Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" (далі - Товариство)

на ухвалу господарського суду Одеської області від 30.03.2017 (колегія суддів: Щавинська Ю.М. (головуючий), судді Цісельський О.В. і Малярчук І.А.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 (колегія суддів: Лашин В.В. (головуючий), судді Принцевська Н.М. і Філінюк І.Г.)

за позовом Організації в інтересах Товариства

до фізичної особи-підприємця Ткачука Андрія Івановича (далі - Підприємець)

про стягнення 32 000 грн. компенсації за порушення авторських майнових прав

та зустрічним позовом Підприємця до Товариства

про визнання недійсним ліцензійного договору,

Організація в інтересах Товариства звернулася до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог) про стягнення з Підприємця 32 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача шляхом використання музичного твору ("VENUS" у виконанні BANANARAMA), власником майнових прав на який є Товариство, без отримання необхідного дозволу та без сплати відповідної винагороди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2017, призначено у справі судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, та зупинено провадження у справі до закінчення проведення експертизи і повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області (на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України (1798-12) ; в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Організація, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції зазначені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу передати для розгляду по суті до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу мотивовано: порушенням судами попередніх інстанцій приписів статті 79 ГПК України; наявністю у справі доказів (акта фіксації, відеозапису, чека та фото книги скарг і пропозицій Підприємця) на підтвердження порушення відповідачем майнових прав позивача; тим, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь встановленої сили, а зупинення провадження у справі порушує розумні строки тривалості судового провадження.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 41 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби в спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Частиною першою статті - 111-13 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) встановлено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу. ГПК (1798-12) України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Пунктом 1 частини другої статті 79 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) передбачено право господарського суду зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом експертизи.

Згідно з частиною п'ятою статті 79 ГПК України ухвалу про зупинення провадження у справі може бути оскаржено.

Наведеною нормою частини другої статті 79 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та в разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмета доказування без її призначення.

У даному випадку Організацією позов обґрунтовано тим, що нею виявлено факт незаконного (без отримання відповідного дозволу правовласника) використання відповідачем шляхом публічного виконання спірного музичного твору, на підтвердження чого Організацією подано копію актів фіксації від 10.07.2016 № 10/07/06/04, а також диск з відеозаписом від 10.07.2016 до названого акта.

Експертне дослідження поданого доказу - відеозапису - безпосередньо стосується предмета доказування в даній справі. Отже, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, призначив судову експертизу та у зв'язку з цим зупинив провадження у справі, діючи в межах своїх повноважень та без порушення норм процесуального законодавства.

З огляду на зазначене касаційна інстанція в даному випадку позбавлена підстав вважати цю судову експертизу такою, що призначена з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом) та основних засад судочинства, визначених частиною другою статті 129 Конституції України (зокрема щодо розумних строків розгляду справ).

Доводи касаційної скарги спростовуються наведеним.

За таких обставин Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Організації без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін, як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

Ухвалу господарського суду Одеської області від 30.03.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 зі справи № 916/2982/16 залишити без змін, а касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.