820/3511/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість - 12.09.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 (суддя Кучма Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Дюкарєва С.В., Жигилій С.П.) у справі № 820/3511/16 за позовом Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2016 № 0000341403.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30.08.2016 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.10.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 залишив без змін.

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які виписані з порушенням положень Податкового кодексу України (2755-17) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: в податкових накладних невірно визначена ціна постачання послуги без урахування податку на додану вартість та кількість (об`єм, обсяг).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 14.03.2016 № 117/20-40-14-03-08/33290649.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 906329,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" за наслідками здійснення господарських операцій із придбання послуг з комплексно-технічного обслуговування та поточного технічного обслуговування, які оформлено неналежним чином, а саме - невірно визначена ціна постачання послуги без урахування податку на додану вартість та кількість (об`єм, обсяг).

Реальність зазначених поставок органом доходів і зборів під сумнів не поставлена, а єдиною причиною для висновку про порушення підприємством вимог податкового законодавства послугували наявні помилки в податкових документах.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2016 № 0000341403, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 906329,00 грн. за основним платежем та 226582,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В свою чергу, при оцінці відповідності заповнення податкових накладних вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в їх заповненні не тягнуть за собою втрату податковими накладними статусу належних податкових документів, якими вони є в силу пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

На користь такого висновку свідчить і внесення до пункту 201.10 статті 201 змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (909-19) , який набрав чинності з 01.01.2016, згідно з яким податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Це уточнення не змінило регулювання, воно конкретизувало дійсний зміст відповідної норми.

Відтак недоліки в заповненні ціни постачання послуги без урахування податку на додану вартість та кількості (об`єму, обсягу) в податкових накладних не призводять до неможливості ідентифікації факту та змісту господарських операцій, за умови належного заповнення інших реквізитів податкових накладних та реального здійснення відповідних операцій, які призвели до об`єктивної зміни складу активів платника податку-покупця, що не заперечується контролюючим органом, та, відповідно, не тягнуть втрати ними статусу належних податкових документів.

За таких обставин висновок попередніх судових інстанцій про неправомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі № 820/3511/16 залишити без змін.