Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області (далі - Управління Пенсійного фонду) справу за його позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Яворівському районі Львівської області (далі - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків) про спонукання до вчинення дій, встановила:

У грудні 2004 року Управління Пенсійного фонду звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплачені ним ОСОБА_1 1831 грн. 10 коп. пенсії за період з 1 грудня 2003 року по 30 листопада 2004 року. У березні 2005 року позивач змінив свої вимоги і просив суд зобов'язати відповідача прийняти цю суму до заліку та включити її до актів щомісячної звірки витрат.

Господарський суд Львівської області рішенням від 11 листопада 2005 року позов задовольнив.

Постановою від 27 червня 2006 року Львівський апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував і в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 листопада 2007 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

У скарзі про перегляд зазначеної ухвали за винятковими обставинами Управління Пенсійного фонду, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, просить скасувати цю ухвалу і направити справу на новий розгляд до касаційного суду. На обґрунтування скарги до неї додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2007 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Турківському районі Львівської області.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність таких підстав для її часткового задоволення.

У справі, що розглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність вимог Управління Пенсійного фонду про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків прийняти до заліку виплачені суми пенсії громадянину, який одержав каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території іншої республіки колишнього СРСР та включити цю суму до актів щомісячної звірки витрат.

Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України, копію якої додано до скарги на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків було зобов'язано підписати акти щомісячних звірок витрат на виплату пенсій особам, які одержали каліцтво на виробництві на території республік колишнього СРСР.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловила правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. У постановах від 20 березня 2007 року у справах N 21-897во06 і N 21-1087во06 викладено висновок про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території колишніх республік СРСР (пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин), а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд) - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Таким чином, правова позиція судів у справі, що розглядається, не відповідає тій, яку висловила колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при вирішенні аналогічного спору, і не ґрунтується на нормах матеріального права.

Водночас обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права колегія суддів уважає таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду щодо відшкодування понесених ним витрат.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 4 березня 2003 р. N 5-4/4, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.

У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання підписання цих актів.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.

За наведених обставин усі ухвалені у справі судові рішення не є законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 11 листопада 2005 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.