906/380/15 Про визнання недійсним всіх рішень, прийнятих конференціями спілки споживчих товариств - 26.04.2017 Прийняття

Головуючого судді: Барицької Т.Л., суддів: Картере В.І., Губенко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 1. Малинського споживчого товариства; 2. Споживчого товариства "Кооператор" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 у справі № 906/380/15 господарського суду Житомирської області за позовом 1. Малинського споживчого товариства; 2. Споживчого товариства "Кооператор" до Малинської районної спілки споживчих товариств третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Житомирська обласна спілка споживчих товариств про визнання недійсним всіх рішень, прийнятих конференціями від 27.04.2009, 29.04.2009, 19.05.2009

в судовому засіданні взяли участь представники:

- Малинського СТ Черниш М.М.

- СТ "Кооператор" Філоненко М.М.,

- Малинської районної спілки СТ Ясинецька Н.М., Янчевська О.І.,

- Житомирської обласної спілки СТ Лотюк П.В.,

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.05.2015 у справі № 906/308/15 (суддя Лозинська І.В.) задоволений позов Малинського споживчого товариства та Споживчого товариства "Кооператор" до Малинської районної спілки споживчих товариств, третя особа у справі Житомирська обласна спілка споживчих товариств, про визнання недійсним всіх рішень, прийнятих конференціями від 27.04.2009, 29.04.2009, 19.05.2009.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 (судді: Василишин А.Р., Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.) вказане рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою звернулися Малинське споживче товариство та Споживче товариство "Кооператор", в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

20.03.2017 скаржниками були подані доповнення до касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є позовна вимога позивачів про визнання недійсними в повному обсязі всіх рішень, прийнятих конференціями Малинської районної спілки споживчих товариства, які оформлені протоколами конференції Малинської районної спілки споживчих товариства від 27.04.2009, від 29.04.2009 та від 19.05.2009.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивачі посилаються на те, що вони є єдиними засновниками та членами Малинської районної спілки споживчих товариств (відповідача). Проте, як вказують позивачі, вони своїх делегатів на конференції, рішення, прийняті на яких оспорюються у даній справі, не обирали та не відправляли, а відтак, оспорювані ними рішення є недійсними.

Місцевий господарський суд, погодився із такими доводами позивачів та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, визнавши недійсними рішення, прийняті конференціями Малинської районної спілки споживчих товариства, які оформлені протоколами конференції Малинської районної спілки споживчих товариства від 27.04.2009, від 29.04.2009 та від 19.05.2009. При цьому, господарський суд першої інстанції, керувався та виходив з наступного.

Малинське споживче товариство та Споживче товариство "Кооператор" (позивачі у справі) є членами Малинської районної спілки споживчих товариств (відповідач у справі), відповідно до статуту Малинської райспоживспілки, затвердженого третіми черговими зборами Ради райспоживспілки четвертого скликання 17.03.2006.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про споживчу кооперацію" первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Пунктом 3 ст. 8 Закону України "Про споживчу кооперацію" вищим органом управління спілки є з'їзд (конференція), який приймає Статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих органів спілки визначається Статутом.

Аналогічні положення містяться і в абзаці 3 пункту 1 статуту Малинської РССТ, затвердженого 3 черговими зборами Ради райспоживспілки четвертого скликання 17.03.2006, редакція якого була чинною на момент проведення оспорюваних рішень конференцій.

Згідно з п. 16 статуту Малинської РССТ вищим органом управління райспоживспілки є конференція спілки споживчих товариств району, яка правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності райспоживспілки. Також, в статуті Малинської РССТ передбачено, що: - позачергові конференції райспоживспілки скликаються Радою райспоживспілки за власною ініціативою на вимогу не менше 2/3 членів райспоживспілки або за пропозицією правління споживспілки, членом якої є райспоживспілка, в 30-ти денний строк після надходження такої вимоги або пропозиції; - про дату, час, місце проведення та рекомендований порядок денний її делегати і члени райспоживспілки мають бути повідомлені правлінням не пізніше ніж за 15 днів до визначеного строку проведення конференції (п. 19); - конференція правомочна вирішувати питання за наявності не менш 2/3 делегатів (п. 20).

Пунктом 17 статуту райспоживспілки передбачено, зокрема, що: "рішення конференції вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало більшість делегатів, за виключенням тих, де необхідна наявність 3/4 голосів делегатів конференції, що взяли участь у її роботі". Отже, брати участь у засіданні конференції учасників Малинської РССТ мають право особи, яких було обрано для участі у конференції.

Згідно з п. 18 статуту райспоживспілки, делегати на конференцію райспоживспілки обираються з числа пайовиків загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчих товариств, що входять до спілки за нормою представництва, яка встановлюється Радою райспоживспілки.

Проте, як встановив суд, позивачі не обирали жодних делегатів на конференції, на яких були прийняті рішення, недійсність яких є предметом розгляду у даній справі.

Водночас, із протоколів, якими оформлені рішення конференції делегатів від 27.04.2009, 29.04.2009, 19.05.2009, вбачається, що делегатом від Малинського споживчого товариства та Споживчого товариства "Кооператор" (позивачів), що володіють 100 % голосів, виступила Степанчук О.М, якою підписано всі три протоколи конференцій як керівником Малинського споживчого товариства та керівником споживчого товариства "Кооператор".

В той же час, до наявної в матеріалах справи постанови шостих зборів Ради райспоживспілки четвертого скликання від 11.03.2008 (п. 3) (а. с. 18), збори Ради райспоживспілки постановили, що норма представництва для виборів делегатів на ХІІ конференцію райспоживспілки становить 1 делегат від 20 членів споживчих товариств з урахуванням їх чисельності за станом на 1 жовтня 2008 року. Останні звітно - виборні збори уповноважених пайовиків Малинського споживчого товариства (позивача), на яких було обрано делегатами на конференцію споживчої кооперації району пайовиків в кількості 21 особи, були проведені 14.11.2008 (а. с. 21, 22). Останні звітно - виборні збори уповноважених пайовиків Споживчого товариства "Кооператор" були проведені 17.11.2008 і на яких було обрано делегатами на конференцію Малинської районної спілки споживчих товариств 31 делегата від загальної чисельності пайовиків (а. с. 19, 20). Тобто, загальна кількість пайовиків, які обрані делегатами від двох споживчих товариств (позивачів) - членів Малинської районної спілки споживчих товариств для участі у конференції складає 52 особи (попередньої конференції).

Крім того, місцевий господарський суд, за результатами аналізу статуту відповідача у відповідній редакції, прийшов до висновку, що він не містить конкретних способів повідомлення делегатів та членів споживчого товариства про дату, час, місце проведення конференції. Водночас, як зазначив суд, до матеріалів справи не додано взагалі будь-яких доказів повідомлення про проведення оспорюваних конференцій.

Згідно з пп. б п. 22 статуту райспоживспілки (чинного станом на 27.04.2009) головою правління райспоживспілки може бути обрана лише особа зі складу ради райспоживспілки.

Водночас, всупереч вище наведеному, на конференції Малинської районної спілки споживчих товариств, що відбулася 27.04.2009, було прийнято рішення про відкликання з виборної посади голови правління Малинської спілки споживчих товариств Скуратівської В.П. та обрання на посаду голови правління (керівника) Єфремова А.А., який, взагалі не був членом жодного зі споживчих товариств, що входять до складу Малинської районної спілки споживчих товариств.

Таким чином, встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи в апеляційному порядку перегляд вказаного рішення місцевого господарського суду, погодився із висновками про наявність та доведеність позивачами 1 та 2 факту порушення їхніх прав оспорюваними ними рішеннями Конференцій, проте, врахувавши заявлену відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, відмовив у позові з підстав його пропуску позивачами і недоведення ними підстав пропуску. При цьому, суд апеляційної інстанції послався на те, що спроби оскаржити рішення конференцій розпочалися в 2010 році, про що свідчить справа № 11/118 -НМ від 24.12.2010, а.с. 216-217, том І.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти (така правова позиція була викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 у справі N 6-7цс14).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5).

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а якщо буде встановлено судом, що право особи дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, то суд відмовляє у позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропуску.

Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) , за змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Отже, із наведеного є очевидним висновок про те, що дослідження підстав пропуску строку позовної давності та наявності поважності/ неповажності причин такого пропуску, або ж встановлення моменту, з якого особі стало відомо про порушення її права (за наявності відповідної заяви про застосування строків позовної давності) покладається на суд, до якого було подано заяву про застосування строків позовної давності; при цьому, на особу, яка пропустила такий строк, покладається обов'язок довести поважність цих причин, або ж довести з якого моменту їй стало відомо про порушення її права.

Відповідно до приписів ст. 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Проте, із мотивувальної частини постанови не вбачається належного дослідження та спростування судом апеляційної інстанції підстав, про які стверджували позивачі, в обґрунтування спростуванням ними строків пропуску позовної давності для звернення із даним позовом, незважаючи на те, що достовірне встановлення даних обставин безперечно свідчитиме про наявність підстав для захисту порушеного права позивача, що, в свою чергу, не виключає ймовірність підстав для задоволення позову, заявленого з пропуском позовної давності. При цьому, як вказувалося вище, апеляційний суд обмежився посиланням на справу № 11/118 -НМ від 24.12.2010 із зазначенням а.с. 216-217, том І, де вона знаходиться. Проте при дослідженні судом касаційної інстанції вказаних сторінок першого тому даної справи було встановлено, що вказана нумерація сторінок міститься на підшитій до матеріалів даної справи ухвалі господарського суду Житомирської області за позовом Споживчого товариства "Кооператор" до Малинської райспоживспілки, про визнання недійсним рішення конференції від 18.08.2009, в той час, як предметом оскарження у даній справі є рішення конференції, датовані 27.04.2009, 29.04.2009, 19.05.2009, тобто раніше, аніж у справі № 11/118 -НМ. Крім того, зі змісту вказаної ухвали господарського суду Житомирської області не вбачається про обізнаність, зокрема, позивача 2 у даній справі, про наявність рішень конференції відповідача від 27.04.2009, 29.04.2009, 19.05.2009 під час розгляду справи № 11/118 -НМ.

Із мотивувальної частини постанови у даній справі не вбачається спростування усіх наведених позивачами 1 та 2 обставин та доводів, наведених на спростування поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності до заявлених у даній справі позовних вимог.

Отже, спростування усіх доводів позивачів 1 та 2, заявлених на заперечення пропуску ними строку позовної давності, вимагало б від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо достеменного визначення моменту спливу позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин пропуску позовної давності, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч. 2 ст. 111-7 ГПК України) та є підставою для скасування постанови з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням судами обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вище процесуальні порушення, які були допущені судом апеляційної інстанції, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1, 2 ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.