Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач), суддів: Іванової Л.Б., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2016 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 911/4920/15 Господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" про стягнення суми за участю представників:

позивача - Чумак Н.В., довір. від 01.08.2016

відповідача - Руденко В.В., довір. від 29.03.2017

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2016 у справі № 911/4920/15 (суддя Антонова В.М.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" (позивач) в частині позовних вимог про стягнення пені та процентів річних. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" 120 464,00 грн пені, 16 493,84 грн 3% річних та 2 054,37 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 911/4920/15 (головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.) залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2016 у даній справі.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у даній справі в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 16 493, 84 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" 12 261,38 грн - 3% річних.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 625 Цивільного кодексу України.

13.04.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити без змін судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 28.05.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатех" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (покупець) укладено договір поставки № 266К, за умовами якого, в редакції додаткової угоди від 18.06.2014 № 1, Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити навантажувач колісний HYUNDAI SL763 з ковшем 4,0 м.куб. у кількості 1 одиниці.

Загальна сума договору складає 1 103 080,00 грн, що еквівалентно 92 000,00 доларів США по курсу згідно домовленості сторін на день укладення договору (11,99 грн = 1 долар США) (п. 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2 - 3.7 договору ціна на товар встановлена у відповідності з базисом поставки і вказується у додатку № 1 до договору. Ціна товару сформована в гривнях України відносно еквівалента долара США. Валюта платежу - гривна України. Оплата за товар здійснюється (частинами або повністю) в національній валюті України - гривні. При підвищенні міжбанківського курсу долара по відношенню до гривні з моменту підписання договору до моменту оплати більш ніж на 1% загальна сума договору підлягає перерахунку у відповідності з наступною формулою, за вирахуванням раніше здійснених платежів: S=ZxA1 гривень, де: S - ціна товару на момент оплати (грн), Z - узгоджена сторонами (базисна/залишкова) ціна товару (USD), A1 - міжбанківський курс гривні до долара США на момент здійснення оплати товару. При розрахунку суми платежу приймається міжбанківський курс продажу доларів на день оплати, зафіксований після закриття торгів. Після проведення Покупцем повної оплати перерахованої згідно п. 3.5 договору сторони мають право підписати акт звірки, що підтверджує отримання повної оплати Продавцем від Покупця.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору умовами оплати є товарний кредит з розстроченням платежу. Платежі за товар здійснюються Покупцем у відповідності до графіка в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктами 6.1, 6.4 договору встановлено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати, передбачених пунктом 5.2 договору, він сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої до оплати суми за кожен день прострочення платежу. У випадку, якщо прострочення платежу становить більше 5 робочих днів, Покупець додатково сплачує проценти у розмірі 40% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У додатку № 1 до додаткової угоди № 1 (таблиця 2), якою сторони змінили найменування та ціну товару, сторони встановили графік оплати в еквіваленті у доларах США: 1-й платіж (27%) - 24 720,00 доларів США - до 25.06.2014, 2-й платіж - 7 000,00 доларів США - до 20.07.2014, 3-й платіж - 7 000,00 доларів США - до 20.08.2014, 4-й платіж - 7 000,00 доларів США - до 20.09.2014, 5-й платіж - 7 000,00 доларів США - до 20.10.2014, 6-й платіж - 7 000,00 доларів США - до 20.11.2014, 7-й платіж - 32 280,00 доларів США - до 20.12.2014.

19.06.2014 ТОВ "Альфатех" передало, а ТОВ "Біогазенерго" прийняло по договору поставки № 266К навантажувач колісний HYUNDAI SL763 з ковшем 4,0 м.куб. у кількості 1 одиниці на суму 1 103 080,00 грн, проте ТОВ "Біогазенерго", з простроченням встановлених договором строків оплати, частково, лише на суму 1 057 612,80 грн оплатило поставлений йому за договором товар.

Позивач, з посиланням на умови пунктів 3.5, 3.6 договору (збільшення міжбанківського курсу долара США до гривні з моменту підписання договору до моменту оплати більш ніж на 1%), здійснив перерахунок заборгованості з оплати товару, оскільки з моменту підписання договору і до дати складання позовної заяви 20.10.2015 міжбанківський курс долара США до гривні збільшився більше ніж на 1% (28.05.2014 - 11,94 грн за 1 долар США, 20.10.2015 - 22,27 грн за 1 долар США), то станом на 20.10.2015 сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 534 491,14 грн.

Крім того, позивачем здійснено перерахунок суми договору з урахуванням підвищення міжбанківського курсу долара по відношенню до гривні з моменту підписання договору до моменту фактичної оплати, а саме: перерахунок здійснений за визначеною в п. 3.5 договору формулою S=ZxA1 гривень, де показник A1 - це міжбанківський курс гривні до долара США на момент здійснення відповідачем кожної окремої фактичної оплати товару і на перераховану заборгованість нараховані пеня в сумі 196 813,47 грн та 40% річних в сумі 290 408,59 грн станом на 20.10.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатех" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" про стягнення з останнього основної заборгованості у сумі 534 491,14 грн., пені - 196 813,47 грн., процентів річних у сумі 290 408,59 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.2016 у справі № 911/4920/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016, частково задоволено позов. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 243 347,60 грн заборгованості, 153 723,11 грн - 40% річних, 140 158,96 грн - пені. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 у даній справі частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех". Рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 у справі № 911/4920/15 скасовано в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" процентів річних в сумі 290 408,59 грн та пені в сумі 196 813,47 грн. Справу № 911/4920/15 Господарського суду Київської області в зазначеній частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 у справі № 911/4920/15 залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що судами, застосовуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, не з'ясовано правову природу відповідальності, яка узгоджена сторонами в пункті 6.4 договору, тоді як стягнення процентів за кожен день прострочки передбачено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України (пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання).

Суд зазначає, що попри подібність правової природи частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України (щодо сплати пені) та статті 625 Цивільного кодексу України (щодо сплати процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов'язання, ці правові норми є різними.

Крім того, при вирішенні спору про стягнення пені, судами попередніх інстанції застосовано положення статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем заявлено про позовну давність щодо стягнення неустойки (пені).

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку погодився з позицією місцевого господарського суду, при цьому, надавши оцінку змісту пункту 10.10 договору, яким визначено, що позовна давність по стягненню неустойки згідно договору встановлюється строком в три роки, суд зазначив про його нікчемність в силу статей 215, 216 Цивільного кодексу України.

Суди не врахували, що відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 10.10 договору визначено, що позовна давність по стягненню неустойки згідно договору встановлюється строком в три роки.

При новому розгляді справи, на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем 23.06.2016 подано до суду першої інстанції заяву про часткову зміну предмету позову та уточнення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 120 464,00 грн, 16 493,84 грн - 3% річних, 215 804,84 грн - інфляційних втрат, судовий збір.

Зазначена заява позивача прийнята судом до розгляду частково, а саме в частині стягнення 120 464,00 грн пені та 16 493,84 грн - 3% річних.

В частині вимог про стягнення 215 804,84 грн інфляційних втрат, вищевказану заяву суд не прийняв до розгляду, оскільки зазначена вимога не була предметом розгляду та Вищий господарський суд України, частково скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 11.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016, передав справу № 911/4920/15 на новий розгляд лише в частині стягнення процентів річних та пені.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" в частині позовних вимог про стягнення пені та процентів річних.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229 - 232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 вказаного Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Відповідно до пункту 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (v0014600-13) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Судом присуджено до стягнення з відповідача 120 464,00 грн пені та 16 493,84 грн - 3% річних.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних використано розмір оплати, сплаченої за певний період, а не суми простроченої заборгованості, що існувала на певний період. Судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги контрозрахунок 3% річних відповідача.

З розрахунку позивача, доданого до заяви про уточнення позовних вимог, вбачається, що позивачем для розрахунку використано не суми простроченої заборгованості, що існувала на певний період, як то передбачено, нормами статті 625 Цивільного кодексу України, а суми оплати, сплаченої за певний період.

Однак, вказаний розрахунок не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Судом першої інстанції здійснено власний розрахунок 3% річних за період з 25.06.2014 по 20.06.2016. Оскільки розмір 3% річних, який заявлено позивачем до стягнення менше від розміру 3% річних, встановленого судом першої інстанції, судом правомірно присуджено до стягнення з відповідача суму вказану позивачем.

Розрахунок відповідача, доданий до матеріалів справи, не приймається колегією суддів Вищого господарського суду України до уваги, оскільки останнім не враховано період з 17.09.2015 по 20.06.2016 та помилково у деяких періодах не враховано день, що йде після останнього дня виконання такого зобов'язання (відповідно до графіку оплати кожний платіж здійснюється до 20 числа, тобто, останнім днем оплати є 19 число).

Розмір пені, стягнутий з відповідача сторонами не оскаржується, крім того судом першої інстанції здійснено власний розрахунок і присуджено до стягнення з відповідача суму, вказану позивачем, яка є меншою ніж підлягає до стягнення, згідно з розрахунком суду.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 911/4920/15 залишити без змін.