Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення від та на постанову від Господарського суду Харківської області 20.12.2016 Харківського апеляційного господарського суду 31.01.2017 у справі № 922/3467/16 Господарського суду Харківської області за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Харківської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача ОСОБА_4; - прокуратури Паршутіна Ю.А.

12.10.2016 Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 7386,61 грн., пені в розмірі 946,37 грн.

25.11.2016 Первомайська міська рада Харківської області звернулася до Господарського суду Харківської області із заявою про зміну і уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Первомайської міської ради Харківської області заборгованість з орендної плати у розмірі 7386,61 грн., пеню в розмірі 280,29 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.12.2016 у справі № 922/3467/16 (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі (колегія суддів у складі: Терещенко О.І. - головуючий суддя, судді Сіверін В.І., Слободін М.М.), у позові відмолено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 922/3467/16, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

14.04.2017 до Вищого господарського суду України від Первомайської міської ради Харківської області надійшло клопотання, в якому остання зазначила, що підтримує касаційну скаргу та просить судове засідання провести без участі представника Первомайської міської ради Харківської області.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Згідно із ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма встановлює об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом з тим особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звертаючись із даним позовом в інтересах держави в особі Первомайської міської ради Харківської області просив стягнути заборгованість з орендної плати, яка виникла на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 21 від 20.04.2008.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. 31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих повноважень та умов їх здійснення.

До відання виконавчих органів, зокрема міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п. 1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 5 ст. 60 зазначеного Закону передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями, зокрема, є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, згідно із п. 1.2 Положення про оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Первомайський від імені територіальної громади міста повноваження щодо передачі комунального майна в оренду здійснює виконком Первомайської міської ради, підприємства, установи та організації, яким майно передано у господарське відання чи оперативне управління.

У п. 3.1 вказаного Положення передбачено, що від імені територіальної громади міста повноваження щодо передачі в оренду комунального майна здійснює, зокрема, виконавчий комітет міської ради.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що відповідно до Положення про оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Первомайський, Первомайська міська рада передала повноваження здавати об'єкти права комунальної власності в оренду Виконавчому комітету Первомайської міської ради Харківської області.

20.04.2008 між Виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 21.

Відповідно до умов п. 1.1 договору оренди № 21 від 20.04.2008 Виконавчим комітетом Первомайської міської ради надано Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 16,7 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться у комунальній власності, власником є орендодавець і вартість якого становить 18861,00 грн.

Згідно із п. 3.3 щомісячно орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Отже, сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 21 є Виконавчий комітет Первомайської міської ради Харківської області та Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, та орендна плата, заборгованість по якій просить стягнути позивач, перераховується орендарем на рахунок орендодавця - Виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області.

Враховуючи наведені норми та обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій встановивши, що позивач не надав доказів на підтвердження порушеного свого права, з огляду на те, що останній не є стороною договору оренди нежитлового приміщення № 21, водночас, позивач має право на подання позову лише в тому разі, коли діями відповідача порушуються його права чи охоронювані законом інтереси, дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Посилання Заступника прокурора Харківської області у касаційній скарзі на те, що необгрунтованим є посилання судів на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2013 у справі № 922/4598/13 як на підставу подвійного стягнення заборгованості відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки як вбачається з оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій не вказували на подвійне стягнення заборгованості, а зазначили, що у справі № 922/4598/13 про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 21 від 20.04.2008 позивачем був саме Виконавчий комітет Первомайської міської ради Харківської області.

Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 922/3467/16 залишити без змін.