Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: позивача Некрасов Д.А. - довіреність від 10.01.2017 р. відповідача Палькевич Н.С. - довіреність від 30.12.2016 р. третіх осіб не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову від 25.10.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/1858/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"; 2) Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення 24 165 844,70 грн.

У березні 2016 р. ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ "Дніпрогаз" про стягнення 24 165 844,70 грн., з яких: 11 889 533,31 грн. - основний борг, 7 479 036,47 грн. - пеня, 531 177,34 грн. - 3% річних, 1 834 840,79 грн. - інфляційні втрати, 2 431 256,79 грн. - 7% штрафу, посилаючись на приписи статей 526, 530, 625, 903 Цивільного кодексу України та статей 193, 231 Господарського кодексу України, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 р., в частині оплати за період січень - червень 2015 року.

У відзиві на позовну заяву ПАТ "Дніпрогаз" просило відмовити ПАТ "Укртрансгаз" в задоволенні позовних вимог про стягнення 7% "штрафу в сумі 2 431 256,79 грн. та зменшити суму заявленої до стягнення пені до 10%, а також просило залучити до участі у розгляді даної справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області вказуючи на те, що відповідач, виконуючи свою функцію гарантованого постачальника по забезпеченню природним газом населення на території здійснення ліцензованої діяльності, не мало можливості впливати на своєчасні розрахунки споживачів, відповідно і на розмір грошових коштів, які отримував позивач через рахунок із спеціальним режимом використання.

Відповідач посилався на те, що внаслідок реформування ринку природного газу, зокрема, в частині відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу, відповідач з 01.07.2015 р. втратив право здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом і саме з цієї дати - 01.07.2015 р. постачання природного газу здійснює новостворене підприємство - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", а відповідач виконує функції газорозподільного підприємства і не має рахунків зі спеціальним режимом використання, у зв'язку з чим всі розрахунки населення за послуги з газопостачання, у тому числі і в частині оплати за договором, одержані до 01.07.2015 р., здійснюються на рахунок ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", де розподіляються згідно алгоритму. Тобто, несвоєчасна та неповна оплата послуг за договором напряму залежить від рівня оплати природного газу споживачами - фізичними особами, отже, ПАТ "Дніпрогаз" з об'єктивних причин позбавлено можливості впивати на своєчасність розрахунків за договором, в той час, як відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, підставою для відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 р., зокрема, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016 р. (суддя Мілєва І.В.) припинено провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 899 936,47 грн. Позов задоволено частково, а саме: стягнуто з ПАТ "Дніпрогаз" на користь ПАТ "Уктрансгаз" 15 255 592,40 грн., з яких: 8 641 982,75 грн. - основний борг, 4 487 421,88 грн. - пеня, 531 177,34 грн. - 3% річних, 1 595 010,43 грн. - інфляційні втрати. В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначав, що з огляду на наданий відповідачем підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 р. по 27.04.2016 р., заборгованість відповідача перед позивачем за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011р. станом на 27.04.2016р. становить 8 641 982,75 грн., що не спростовано відповідачем. При цьому, здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача належать інфляційні втрати у розмірі 1 595 010,43 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 % штрафу, суд першої інстанції встановив, що договором стягнення штрафу у такому розмірі за порушення виконання зобов'язання не передбачено, а застосування частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (яка стосується випадків порушення не грошового зобов'язання) є безпідставним.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 40% та стягнути 4 487 421,88 грн. пені.

За апеляційною скаргою ПАТ "Дніпрогаз" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Іванов О.Г.,Чус О.В., Дармін М.О.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.10.2016 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким припинити провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 9 541 919,21 грн. Стягнув з ПАТ "Дніпрогаз" на користь ПАТ "Уктрансгаз" 4 167 012,22 грн., з яких: 3056 086,5 грн. - пеня; 339 524,54 грн. - 3% річних; 637 872,98 грн. - інфляційні втрати; 133 528, 20 грн. - судовий збір за подання позовної заяви. В решті позовних вимог відмовив.

Задоволено частково заяву ПАТ "Дніпрогаз" про розстрочку виконання рішення суду у справі № 904/1858/16, а саме розстрочено виконання рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року на один рік, зі сплатою щомісячно рівними частинами у розмірі 347 251,02 грн. за графіком, визначеним у резолютивній постанові суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини щодо здійснення позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору транспортування природного газу для відповідача, який останнім прийнятий, зазначав, про відсутність доказів сплати відповідачем 8 641 982,75 грн. на момент вирішення спору, у зв'язку з чим, господарський суд правомірно звернув стягнення на вищезазначену суму основного боргу.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції встановивши обставини про укладення між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради, ПАТ "Дніпрогаз", ПАТ "Укртрансгаз" і НАК "Нафтогаз України", відповідно до вимог Постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 (20-2005-п) , спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за лютий - липень 2015 року на загальну суму 4 392 853,76 грн. та за період червень - серпень 2016 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про сплату заборгованості у повному обсязі та про відсутність спору між сторонами в частині стягнення основного боргу у сумі 9 541 919,21 грн., у зв'язку з чим припинив провадження у справі в цій частині.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначав про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої пунктом 6.3 договору № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши спільні протокольні рішеннями про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги.

ПАТ "Укртрансгаз" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що відповідачем сума боргу у розмірі 11 889 553,31 грн. була сплачена під час розгляду справи в апеляційному суді, проте, позивач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що суд першої інстанції мав право стягнути пеню та застосувати наслідки за порушення грошового зобов'язання лише на суму основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, оскільки вказані протокольні рішення жодним чином не змінюють та не припиняють зобов'язань сторін за договором і угоди щодо зменшення чи скасування передбаченої договором відповідальності за порушення зобов'язань вказані протокольні рішення не містять.

При цьому, як зазначає заявник, окремі угоди про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості між сторонами не укладались, а протокольні рішення свідчать лише про визначення джерела фінансування і не вносять жодних змін стосовно організації взаєморозрахунків.

Крім того, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення, скаржник вказує на неподання доказів та не доведення відповідачем наявності виключних обставин, які б давали підстави для надання розстрочки виконання судового рішення.

ПАТ "Дніпрогаз" у поясненнях просило, зокрема, врахувати підписання між сторонами спільних протокольних рішень, якими було змінено порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги та врахувати виконання відповідачем судового рішення щодо оплати коштів.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 27.09.2011 р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (газотранспортне підприємство) (правонаступником якого є ПАТ " Укртрансгаз") та ПАТ "Дніпрогаз" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05, за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовам цього договору (пункт 1.1 договору).

Розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (пункт 4.1 договору).

Послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформлюються відповідачем і позивачем актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами, які є підставою для проведення остаточних розрахунків(пункти 2.11.1 та 2.11.4 договору).

Згідно з пунктом 4.4 договору вартість фактично наданих послуг за звітній місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Між сторонами укладались додаткові угоди до договору № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 р. із викладенням умов договору у визначеній сторонами редакції, а саме: додаткові угоди № 1 від 17.01.2013 р., № 2 від 30.01.2014 р., № 2/1 від 17.03.2014 р., № 3 від 05.11.20014 р., № 4 від 24.11.2015 (том 1 а.с. 38-48).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем на виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 р. у січні - червні 2015 року здійснено транспортування природного газу для відповідача на загальну суму 54 038 513,86 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами, які підписані представниками відповідача без будь-яких зауважень і наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 25-30).

Проте, відповідачем оплата за договором була здійснена частково та з порушенням строків, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 11 889 533,31 грн., стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Судами під час розгляду справи встановлено, що відповідач подав до суду підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 р. по 22.03.2016 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 р. станом на 22.03.2016 року (на момент звернення з позовною заявою до суду) становила 9 541 919,21 грн. (т. 1 а.с. 153-156). Відповідачем також було подано до суду підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 р. по 27.04.2016 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 р. станом на 27.04.2016 р. становить 8 641 982,75 грн. (т. 1 а.с. 149-152).

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до розрахунку суми основного боргу ПАТ "Дніпрогаз" перед ПАТ "Укртрансгаз" по договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року станом на 31.08.2016 року основна заборгованість сплачена у повному обсязі (т. 2 а.с. 59). Вказані обставини щодо відсутності основної заборгованості на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції підтверджена представником позивача у судовому засіданні, а також вбачається зі змісту касаційної скарги.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укртрансгаз" просило також стягнути з ПАТ "Дніпрогаз" 7 479 036,47 грн. - пені, 531 177,34 грн. - 3% річних, 1 834 840,79 грн. - інфляційні втрати, 2 431 256,79 грн. - 7% штрафу, посилаючись на приписи статей 526, 530, 625, 903 Цивільного кодексу України та статей 193, 231 Господарського кодексу України, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 р., в частині оплати за період січень - червень 2015 року.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених в статті 11 Цивільного кодексу України.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 вказаного Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України (436-15) та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради, ПАТ "Дніпрогаз", ПАТ "Укртрансгаз" і НАК "Нафтогаз України", відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 (20-2005-п) , було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків на загальну суму 4 392 853,76 грн., а саме: - від 19.02.2015 р. № 395/у на суму 1 077 606,63 грн.; - від 20.03.2015 р. № 691/у на суму 1 100 189,17 грн.; - від 21.04.2015 р. № 948/у на суму 655 533,41 грн.; - від 20.05.2015 р. № 1172/у на суму 1 118 648,30 грн.; - від 18.06.2015 р. № 1398/у на суму 216 239,84 грн.; - від 20.07.2015 р. № 1655/у на суму 224 636,41 грн., а також спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків на загальну суму 6 445 045,62 грн., а саме: - від 09.06.2016 р. № 1655/у на суму 5 570 575,80 грн.; - від 22.06.2016 р. № 1800/у на суму 546 467,48 грн.; - від 20.07.2016 р. № 1934/у на суму 116 109,84 грн.; - від 25.08.2016 р. на суму 211 892,50 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків сторони фактично у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги згідно договору на транспортування природного газу, вказавши, що для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.

Натомість, суд апеляційної інстанції зазначив, що укладаючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, якими передбачається процедура розрахунку і надання населенню не тільки теплової енергії, а і пільг, субсидій та компенсацій на оплату тепло-, водопостачання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач формував на суму пільг заборгованість перед позивачем в оплаті за надані послуги, на підставі чого в подальшому позивач і відповідач майже щомісяця укладали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за надані послуги за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню. Таким чином, дії сторін щодо остаточних розрахунків за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 року були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів.

Відповідач чітко виконував положення спільних протокольних рішень та своєчасно розрахувався за надані послуги в частині сплати основного боргу, погашеного за рахунок відповідних пільг та субсидій, а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України та пункту 6.3 договору, нарахованих позивачем на суму основного боргу, сплаченого за рахунок спільних протокольних рішень.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Укртрансгаз" та можливість стягнути з ПАТ "Дніпрогаз" 5 093 477,65 грн. - пені за період з 21.02.2015 року по 20.01.2016 року; 339 524,54 грн. - 3% річних за період з 21.02.2015 року по 18.02.2016 року; 637 872,98 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по січень 2016 року, нарахованих на суму 43 190 614,48 грн., яка була оплачена за рахунок власних коштів відповідача та коштів третьої особи - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", з простроченням строків такої оплати, дійшовши висновку про можливість на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України пені на 40 % стягнувши з відповідача пеню у розмірі 3 056086,50 грн.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви, ПАТ "Укртрансгаз" заявлялись вимоги про стягнення відповідних сум у зв'язку із простроченням зобов'язань за договором щодо оплати послуг, наданих позивачем у січні - червні 2015 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 (20-2005-п) затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, згідно з абзацом 3 пункту 8 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію визначається Міненерговугіллям, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" і Мінфіном.

Наказом Державного казначейства України, Міністерства палива та енергетики та НАК "Нафтогаз України" від 03.02.2009 р. № 55/57/43 (z0342-09) затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначені взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) (із змінами).

Пунктом 2.4 вказаного Порядку передбачено, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним головним фінансовим управлінням, відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України, постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок". Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію додатково погоджуються з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Розрахунки учасників розрахунків здійснюються як у рахунок погашення заборгованості за природний газ, так і в рахунок оплати вартості планових обсягів постачання природного газу у поточному місяці (пункт 2.8.9 Порядку).

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи та посилаючись на спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, судом апеляційної інстанції не з'ясовувалось питання щодо відповідності наявних в матеріалах справи спільних протокольних рішень нормативно - правовим актам, якими передбачений порядок складання такого виду документів та питання стосовно погашення саме заборгованості за спірним договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 р. (зі змінами) чи здійснення оплати вартості планових обсягів постачання природного газу у поточному місяці, а відтак і наявність, чи відсутність підстав для застосування наслідків за порушення договірних зобов'язань.

Оскільки в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 р. у справі № 904/1858/16 господарського суду Дніпропетровської області скасувати, справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити частково.