Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 927/1039/16 Господарського суду Чернігівської області за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача управління державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області про стягнення 1 280 417,80 грн

за участю представників сторін:

позивача: Прохоренко М.М.,

відповідача: Антипець О.В., Малай А.В.,

третьої особи: не з'явився,

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про стягнення боргу в сумі 1280417,80 грн по компенсації вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 927/1039/16, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради на користь ПАТ "Укртелеком" 1 280 417,80 грн та 19 206,27 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та рішення місцевого господарського суду від 20.12.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Деснянського району м. Чернігова, які підпадають під дію п.19 ч.1 ст. 12, п.10 ч.1 ст. 13, п.18 ч.1 ст. 14, п.20 ч.1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3552-XII; п. 18 ст. 6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 № 1584-ІІІ; п.11 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII; п. 6 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 № 203/98-ВР; ч.5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ та п. 4 ч.3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 за № 2402-ІІІ.

Між ПАТ "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" та Деснянським управлінням праці та захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради складено та підписано акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги ЦТП ЧФ ПАТ "Укртелеком" станом на 01.02.2016, 01.03.2016, 01.04.2016, 01.05.2016, 01.06.2016, 01.07.2016, 01.08.2016, 01.09.2016, 01.10.2016 по КФК 090214 "Пільги окремим категоріям громадян з послуг зв'язку" форми-3 - пільга. У вказаних актах зазначено, що послуги надавались ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби та ветеранам органів внутрішніх справ, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та багатодітним сім'ям.

Судами встановлено, що позивачем у період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам на загальну суму 1280417,80 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги. При цьому із змісту зазначених актів вбачається, що відповідач обліковує більшу суму вартості наданих позивачем послуг у спірному періоді. За даними відповідача вартість таких послуг у період з 01.01.2016 по 30.09.2016 складає 1286666,03 грн. Поряд з цим дана справа розглядається у межах заявлених вимог.

Відповідач, в свою чергу, у період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року витрати понесені позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян на загальну суму 1280417,80 грн, не відшкодував, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення на території Деснянської районної у місті Чернігові ради.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 за № 295 (295-2012-п) , телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 86 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 (256-2002-п) було затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі - Порядок № 256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Враховуючи вищезазначене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Позивач згідно Положення про управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, затвердженого рішенням районної у м. Чернігові ради від 30.12.2015 № 12-2/VІІ (далі - Положення), є виконавчим органом районної у місті ради. Управління забезпечує на території району реалізацію державної політики у сфері соціально - трудових відносин, оплати і належних умов праці, зайнятості, трудової міграції, пенсійного забезпечення, соціального захисту та соціального обслуговування населення, в тому числі громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також ведення обліку осіб, що мають право на пільги за соціальною ознакою (п. 2.1.1). Управління проводить нарахування та виплату усіх видів державної соціальної допомоги, компенсацій та житлових субсидій згідно з чинним законодавством (п. 2.2.24).

Пунктом 3 Порядку № 256 (256-2002-п) визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто, в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради.

З положень Постанови № 256 (256-2002-п) та Порядку вбачається, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто це органи державної виконавчої влади до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку Відповідач, а підставою для сплати коштів є підписані обома сторонами Акти звіряння розрахунків.

Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що на користь позивача підлягає стягненню борг в сумі 1280417,80 грн по компенсації вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року у справі № 927/1039/16 - без змін.