Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Плюшка І.А., перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2017 (головуючий суддя у справі № 905/3253/16 Господарського суду Донецької області за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення неустойки у розмірі 2.053,88 грн., зобов'язання повернути державне майно, за участю представників позивача ОСОБА_5, відповідача не з'явились,

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Донецької області від 18.01.2017 у справі № 905/3253/16 повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України у зв'язку з несплатою судового збору.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.01.2017 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення неустойки у розмірі 2.053,88 грн. та зобов'язання повернути державне майно задоволені у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Донецької області від 18.01.2017 у справі № 905/3253/16 повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України у зв'язку з несплатою судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України необхідною умовою для прийняття апеляційної скарги до розгляду є додання доказів сплати судового збору.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку.

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду з посиланням на відсутність належних доказів сплати судового збору, апеляційний суд зазначив лише те, що скаржником до апеляційної скарги в якості доказів сплати судового збору подана квитанція № 38040 від 06.02.2017 про сплату судового збору за подання позову ФОП ОСОБА_4, Донецький апеляційний господарський суд у розмірі 3.031,60 грн., сплата якої здійснено з порталу httр://court.gov.ua/, що, на думку суду, суперечить п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 (va007600-13) .

Однак апеляційним судом зовсім не зазначено, чим саме вказана квитанція не відповідає положенням законодавства.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що 01.09.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-УІП (484-19) .

З урахуванням змін установлено єдиний підхід до визначення ставок судового збору для судів загальної юрисдикції, зокрема, запроваджено диференціацію ставок судового збору за категоріями платників (фізичні особи, юридичні особи) із перенесенням більшого навантаження на юридичних осіб, зменшено кількість платників, що звільняються від сплати судового збору. Окрім того вилучено норму щодо обов'язкової сплати судового збору виключно через установи банків або відділення зв'язку, що дозволяє платнику судового збору використовувати більш зручний для нього спосіб сплати судового збору, у тому числі - через онлайн-системи, банкомати для приймання платежів, Інтернет-банкінг тощо.

З 01.09.2015 також запроваджено оплату в режимі онлайн без відвідування банківської установи. З інформацією щодо змінених ставок судового збору можна ознайомитися на головній сторінці веб-порталу судової влади України в розділі "Судовий збір" після обрання відповідного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній з 01.09.2015, судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.

На відміну від попередньої редакції цієї норми, в новій редакції відсутнє положення щодо обов'язкової сплати судового збору виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Таким чином платник судового збору для сплати цього збору може використовувати будь-який засіб платежу, у тому числі ресурс, розміщений на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

Згідно з ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до пункту 24.7 статті 24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки, агенти банків та учасники платіжних систем, які приймають готівку (у тому числі за допомогою платіжних пристроїв) для подальшого її переказу, зобов'язані, серед іншого, видати після здійснення операції (у тому числі за допомогою платіжного пристрою) касовий документ (квитанцію/чек тощо), який відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань ведення касових операцій банками України містить усі обов'язкові реквізити касового документа.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України перевіряється відповідно до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) . Відсутність такої інформації в документі про сплату судового збору не робить такий документ неналежним.

Відтак сплата судового збору онлайн на сторінці веб-порталу судової влади України в розділі "Судовий збір" відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , а квитанція, що надходить на електронну адресу як підтвердження сплати судового збору, є єдиним можливим документом на підтвердження оплати судового збору онлайн та має доказову силу на виконання його вимог.

У п. п. 2.20, 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) , на які послався апеляційний суд, зазначено, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Водночас відсутність таких відомостей не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем (заявником, скаржником) належної суми судового збору.

Колегія суддів відзначає, що судом апеляційної інстанції вказаних положень законодавства враховано не було, належної оцінки вказаній квитанції не надано, а тому апеляційний суд дійшов передчасного висновку про несплату апелянтом судового збору.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги без розгляду підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного господарського суду для вирішення питання про її прийняття до розгляду.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2017 у справі № 905/3253/16 скасувати, а справу направити до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття до апеляційного провадження апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.