Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Бондар С.В., суддів Селіваненка В.П., Студенця В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Національного банку України від позивача: не з'явились від відповідача: Янко І.О. від третьої особи: не з'явились на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року у справі № 910/17530/16 за позовом Ужгородського міського центру зайнятості до Національного банку Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 про стягнення 44765,19 грн.

Ужгородський міський центр зайнятості (далі позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національного банку України (далі відповідач) про стягнення 44765,19 грн. безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю.

До участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_5 (далі третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 44765,19 грн. коштів, які були виплачені як допомога по безробіттю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон) у разі поновлення особи на роботі за рішенням суду сума виплаченого забезпечення та вартість наданих безробітному соціальних послуг утримуються із роботодавця. Відповідач у справі є роботодавцем третьої особи, яку за рішенням адміністративного суду поновлено на роботі, а, отже, за висновками попередніх судових інстанцій, відповідач має сплатити позивачу кошти, які були виплачені ним третій особі як допомога по безробіттю.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду та постановою господарського суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що ним на виконання рішення адміністративного суду було сплачено на користь третьої особи 93284,40 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому, на думку відповідача, задоволення позову в даній справі призведе до його притягнення до подвійної відповідальності, що суперечить приписам ст. 61 Конституції України. При цьому, відповідач вважає, що грошові кошти сплачені як допомога по безробіттю мають бути стягнуті саме з третьої особи, оскільки дана особа не повідомила суд про отримання нею коштів від позивача, а також не своєчасно повідомила позивача про прийняття адміністративним судом рішення про поновлення на роботі та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом відповідача № 3268-к від 30.06.2015 року третю особу було звільнено з посади головного аудитора відділу аудиту територіальних управлінь західного регіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів Національного банку України Департаменту аудиту (а.с. 49).

У зв'язку з цим, 22.07.2015 року третя особа зареєструвалась в Ужгородському міському центрі зайнятості, як безробітний, та 29.07.2015 року отримала відповідний статус (а.с. 10, 13-14).

З матеріалів справи вбачається, що за період перебування на обліку у позивача третій особі було виплачено 44765,19 грн. допомоги по безробіттю (а.с. 11-12).

Матеріали справи також свідчать про те, що 14.03.2016 року Закарпатським окружним адміністративним судом прийнято постанову у справі № 308/8864/15-ц (а.с. 15-25), якою визнано недійсним та скасовано наказ директора Департаменту персоналу Національного банку України від 30.06.2015 р. № 3268-к "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_5, у зв'язку з реорганізацією Департаменту аудиту Національного банку України; поновлено ОСОБА_5 на посаді головного аудитора відділу аудиту територіальних управлінь західного регіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів Національного банку України Департаменту аудиту; зобов'язано Національний банк України виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2015 року по день винесення рішення суду в розмірі 93248,40 грн.

При цьому, в п. 5 резолютивної частини вказаної постанови зазначено, що дана постанова підлягає до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11024,52 грн.

В матеріалах справи міститься копія наказу відповідача № 1610-к від 19.04.2016 року про поновлення ОСОБА_5 на роботі (а.с. 50).

Копія даного наказу та постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 р. у справі № 308/8864/15-ц були надані третьою особою позивачу 26.04.2016 року.

До матеріалів справи (а.с. 27) залучено копію повідомлення позивача відповідачу № 492 від 01.05.2015 року про повернення коштів у сумі 44765,19 грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_5 за період перебування на обліку в пошуках роботи в Ужгородському міському центрі зайнятості.

У відповідь на дане повідомлення відповідач в листі № 17-0007/55518 від 04.07.2016 року (а.с. 29) вказав, що віповідні кошти слід стягнути з ОСОБА_5 або повернутися до вирішення даного питання після вирішення справи Вищим адміністративним судом України.

За таких обставин, між сторонами виник спір, що є предметом судового розгляд у даній справі.

Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону із роботодавця, зокрема, утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 40462,27 грн. виплаченої ОСОБА_5 в період з 31.07.2015 року по 14.03.2016 року допомоги по безробіттю.

Утримання суми даної допомоги у випадку поновлення безробітного на роботі за рішенням суду саме з роботодавця (відповідача) прямо передбачено п. 4 ст. 35 Закону.

При цьому, оцінка рішення адміністративного суду про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу без зарахування отриманої третьою особою допомоги по безробіттю не може бути надана в межах даної судової справи.

Таким чином, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 40462,27 грн., судові рішення попередніх інстанцій повинні бути залишені без змін.

Що стосується іншої частини позовних вимог, а саме: стягнення 4302,92 грн. допомоги по безробіттю, виплаченої третій особі в період з 14.03.2016 року по 06.04.2016 року, тобто після прийняття відповідного рішення адміністративним судом, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 36 Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Місцевим та апеляційним господарськими судами не було надано належної правової оцінки тій обставині, що, ОСОБА_5 лише 26.04.2016 року повідомив позивача про прийняття Закарпатським окружним адміністративним судом постанови від 14.03.2016 р. у справі № 308/8864/15-ц та продовжував отримувати від позивача допомогу по безробіттю, хоча, з вказаної постанови вбачається, що він був присутній в судовому засіданні під час її прийняття.

За таких обставин, судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4302,92 грн. допомоги по безробіттю виплаченої третій особі в період з 14.03.2016 року по 06.04.2016 року, підлягають скасуванню, а справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді суду слід надати належну правову оцінку правовідносинам сторін у справі, з огляду на приписи ст. 36 Закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1.Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року, прийняті у справі № 910/17530/16, скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4302,92 грн., які виплачені як допомога по безробіттю в період з 14.03.2016 року по 06.04.2016 року.

3. В цій частині справу № 910/17530/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року, прийняті у справі № 910/17530/16, залишити без змін.