового виконання постанови № 19813719 про стягнення виконавчого збору не було.

IV. Касаційне оскарження

5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Також, відповідач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2015 року є правомірною та винесеною у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

7. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

8. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

10. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

11. Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. Умови і порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) та основи організації та діяльності державної виконавчої служби визначались Законом № 606-XIV (606-14) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) (далі Інструкція), в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

13. Питання щодо стягнення з боржника виконавчого збору та умови, за яких можливе виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження, врегульовані статтею 28 Закону № 606-XIV та пунктом 4.16 Інструкції.

14. Частиною 2 статті 28 Закону № 606-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

15. Згідно з пунктом першим частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

16. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору (частина 7 статті 28 Закону № 606-XIV).

17. Аналогічні правила встановлені положеннями абзацу 2 пункту 4.16.6 Інструкції, яким передбачено, що виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

18. Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

3 - 1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

19. Отже, із змісту наведених норм видно, що законодавець передбачив дві підстави, за яких можливо окремо відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору - це, зокрема, завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру або закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якою визначені підстави закінчення виконавчого провадження.

Наведений перелік підстав є вичерпним.

20. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначені статтею 181 КАС України, відповідно до частини 2 якої, позовну заяву про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

21. За змістом частин першої та другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

22. Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

23. Частиною 1 статті 102 КАС України встановлено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

VI. Позиція Верховного Суду

24. Як вбачається із встановлених судами обставин справи, що виконавчий напис № 988 повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 47 Закону № 606-XIV, а саме: стягувач побажав повернути без виконання виконавчий напис № 988, тобто з підстав, з якими законодавець не пов`язує можливість виділити постанову про стягнення виконавчого збору в окреме провадження.

25. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2015 року № 46667435 з примусового виконання постанови № 19813719 про стягнення виконавчого збору.

26. Крім цього, доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі щодо пропуску строку на оскарження постанови №19813719 від 06 квітня 2012 року про стягнення виконавчого збору, не спростовують обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, з огляду на що, Верховний Суд вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції щодо поновлення цього строку.

27. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

28. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

VI. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.