916/2811/16 Про стягнення коштів у якості компенсації за порушення виключних авторських прав, що здійснено шляхом незаконного продажу товарів, на яких було розміщено зображення персонажів мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" - 25.04.2017 Прийняття

Головуючого судді Корсака В.А. суддів Палія В.В., Селіваненка В.П. розглянувши касаційні скарги Компанії Анімаккорд, ЛТД та Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 у справі № 916/2811/16 Господарського суду Одеської області за позовом Компанії Анімаккорд, ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТАК" про стягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача не з'явився - відповідача не з'явився - третьої особи не з'явився

В жовтні 2016 року позивач - Анімаккорд Лтд звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" про стягнення 43 500 грн. компенсації за порушення виключних авторських прав, що здійснено шляхом незаконного продажу товарів, на яких було розміщено зображення персонажів мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 (суддя Власова С.Г.) позовні вимоги були задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 14 500 грн. та 459,34 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 (судді В.В. Лашин О.Ю., Аленін, К.В. Богатир) вказане судове рішення місцевого суду змінено. Пункт 2 його резолютивної частини викладено в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" (65007, м. Одеса, вул. Болгарська,1, код 37678707) на користь Анімаккорд Лтд (Республіка Кіпр, 1095, м. Нікосія, Ніку Георгіу,6, корп.С, 7 поверх, офіс 703, реєстраційний номер НЕ 244451) 16 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 496.08 грн. судового збору. В решті рішення господарського суду Одеської області залишити без змін."

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач - Анімаккорд Лтд оскаржив її у касаційному порядку, просить її скасувати частково та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному розмірі. Скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме суди не врахували характеру правопорушення, ступеню вини відповідача, тривалість порушення його обсяг а тому неправильно визначили розмір завданих збитків.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" також оскаржив постанову апеляційної інстанції в касаційному порядку, посилаючись на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання повторно не з'явились. Про судовий розгляд повідомлялись належним чином.

Перевіривши доводи касаційних скарг, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Право на судовий захист прав інтелектуальної власності є конституційним правом кожної особи (стаття 55 Конституції України).

Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права " встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

Згідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайд-фільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" також визначено, що контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

У відповідності до статті 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 440 Цивільного кодексу України та частиною третьою статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції (ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

В пункті 29 своєї постанови від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача; 2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України (435-15) і Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Маша і Мєдвєдь" (Правовласник) та Анімаккорд Лтд (набувач) укладено Договір № ММ-2 від 10.12.2014 про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали " Маша та Ведмідь" і "Машині казки").

Відповідно до п. 1.1 цього договору Правовласник у порядку, передбаченому цим Договором, передає та відчужує Набувачу виключне право у повному обсязі на Аудіовізуальні твори, а Набувач зобов'язується сплатити Правовласнику обумовлену Договором винагороду.

Пунктом 1 розділу А договору передбачено, що аудіовізуальні твори-кольорові анімаційні серіали "Маша і Ведмідь" та "Машині казки" російською мовою, включаючи, але не обмежуючись вихідними матеріалами, елементи та об'єкти, що охороняються та є складовою частиною серій, в тому числі, графічні зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи перераховані вказані елементи та об'єкти безпосередньо у Додатках до цього договору.

Згідно із п. 1.4 Договору виключне право на Аудіовізуальні твори передається та відчужується Правовласником Набувачеві у повному обсязі для використання його будь-яким способом та у будь-якій формі згідно умов цього Договору.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації строку дії виключного права за застосованим правом (п.7.1).

Факт передачі прав підтверджується відповідним актом № 1 від 01.01.2015 до договору про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (серіал "Маша та Ведмідь" та "Машині казки") № ММ-2 від 10.12.2014.

Зазначені факти були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих доказів. Враховуючи викладене, колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі про те, що судами неналежним чином досліджено належність позивачу виключного права на аудіовізуальні твори (серіал "Маша та Ведмідь" та "Машині казки").

За змістом ст. 9 Закону частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Судами також встановлено факт розповсюдження відповідачем товарів - новорічних подарунків, що містять малюнок, який є об'єктом авторського права. Цей факт встановлено на підставі сукупності доказів та дослідження фіскальних чеків та чеків про безготівковий розрахунок банківською карткою у магазині "Копійка", за адресами: м. Одеса, проспект Добровольського, 70б та м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 39, 3000036327 від 31.01.2015, № 495 від 31.01.2015, № 1552005677 від 02.02.2015, № 5282 від 02.02.2015. З наявної у матеріалах справи упаковки "Новорічний подарунок 0.01" вбачається що виготовлено на замовлення "ТМ Копійка".

Достатність сукупності поданих доказів для встановлення факту порушення, що встановлено судами попередніх інстанцій та відсутність потреби для цього в спеціальних знаннях, не вимагає проведення по справі судової експертизи. Тому доводи касаційної скарги відповідача в цій частині також не підлягають задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи касаційної скарги відповідача щодо недостатності доказів, які підтверджують факт правопорушення. Фактично, відповідач просить суд касаційної інстанції вирішити питання про достовірність того чи іншого доказу, про надання перевагу одних доказів над іншими, та додаткову перевірку доказів. В той же час, зазначене не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, яка регулює межі перегляду справи в касаційній інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановивши факт порушення відповідачем майнових авторських прав шляхом використання спірного твору без необхідного дозволу, з урахуванням фактичних обставин порушення суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення компенсації у мінімально встановленій статтею 52 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" сумі - 10 мінімальних заробітних плат.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу Анімаккорд Лтд посилається на те, що мало місце два факти порушення авторського права, оскільки такі порушення зафіксовані в двох різних магазинах торгової мережі відповідача, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Колегія вважає ці доводи недостатньо обґрунтованими, оскільки встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи свідчать про вчинення відповідачем єдиного триваючого порушення прав позивача на персонажі "Маша", "Мєдвєдь" із аудіовізуального твору "Маша і Мєдвєдь".

До такого висновку суди попередні інстанцій дійшли, враховуючи придбання представником позивача товару із використаними зображеннями персонажів 31.01.2015 та 02.02.2015 у єдиній мережі ТОВ "Копійка-Центр" знаходилося у межах такого єдиного триваючого порушення; кількість фіксацій єдиного триваючого порушення позивачем не впливає на кількість порушень відповідачем, яке залишається єдиним триваючим порушенням для нього; кількість касових чеків - фіксацій факту порушення прав залежить виключно від волі самого позивача і не є свідченням наявності відповідної кількості порушень з боку відповідача; у період між здійсненням фіксацій факту порушення (неодноразовим придбанням товарів за окремими чеками) позивач не звертався до відповідача з попередженням (претензією) про припинення порушення його прав, за інших обставин, стягнення компенсації може призвести до штучного збільшення кількості порушень, та, відповідно, до необґрунтованого стягнення компенсації у визначеному позивачем розмірі.

Особа, яка розповсюджує товари, в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами (п. 27 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 (v0012600-12) ).

Суд апеляційної інстанції правомірно дійшов до висновку про наявність підстав для зміни судового рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих збитків.

В пункті 51.3 своєї постанови від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Спірне рішення прийнято місцевим господарським судом 13 грудня 2016 року.

Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 грудня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1600 грн.

За наведених обставин, беручи до уваги правильно встановлені господарським судом обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав Компанії, суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 16 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав (10 мінімальних заробітних плат за вчинення єдиного триваючого порушення, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, який був встановлений на час ухвалення рішення у справі).