908/1430/17 Про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні Договору про забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ - 05.04.2018 Прийняття

про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні Договору про забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ № 32AZp2783-17 від 03.04.2017

Позивач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Іванова 81-А" про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні Договору про забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ № 32AZp2783-17 від 03.04.2017.

Рішенням господарського суду Запорізької області 05.09.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі №908/1430/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Приймаючи судові рішення, господарські суди виходили з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування правової підстави для врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами при укладенні договору про забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ № 32AZp2783-17 від 03.04.2017, шляхом затвердження договору в редакції запропонованій, відповідно до протоколу узгодження розбіжностей від 30.06.2017. Також суди вказали на те, що позивачем без згоди відповідача передана до суду частина неврегульованих розбіжностей, а інша частина суперечить ч. 5 ст. 181 ГК України; протокол розбіжностей від 30.06.2017 не містить всіх неврегульованих пунктів договору, проте в позовній заяві при визначенні предмета позову позивач посилався лише на цей протокол та окремо неврегульовані умови не визначав.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області 05.09.2017 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі №908/1430/17, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просило скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами ст.ст. 626, 628 ЦК України, ст.ст. 4, - 4-2, 32, 43 ГПК України, а також Закону України "Про забезпечення комерційного обліку газу" (3533-17) , Кодексу газорозподільних систем та зазначає, що наявних матеріалів справи достатньо для задоволення позовних вимог.

04.01.2018 на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) , справа № 908/1430/17 господарського суду Запорізької області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Автоматизованою системою суду для розгляду справи № 908/1430/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Пєсков В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. від 02.03.2018 прийнято справу № 908/1430/17 господарського суду Запорізької області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 908/1430/17 господарського суду Запорізької області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 05.04.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.03.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

В судове засідання 05.04.2018 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та уповноважених представників сторін, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач ініціював встановлення загальнобудинкового лічильника газу на об'єкті відповідача та звернувся до останнього листом № Zp02.1-СЛ9543-0517 від 26.05.2017 з пропозицією укласти договір про забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ, додавши до листа два підписаних та належним чином посвідчених примірника відповідного договору.

Договір підписаний з боку відповідача головою правління з протоколом розбіжностей від 23.06.2017, яким запропоновано змінити абзац другий договору, п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.6, 3.7, 3.8, 4.1.1, 4.1.2, 8.1, додати пункти 4.4, 4.4.1 та в розділі IX вилучити з договору слово "Замовник", а викласти як "Управитель". Один екземпляр договору разом з двома примірниками зазначеного протоколу розбіжностей повернутий на адресу позивача.

Позивач склав протокол узгодження розбіжностей від 30.06.2017 та надіслав його на адресу відповідача супровідним листом № 8 від 30.06.2017, яким узгодив абзац другий договору та п. 3.8 та розділ IX договору, проте зазначений протокол відповідач не підписав, що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною завою.

За приписами ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Приписами ст. 627 ЦК України визначено, що у відповідності до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 628 ЦК України та ст. 180 ГК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши протокол розбіжностей від 23.06.2017 встановив, що в протоколі узгодження розбіжностей від 30.06.2017 позивач на узгодження вказав лише абзац 2, п. 3.8 та розділ IX договору, проте інші пункти договору, а саме: п. 2.1, п. 2.2, п. 3.1, п. 3.2, п. 3.6, п. 3.7, п. 4.1.1, п. 4.1.2, п. 4.4, п. 4.4.1, п. 8.1, які були вказані відповідачем у протоколі розбіжностей від 23.06.2017 не винесені на узгодження. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що виходячи з інформації на штемпелі поштового відправлення неможливо дійти достеменного висновку про фактичну дату надсилання протоколу узгодження розбіжностей.

Отже, слід погодитись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що позивачем всупереч ч. 5 ст. 181 ГК України, без згоди на це відповідача передана до суду частина неврегульованих розбіжностей, а інша - залишена без уваги.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційним господарським судом враховано, що в позовній заяві при визначенні предмета позову позивач посилається лише на узгодження розбіжностей від 30.06.2017 та окремо неврегульовані умови не визначає. Також апеляційна інстанція дійшла висновку, що визначений Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (3533-17) обов'язок із встановлення газорозподільними організаціями квартирних приладів обліку природного газу для побутових споживачів не перебуває у залежності від попереднього укладання спірного договору.

Крім того, апеляційним господарським судом зауважено, що положення глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем та Тимчасове положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 №620 (620-2002-п) на які посилається скаржник, як на підставу обов'язковості укладання спірного договору, не можуть мати переваг у застосуванні порівняно із приписами Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (3533-17) .

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доведення обставин справи належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 ГПК (в редакції чинній до 15.12.2017).

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини відсутності доказів в обґрунтування правової підстави для врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами при укладенні вищезазначеного договору, які в обсязі предмета доказування у даній справі належним чином заявником не доведені, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) ) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) ).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та залишення рішення господарського суду Запорізької області 05.09.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі № 908/1430/17 без змін.