826/7493/17 Про визнання протиправними дії щодо не встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи - 12.09.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, за участю третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняте 13 квітня 2018 року у складі судді Аблова Є.В. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого Епель О.В., суддів Губської Л.В., Карпушової О.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про:

- визнання противними дій Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утвореної Київською міською державною адміністрацією, щодо відмови позивачу у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1;

- зобов`язання відповідача надати позивачу статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, адміністративний позов задоволено. Вирішено: Визнати противними дії Київської міської державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Зобов`язати Київську міську державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 жовтня 1993 року позивачу як особі, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю, було видано посвідчення потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорії 4) № 907531.

30 січня 2017 року позивачу довічно встановлено третю групу інвалідності, захворювання якого пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0651361.

У зв`язку з цим позивач звернувся до УПСЗН Подільської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою від 25 квітня 2017 року щодо видачі йому посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Листом УПСЗН Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 07 червня 2017 року № 106/51-09-837 позивача було повідомлено, що Комісія для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворена КМДА (далі - Комісія), розглянула матеріали його особової справи і вирішила, що підстав для визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (з числа потерпілих) категорії 1, немає.

Така відмова Комісії (протокол засідання від 30 травня 2017 року № 6) вмотивована тим, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2012 року № 76-VIIІ виключено абзац п`ятий частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а тому, на думку відповідача, з 01 січня 2015 року позивач не проживає на забрудненій території.

Позивач, вважаючи протиправними дії Комісії щодо відмови йому у встановленні відповідного статусу та у видачі посвідчення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що виключення законодавцем з 01 січня 2015 року з правового поля поняття "зона посиленого радіоекологічного контролю" не позбавляє позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов`язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 01 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01 січня 2015 року.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII (796-12) ) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (пункт 4 частини 1).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Щодо першої та третьої умови спору між сторонами немає.

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є питання збереження у позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи внаслідок зміни закону та виключення з переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю.

Вирішуючи це питання, Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (51-97-п) затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 51).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посвідчення видаються на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернулась до Управління соціального захисту населення із заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Зауважень щодо складу та змісту документів відповідач не мав. Проте відмовив з мотивів відсутності з 01 січня 2015 року у переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю.

За статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Рішенням від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) .

Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку

Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України (254к/96-ВР) від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (п. 4 мотивувальної частини).

Рішенням від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), зокрема і підпункт 4 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , яким у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) виключено статтю 23, якою було передбачено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4. Отже, право на компенсації та пільги постраждалих, віднесених до категорії 4, було підтверджено.

Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону № 76-VIII від 28 грудня 2014 року (76-19) містилося у статті 2 Закону № 796-XII. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов`язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.

Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

01 січня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) , яким статтю 2 Закону № 796-XII було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.

Позивач набув статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії до 01 січня 2015 року. Цей статус є безстроковий.

Виключення з 01 січня 2015 року зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.

Крім того, Закон № 796-XII (796-12) у редакції, чинній після 01 січня 2015 року, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, певних пільг та компенсацій. Зокрема, статті 51, 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).

На підставі вище наведеного, суд дійшов такого висновку про застосування підпункту 1 пункту 4 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) : виключення з 01 січня 2015 року зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше, до 31 грудня 2014 року, було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини 1 статті 14 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у справі № 697/121/17 (адміністративне провадження № К/9901/43405/18).

Отже, посвідчення позивача категорії 4 є чинним та зберігається за ним довічно, а тому на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи викладене та той факт, що позивачу встановлена 3 група інвалідності (захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС), останній має право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 826/7493/17 залишити без змін.