915/1750/13 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 24.04.2017 Прийняття

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Малетича М.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (головуючий суддя Гладишева Т.Я., судді Головей В.М., Лисенко В.А.) у справі № 915/1750/13 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон Інформ"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне об'єднання "Концерн Металіст", 3.Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Південна українська компанія"; про звернення стягнення на предмет іпотеки, за участю представників позивача Лашко І.І., відповідача Коновалова О.В., третьої особи-1 не з'явились, третьої особи-2 не з'явились, третьої особи-3 не з'явились,

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014 у справі № 915/1750/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі: стягнуто заборгованість з ТОВ фірма "Південна українська компанія" за договором про надання кредиту № 29 від 10.07.2008 в сумі 23.317.604,40 грн., з ТОВ виробничо-комерційне об'єднання "Концерн "Металіст" за договором про надання кредиту № 18 від 30.10.2007 в сумі 15.474.777,44 грн., з ТОВ "Аскон Інформ" за договором кредитної лінії № 4 від 29.12.2010 в сумі 22.819.389,08 грн. на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлі (споруди) та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, будинок 1б/1, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія" на праві власності, шляхом визнання права власності позивача на вказане майно.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014 у справі № 915/1750/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" задоволено: в рахунок стягнення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Південна українська компанія" за договором про надання кредиту № 29 від 10.07.2008 в сумі 15.113.472,38 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне об'єднання "Концерн "Металіст" за договором про надання кредиту № 18 від 30.10.2007 в сумі 15.467.672,63 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон Інформ" за договором кредитної лінії № 4 від 29.12.2010 в сумі 22.757.932,91 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлі (споруди) та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, будинок 1б/1, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія" на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною майна: земельна ділянка - 7.971.518,00 грн. (без урахування ПДВ); нежитлові будівлі та споруди - 21.475.858,00 грн. згідно з висновком судової комплексної оціночно-будівельної і оціночно-земельної експертизи № 1007-1008 від 02.08.2016.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ПАТ "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та припинити апеляційне провадження у справі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 43, 53, 93 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.07.2008 між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Українська Компанія" (позичальник-1) було укладено договір про надання кредиту № 29 (кредитний договір-1).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору-1 банк зобов'язався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 9.410.000,00 грн. на строк з 10.07.2008 по 09.07.2009 на поповнення обігових коштів підприємства.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання позичальнику-1 кредитних коштів в повному обсязі. Зазначений факт підтверджується виписками з рахунків № 206213134401, № 206323134401 та № 2063936995801.

09.10.2008 між ПАТ "Енергобанк" (банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кадіс" (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним об'єднанням "Концерн "Металіст" (позичальник-2), укладено договір про переведення боргу на іншу особу.

Відповідно до п. 2.1 цього договору за згодою кредитора боржник у зобов'язанні, а саме договорі про надання кредиту № 18 від 30.10.2007 (кредитний договір-2), ТОВ "Фірма "Кадіс" замінюється на нового боржника - ТОВ ВКО "Концерн "Металіст".

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що вартість боргових зобов'язань, перевід яких на нового боржника здійснюється за цим договором, становить 9.500.000,00 грн.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання позичальнику-2 кредитних коштів в повному обсязі. Зазначений факт підтверджується виписками з рахунків № 207383142801 та № 2073437002401.

29.12.2010 між ПАТ "Енергобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскон Інформ" (позичальник-3) укладено договір кредитної лінії № 4 (кредитний договір-3).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору-3 банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 24.000.000,00 грн. на строк з 29.12.2010 по 28.12.2012 на поповнення обігових коштів, в тому числі на купівлю морських суден та/або суден внутрішнього призначення.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання позичальнику-3 кредитних коштів в повному обсязі. Зазначений факт підтверджується випискою з рахунку № 2063336808501.

Для забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором-1, кредитним договором-2, кредитним договором-3, в тому числі з повернення суми кредиту, сплати відсотків, сплати неустойки, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язання, 30.12.2010 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія" (іпотекодавець) укладений договір іпотеки (договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2971, згідно з яким в іпотеку було передано будівлі (споруди) та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, будинок 1б/1 та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Морська транспортна компанія" на праві власності (далі - предмет іпотеки).

Відповідно до п. 2.1.3 договору іпотеки іпотекодержатель має право в будь-який час проводити перевірку наявності та правильності використання предмета іпотеки з оформленням акту перевірки.

Користуючись зазначеним правом, попередньо направивши лист за вих. № 55/21-173 від 25.04.2013, банк здійснив перевірку умов збереження предмету іпотеки та встановив відсутність частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, будинок 1б/1, а також незадовільний стан частини приміщень, що призводить до зменшення вартості та якості предмету іпотеки, що підтверджується актом моніторингу застави від 29.04.2013.

Банк направив на адресу іпотекодавця листи-повідомлення про усунення порушення зобов'язання, які залишені без відповідного реагування.

Пунктом 2.1.6.договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого предметом іпотеки зобов'язання зокрема, якщо предмет іпотеки втрачено не з вини іпотекодержателя і іпотекодавець не поновив його, або, за згодою іпотекодержателя, не замінив іншим рівноцінним предметом.

Відповідно до п. 4.2 Договору іпотеки іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення обов'язків, встановлених основним зобов'язанням та/або порушення обов'язків, встановлених цим договором.

Банк скористався наданим йому правом щодо зміни умов виконання основного зобов'язання та надіслав на адресу позичальників-1, 2 письмові вимоги щодо необхідності дострокового погашення тіла кредиту та процентів за кредитом. Зазначений факт підтверджується копіями вимог про усунення порушення зобов'язання вих. № 55/21-304 від 15.07.2013., вих. № 55/21-305 від 15.07.2013.

Станом на 05.09.2013 загальна сума заборгованості позичальників, що підлягає поверненню, за договором про надання кредиту № 29 від 10.07.2008, складає 15.113.472,38 грн., за договором про надання кредиту № 18 від 30.10.2007 складає 15.467.672,63 грн., за договором кредитної лінії № 4 від 29.12.2010 складає 22.757.932,91 грн.

За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовними вимогами (з урахуванням заяв про зміну предмета позову та про уточнення позовних вимог), згідно з якими просив суд в рахунок стягнення заборгованості з позичальників звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявою від 18.02.2014 (вхідний № 3139/14, т. 1 а.с. 177) ПАТ "Енергобанк" змінило предмет позову і просило суд в рахунок стягнення заборгованості з ТОВ "Аскон Інформ", ТОВ "Виробничо-комерційне об'єднання "Концерн Металіст" та ТОВ фірма "Південна українська компанія" звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

За висновком апеляційного суду, місцевий суд неправомірно розглянув вищезазначені позовні вимоги, які були заявлені після початку розгляду Господарським судом Миколаївської області справи по суті, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі.

Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що розгляду підлягають позовні вимоги ПАТ "Енергобанк" в редакції позовної заяви від 25.09.2013 за вхідним № 18876/13 від 26.09.2013 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості третіх осіб перед Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" шляхом проведення прилюдних торгів в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі акта незалежної оцінки суб'єкта оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

З метою визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки судом у справі призначено інженерно-будівельну експертизу, проведення якої доручене Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

З урахуванням наведеного, а також долученого до справи висновку судової комплексної оціночно-будівельної і оціночно-земельної експертизи № 1007-1008 від 02.08.2016, апеляційний суд дійшов висновку, що первісно заявлені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню із встановленням способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною майна: земельна ділянка - 7.971.518,00 грн. (без урахування ПДВ); нежитлові будівлі та споруди - 21.475.858,00 грн. згідно з висновком судової комплексної оціночно-будівельної і оціночно-земельної експертизи № 1007-1008 від 02.08.2016.

Колегія суддів з вказаними висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з такого.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначив апеляційний суд, згідно з протоколом судового засідання місцевого суду від 16.10.2013 розгляд справи почато; представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надає пояснення та відповідає на запитання суду, судом здійснено обговорення обставин справи та дослідження доказів.

За висновком апеляційного суду, наведене у розумінні абз. 3 п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) опосередковує початок розгляду судом справи по суті.

Як зазначалось вище, заявою від 18.02.2014 ПАТ "Енергобанк" змінило предмет позову і просило суд в рахунок стягнення заборгованості з ТОВ "Аскон Інформ", ТОВ "Виробничо-комерційне об'єднання "Концерн Металіст" та ТОВ фірма "Південна українська компанія" звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

З у рахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд неправомірно розглянув вищезазначені позовні вимоги, які були заявлені після початку розгляду Господарським судом Миколаївської області справи по суті.

Однак вказаний висновок апеляційного суду є помилковим з огляду на таке.

Згідно з абз. 3 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК (1798-12) порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК.

Отже наявність передбачених вказаною нормою підстав для відкладення розгляду справи перешкоджає переходові до розгляду позовних вимог, тобто до розгляду справи по суті. До обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному засіданні, частиною 1 ст. 77 ГПК України віднесено, зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого суд від 16.10.2013 відкладено розгляд справи на 06.11.2013 у зв'язку з неявкою відповідача, ненадання ним витребуваних судом доказів та поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

З наведеного вбачається, що у судовому засіданні 16.10.2013 суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному засіданні, у зв'язку з чим відклав розгляд справи. Відтак висновок апеляційного суду про те, що місцевим судом було почато розгляд справи по суті у вказаному судовому засіданні є безпідставним. Крім того місцевий суд в протоколі від судового засідання від 16.10.2013 не вказав, що розгляд справи розпочато саме по суті.

Таким чином суд апеляційної інстанції не врахував відсутності у судовому засіданні 16.10.2013 представника відповідача та, відповідно, відсутності відомостей про надання пояснень відповідачем по суті спору у протоколі судового засідання від 16.10.2013 після зазначення про перехід до розгляду справи. Вказаний протокол також не містить відомостей і про надання позивачем пояснень саме по суті спору, а містить лише посилання на те, що представник позивача підтримує позовні вимоги, надає пояснення та відповідає на запитання суду.

Формальний запис про початок розгляду справи не є свідченням фактичного переходу на цю стадію за відсутності у протоколі даних щодо надання сторонами пояснень по суті спору. Тому висновок апеляційного суду про початок розгляду безпосередньо позовних вимог є необґрунтованим. До того ж, суд 16.10.2013 ухвалою відклав розгляд справи на 16.11.2013 у зв'язку з неявкою відповідача.

Ухвалою місцевого суд від 16.11.2013 провадження у справі було зупинено до закінчення розгляду Одеським апеляційним господарським судом пов'язаної справи № 915/1351/13. При цьому згідно з протоколом місцевого суду від 16.11.2013 розгляд справи по суті у судовому засіданні 16.11.2013 суд не розпочав.

Провадження у справі було поновлено ухвалою місцевого суду від 20.02.2014, тобто після подання позивачем заяви від 18.02.2014 про зміну предмету позову.

Таким чином апеляційний суд повинен був переглянути рішення місцевого суду за позовними вимогами позивача з урахуванням заяви від 18.02.2014 про зміну предмету позову.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Не переглянувши рішення місцевого суду за позовними вимогами, визначеними у заяві позивача від 18.02.2014 та розглянутими судом першої інстанції повністю, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 101 ГПК України фактично ухилився від перевірки законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Крім того колегія суддів відзначає, що місцевий суд ухвалою від 16.11.2013 залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Разом з тим Одеським апеляційним господарським судом 14.12.2016 було прийнято постанову у справі за відсутності представників вказаних третіх осіб. Матеріали справи також не містять доказів того, що вказані особи взагалі повідомлялися про апеляційний розгляд справи, чи того, що їм надсилались будь-які процесуальні документи.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Відповідно ж до ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги. Ухвала надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі.

Статтею 87 ГПК України передбачено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як вбачається зі встановленого вище, апеляційний суд не повідомив третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про час і місце засідання суду, не забезпечивши їм можливість з'явитись до суду, подати відповідні пояснення та докази, а отже не забезпечив дотримання принципів рівності та змагальності, а також права вказаних третіх осіб на участь в судових засіданнях.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, зокрема встановлених ст.ст. 22, 101 ГПК України, допущені тільки цим судом, унеможливили повне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.