906/916/16 - 04.04.2017 Прийняття - Юридический Харьков плюс

до Бровківської сільської ради, с. Бровки-Перші Житомирської області, в особі виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (далі - Рада в особі виконавчого комітету), с. Бровки-Перші Житомирської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"), м. Київ,

про визнання незаконним та скасування рішення від 27.01.2012 № 11, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.05.2012.

Судове засідання проведено за участю представників:

прокуратури - Хорс К.Б. - посв. від 15.04.2016 № 042931

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - Половінкін О.В. предст. (дов. від 30.12.2016)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

У вересні 2016 року Прокурор звернувся до господарського суду Житомирської області в інтересах Міністерства з позовом до: Ради в особі виконавчого комітету, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області від 27.01.2012 № 11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.2012, яке видане ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" виконкомом Бровківської сільської ради.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.09.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 906/916/16; виключено з числа відповідачів ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та комунальне підприємство "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради; залучено ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У розгляді справи місцевим господарським судом третьою особою було подано заяву про сплив позовної давності, у зв'язку з чим третя особа просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.11.2016 у справі № 906/916/16 (суддя Гансецький В.П.) у задоволенні позову відмовлено, у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено третьою особою у справі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 (судді Дужич С.П. - головуючий, Мамченко Ю.А., Саврій В.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову з посиланням на його обґрунтованість та відсутність підстав для застосування позовної давності за заявою ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" як третьої особи у справі.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України третя особа просить визнати ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідачем у справі, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу прокуратура просила залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

03.04.2017 Вищим господарським судом України одержано клопотання від ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 04.04.2017 клопотання судом задоволено.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників прокуратури та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (764-2010-п) з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політки та продовольства України;

- згідно з пунктом 5 вказаної постанови статутний капітал товариства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів товариства, зокрема шляхом передачі цілісного майнового комплексу Житомирського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" з відокремленим підрозділом юридичної особи "Бровківське хлібоприймальне підприємство", до складу якого входить комплекс нежитлових будівель та споруд хлібоприймального підприємства, розташований по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області;

- 30.03.2011 на виконання вказаної постанови актом приймання-передачі № 38, який затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України, головою ліквідаційної комісії Житомирського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" передано державному підприємству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" цілісний майновий комплекс загальною вартістю 3 195 662,00 грн.;

- 06.06.2011 прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764" (593-2011-п) , відповідно до якої погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство;

- відповідно до пункту 2 даної постанови встановлено, що 100% акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у т.ч. передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо;

- 07.07.2011 наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", було реорганізовано державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; останнє є правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

- відповідно до пункту 4 даного наказу статутний капітал товариства формується на базі майна державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

- на виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325 комісією з реорганізації за актом приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України, до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передано, зокрема об'єкти нерухомого майна, що знаходяться по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області;

- 27.01.2012 рішенням виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області № 11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" надано дозвіл ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області, а саме: зерносклад № 1 літера В-1-1059,5 м2; зерносклад № 2 літера Д-1-918,0 м2; зерносклад № 3 літера Е-1-1217,4 м2; зерносклад № 4 літера З-1-517,5 м2; зерносклад № 5 літера М-1-1314,2 м2; зерносклад № 6 літера К-1-1235,6 м2; зерносклад №7 літера І-1-1230,0 м2; зерносклад № 8 літера Н-1- 1223,0 м2; робочу очисну башню № 1 літера Г-4-222,1 м2; будівлю трансформаторної підстанції літера У-1-69,1 м2; робочу очисну башню № 2 літера Л-4-247,5 м2; будівлю електростанції літера С-1-133,2 м2; контору лабораторії літера Ф-1-190,8 м2; кладовку для матеріалів літера Т-1-84,2 м2; прохідну - ожидалку літера А-1-39,4 м2; пожежне депо літера Ц-1-138,3 м2; склад матеріальних цінностей літера П-1-1083,2 м2; лабораторію прийомну літера Ш-1-28,9 м2; робочу очисну башню літера Ж-2-59,1 м2; робочу очисну башню літера Й-2-60,7 м2; водонапірну башню літера Р-1-4,0 м2;

- 24.05.2012 виконавчим комітетом Бровківської сільської ради на підставі вищезазначеного рішення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - вищезазначений комплекс, що розташований в по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області від 27.01.2012 № 11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.2012, яке видане ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" виконкомом Бровківської сільської ради, у зв'язку з прийняттям рішення з перевищенням повноважень та всупереч вимог чинного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з приписами частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно з частиною другою зазначеної статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема такі способи як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності, а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 911/3396/14.

У вирішенні спору як місцевий, так і апеляційний господарські суди виходили з відсутності доказів наявності волевиявлення держави на зміну державної форми власності на іншу щодо спірного майна, а також відсутності наміру власника або Міністерства аграрної політики та продовольства України, на якого покладено повноваження з управління корпоративними правами, на передачу державного майна у власність, окрім господарського відання на це майно, оскільки незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

У зв'язку з наведеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що рішення виконавчого комітету Бровківської сільради № 11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року щодо надання дозволу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області та видане на підставі зазначеного рішення свідоцтво є незаконними, оскільки прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, з перевищенням повноважень виконавчим комітетом Бровківської сільради та порушують інтереси держави.

У вирішенні питання щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності за заявою третьої особи у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, відповідно, у зв'язку з її спливом, за заявою третьої особи місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову, виходив з того, що заява третьої особи про застосування позовної давності не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки застосування судом позовної давності можливе лише за заявою сторони у спорі.

Так, підпункт 2.1 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) визначає, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 ГПК передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Проте, у вирішенні питання щодо застосування позовної давності як місцевий, так і апеляційний господарські суди залишили поза увагою те, що співвідповідачем за заявленими позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області від 27.01.2012 № 11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.2012, яке видане ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" виконкомом Бровківської сільської ради повинен бути власник свідоцтва, дійсність (чинність) якого оспорюється.

Власником спірного свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.2012 є ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", якого позивач у позовній заяві визначив співвідповідачем, проте судом зазначену особу виключено з числа відповідачів та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача без наведення жодного мотивування та без врахування того, що чинним процесуальним законодавством не передбачено вчинення судом такої процесуальної дії як "виключення" особи з числа відповідачів.

У відповідності до приписів статті 21 ГПК України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу. У зв'язку з наведеним, суд повинен розглянути та вирішити спір у відношенні тієї особи (осіб) до яких позивачем пред'явлено позовні вимоги, а не "виключати" на власний розсуд осіб, до яких пред'явлено позов, з числа відповідачів (у тому числі, і комунальне підприємство "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради).

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, на допущене місцевим господарським судом порушення уваги не звернув та не вчинив передбачених чинним процесуальним законодавством дій для залучення до участі у справі іншого відповідача - власника оспорюваного свідоцтва, внаслідок чого ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було позбавлено права, яким наділена сторона у справі - заявити про застосування позовної давності.

Згідно з приписами статті 24 ГПК України встановлено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Враховуючи викладене, судам попередніх інстанцій належало вирішити питання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача - власника оспорюваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відповідно, за наслідками вчинення зазначеної процесуальної дії, розглянути заяву ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про застосування позовної давності у справі.

Відповідно до вимог статті 111-10 ГПК України прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, яких не було залучено до участі в справі, є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування судового рішення.

Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і про порушення вимог статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.