910/25371/15 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії - 05.04.2017 Прийняття

головуючого судді суддів Корсака В.А. Данилової М.В. Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрансбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 910/25371/15 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрансбуд" до Київської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Гончар О.М. - відповідача Кобзіна Т.В. третьої особи Рог О.В.

У вересні 2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротрансбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради про визнання недійсним п. 4 угоди від 19.04.2012 про поновлення та про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.136).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в укладеній 19.04.2012 сторонами угоді про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки п. 4 суперечить рішенню Київської міської ради від 29.12.2011 № 11/7337 в частині встановленого розміру річної орендної плати за земельну ділянку.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 (головуючий суддя Селівон А.М., судді: Чебикіна С.О., Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 (головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В.), в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротрансбуд", звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент пред'явлення позову спірний договір не припинився, а порушення прав позивача є триваючим, отже, строк позовної даності не порушений. Крім того зазначає, що до недійсних угод строки позовної давності не застосовуються, оскільки вони не породжують для сторін прав та обов'язків. На думку скаржника, господарськими судами, в порушення норм ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України не з'ясовано, коли розпочався перебіг строку позовної давності і чи поданий позов поза межами строку позовної давності.

Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не скористалися правом, наданим статтею 111-2 ГПК України, не надіслали свій відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

У зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Сибіга О.М. для розгляду даної справи (протокол від 10.03.2017).

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 08.12.2005 Київська міська рада (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротрансбуд" (орендар, ТОВ " Євротрансбуд") уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами п.1.1, 2.1 якого, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 17.03.2005 за № 159/2735 (ra0159023-05) , за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду строком на 2 роки (строкове платне користування) земельну ділянку, яка розташована по проспекту Перемоги, 5-а у Шевченківському районі м. Києва, розмір - 707 (сімсот сім) кв. м. кадастровий номер 8000000000:88:168:0001, цільове призначення для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку.

26.01.2006 договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

01.12.2011 відповідачем прийнято рішення № 811/7047 про поновлення позивачу договору оренди земельної ділянки площею 0,0707 га для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку від 26.01.2006 № 91-6-00528 строком на 15 років. При цьому, розмір річної орендної плати, визначеної в договорах оренди земельних ділянок від 26.01.2006 № 91-6-00528 та від 15.05.2008 № 91-6-00778, підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства.

Судами встановлено, що 29.12.2011 відповідачем прийнято рішення № 1100/7336 (ra1100023-11) "Про бюджет міста Києва на 2012 рік", п. 27 якого визначено: установити розміри орендної плати за земельні ділянки залежно від їх нормативної грошової оцінки згідно з додатком 12; установити, що річна орендна плата за земельні ділянки, на яких здійснюються різні види економічної діяльності, у тому числі передача будівель, споруд чи приміщень в оренду, встановлюється розрахунково, пропорційно до видів діяльності та розмірів орендної плати, зазначеної в додатку 12 до цього рішення.

Відповідно до додатку № 12 "Розміри орендної плати за земельні ділянки (у відсотках від нормативної грошової оцінки)" до вказаного рішення Відповідача встановлені ставки орендної плата для різних категорій земель від 3 до 12 % (в залежності від виду економічної діяльності - Класифікацією видів економічної діяльності (ДК009:2005), прийнятою наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 (va375202-05) ).

Згідно п.25.1 додатку № 12 для виду діяльності "Операції з нерухомими майном" орендна плата встановлена в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки.

19.04.2012 між сторонами укладено угоду про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якої, сторони дійшли згоди поновити на підставі рішення Київської міської ради від 01.12.2011 № 811/7047 (ra_811023-11) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) на 15 років договір оренди земельної ділянки.

Пунктом 4 угоди сторони виклали п. 4.2 договору оренди в такій редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 11,25 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством".

Вказана угода підписана представниками сторін, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.04.2012 за № 91-6-00958 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Матеріали справи містять складений TOB "AАH "СейЯ-Кірш-аудит" аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) щодо порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Євротрансбуд" за період 2014, яким встановлено, що станом на момент підписання угоди про поновлення та про внесення змін до договору у м. Києві діяли ставки розміру орендної плати, визначені Додатком 12 до рішення Київської міської ради від 29.12.2011 № 1100/7336 (ra1100023-11) "Про бюджет міста Києва на 2012 рік", відповідно до п.28.1 якого ставка орендної плати для операцій з нерухомим майном була встановлена у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а в угоді про поновлення та про внесення змін до договору визначена річна орендна плата за земельну ділянку у розмірі 11,25 % від її нормативної грошової оцінки, що є вищим ніж встановлено в нормативно-правовому акті.

Листом № 16-07/1 від 16.07.2015 ТОВ "Євротрансбуд" звернувся до Київської міської ради щодо приведення ставки орендної плати у відповідність до законодавства та з проханням внести зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме п.4.2 договору, виклавши його в такій редакції: "річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 10 % від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. ".

У відповідь Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради листом вих.№ 05707-17633 від 01.10.2015, повідомив позивача про відсутність підстав для підготовки ним проекту рішення відповідача щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.01.2006 № 91-6-00528 (зі змінами) в частині зменшення розміру орендної плати.

Викладені обставини стали підставою звернення ТОВ "Євротрансбуд" з позовом до Господарського суду м. Києва про визнання недійсним п.4 угоди від 19.04.2012 про поновлення і про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання Київській міській раді вчинити дії щодо зменшення розміру орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення судового провадження у даній справі, Київською міською радою було подано клопотання про застосування строків позовної давності.(т.2 а.с.134)

Господарські суди попередніх інстанцій, постановляючи рішення про відмову позивачу в позові, дійшли обґрунтованого висновку, що позовна вимога про визнання недійсним спірного п. 4 угоди від 19.04.2012 є правомірною, проте, звернення до суду з відповідним позовом 24.09.2015 в цій частині, здійснено позивачем зі спливом строку позовної давності.

Статями 256, 257, 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 (v0010600-13) , за змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарській суд повинен врахувати усі об'єктивні обставини справи які унеможливлювали можливість звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Суду належить надати оцінку доводам сторін та встановити: чи мав позивач об'єктивну можливість дізнатися про порушення свого права та коли саме з огляду на презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 15.12.2016 № 910/1358/16.

Колегія погоджується з висновком господарських судів, що початок перебігу позовної давності для звернення позивача до суду розпочався з моменту підписання оскаржуваної угоди від 19.04.2012, адже погоджуючи умови угоди позивач був обізнаний з усіма його умовами, у тому числі з оспорюваним п.4 угоди та розрахунком розміру орендної плати за землю, а рішення Київської міської ради від 29.12.2011 № 110/7336 (ra1100023-11) "Про бюджет міста Києва на 2012 рік", оприлюднене в газеті "Хрещатик", надало додаткової можливості позивачу з ним ознайомитись. Належних та допустимих доказів того, що позивач не реалізував таке своє право суду надано не було.

Розглянувши позовну вимогу про зобов'язання відповідача привести річну орендну плату у відповідність до рішення Київської міської ради від 01.12.2011 № 811/7047 (ra_811023-11) та рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2016 рік" від 22.12.2015 № 61/61 (ra0061023b-15) колегія зазначає наступне.

Відповідно до статей 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Згідно з ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відтак, висновок судів про те, що зміна умов договору у спосіб зобов'язання сторони вчинити певні дії, зокрема привести річну орендну плату, визначену в договорі, у відповідність до нормативних актів, не передбачена чинним законодавством України є обґрунтованим, та таким, що відповідає матеріалам справи.

При цьому, матеріали справи не містять обґрунтувань позивача щодо того, які саме дії повинен вчинити відповідач для приведення річної орендної плати, визначеної в договорі, у відповідність до нормативних актів.

Відповідно до приписів статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає рішення судів попередніх інстанцій такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, та прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.