921/114/16-г/3 Про відстрочку виконання рішення господарського суду - 24.04.2017 Прийняття

головуючого судді Кролевець О.А., суддів: Євсікова О.О., Малетича М.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі № 921/114/16-г/3 Господарського суду Тернопільської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк" до Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" про стягнення заборгованості в сумі 359678,98 грн. за участю представників сторін від позивача: Братченко А.В., від відповіда ча: не з'явився,

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.12.2016 (суддя Боровець Я.Я.) відмовлено у задоволенні заяви Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" (далі - Підприємство, боржник) про відстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 04.05.2016 у справі № 921/114/16-г/3.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 (колегія суддів у складі: Костів Т.С., Марко Р.І., Желік М.Б.) ухвалу скасовано. Заяву відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 04.05.2016 задоволено частково. Відстрочено виконання зазначеного рішення на 6 місяців.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк" (далі - Банк, кредитор, ПАТ "АКПІБ") звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі ухвалу від 01.12.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1368 від 10.04.2017 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 921/114/16-г/3 у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.04.2017 у справі № 921/114/16-г/3 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Малетич М.М.

Сторони у справі згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.05.2016 позов задоволено повністю шляхом стягнення з Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 185956,35 грн. заборгованості по процентах, 100977,78 грн. інфляційних втрат на суму заборгованості по тілу кредиту, 72744,85 грн. інфляційних втрат на суму заборгованості по процентах та 5395,18 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили.

Обґрунтовуючи заяву про надання відстрочки виконання судового рішення, відповідач посилався на збитковість своєї діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції та скорочення площі орендованих земель.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 04.05.2016, місцевий господарський суд виходив з того, що боржником не надано належних доказів на підтвердження існування виняткових обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення.

Скасовуючи ухвалу та частково задовольняючи заяву боржника про відстрочку виконання рішення, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, дійшов висновку про те, що наразі винятковими випадками для надання відстрочки виконання рішення сільськогосподарському підприємству, результати діяльності якого безпосередньо залежать від площі використовуваних земель, є значене скорочення площі таких земель та обумовлене цим обмеження можливості в отриманні коштів, що підтверджується доданими боржником фінансовими звітами (баланси на 2014 р., 2015 р. та на 30.09.2015 р. та довідка про кількісні характеристики земельних ділянок, розподілення земель між власниками і користувачами (за даними форми 6-зем).

Проте, колегія суддів вважає зазначений висновок апеляційного суду помилковим, з огляду на таке.

Статтею 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст. 101 та п.7 ч.2 ст. 105 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових акті

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Як роз'яснено в п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) , підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З урахуванням приписів ст.ст. 34, 43, 86, 121 ГПК України, колегія суддів вважає, що в основу ухвали від 01.12.2016 про відмову в задоволенні заяви боржника про відстрочку виконання рішення від 04.05.2016 місцевим господарським судом покладено правильний висновок про недоведеність належними доказами наявності виняткових випадків, які б ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим у визначений строк, зокрема, щодо порушення справи про банкрутство Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" та обумовленої цим реальної загрози його банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках та інших активів (майна) боржника, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо наявності форс-мажорних обставин у вигляді несприятливих погодних умов (стихійне лихо), засвідчених сертифікатом Торгово-промислової палати України, як того вимагає ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Натомість в порушення вимог ст.ст. 43, 101, 105 ГПК України апеляційним судом не встановлено виняткової сукупності обставин, які б свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан боржника та унеможливлювали примусове виконання судового рішення протягом строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а саме збитковості господарської діяльності Підприємства у 2016 р., оскільки долучені боржником докази (фінансові звіти-баланси на 2014 р., 2015 р. та на 30.09.2015 р., довідка від 17.08.2015 про кількісні характеристики земельних ділянок, розподілення земель між власниками і користувачами (за даними форми 6-зем)) стосуються господарської діяльності відповідача протягом 2014-2015 рр., відтак, жодним чином не підтверджують існування відповідних обставин на час подачі ним заяви про відстрочку (станом на 10.11.2016 р.).

Крім того, площі орендованих боржником земель, які зазначено у заяві про відстрочку від 06.11.2015 та довідці від 17.08.2015 (а.с.174, 178 том 1), переконливо свідчать не про скорочення площ таких земель, а навіть про їх незначне збільшення (з 42,16 га до 42,6 га) в період з 01.07.2015 р. по 10.11.2016 р.

Водночас, відповідач не обґрунтував, яким чином сам по собі його статус сільськогосподарського підприємства може завадити виконанню судового рішення чи свідчити про скрутне фінансове становище боржника.

Апеляційним судом також безпідставно не враховано, що згідно зі ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.42 та абзацу 5 ст. 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

З огляду на це, колегія вважає, що наведені боржником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних (непереборних) чи незалежних від боржника обставин.

Згідно з ч.2 ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до п.6 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Зважаючи на те, що підставою скасування ухвали від 01.12.2016 судом апеляційної інстанції стало порушення ним ст.ст. 34, 43, 101, 105, 121 ГПК України, а судом першої інстанції встановлено недоведеність виняткових обставин для надання боржнику відстрочки виконання рішення від 04.05.2016, і ці обставини не спростовано апеляційним господарським судом, касаційна скарга підлягає задоволенню, а законна та обґрунтована ухвала - залишенню в силі.