904/6704/16 Про стягнення збору за зберігання вантажу на залізниці - 04.04.2017 Прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року (суддя Васильєв О.Ю.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 січня 2017 року (судді Березкіна О.В., Джихур О.В., Іванов О.Г.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі - Регіональної філії "Придніпровська залізниця" задоволені у повному обсязі. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 405513,96 грн. збору за зберігання вантажу.

Не погодившись з зазначеним рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 січня 2017 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 січня 2008 року між державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (залізниця) та відкритим акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (вантажовласник), було укладено договір № ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп, відповідно до умов якого залізниця надає вантажовласнику послуги, пов'язані з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 2.1. договору вантажовласник зобов'язується пред'являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень в електронному вигляді, при цьому оригінали заявок, оформлені на бланках ГУ-12 (ГУ-12К) та заявки на подачу вагонів (контейнерів) надавати згідно з Правилами перевезень вантажів. Здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Згідно пункту 2.2. договору залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантаж вантажовласника, подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно з затвердженими планами і заявками та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, у тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Пунктом 2.4. договору визначено, що вантажовласник зобов'язується здійснювати безготівкову попередню оплату залізниці за перевезення вантажів та надані додаткові послуги згідно діючих тарифів з урахуванням корегуючих коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею, за послуги за вільними тарифами шляхом перерахування грошових коштів на рахунок залізниці або готівкою на станції.

За змістом пункту 8.4. договору строк його дії складає один рік з моменту підписання, а у разі відсутності за один місяць до закінчення дії договору пропозиції однієї зі сторін про припинення договору, останній продовжує діяти із здійсненням усіх розрахунків за виконані залізничні перевезення та надані додаткові послуги.

Звертаючись до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" із позовом про стягнення 405 513,96 грн. - плати за зберігання вантажу, позивач - ПАТ " Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" посилався на затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що на адресу відповідача прибув збірний поїзд у складі 52 вагонів з вантажем "кокс доменний", який був затриманий у зв'язку з тим, що у цей час колії станції призначення Кривий Ріг-Головний були зайняті іншими поїздами, що прибули на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" і простоювали в очікуванні прийняття їх відповідачем на свою під'їзну колію, а тому позивачем була нарахована плата за зберігання вантажів у сумі 405 513,96 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч.5 ст. 300 Господарського кодексу України).

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються зокрема Законом України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) . Статутом залізниць України (далі Статут, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 (457-98-п) , Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача. Накладна є одночасно договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення ( ст. 6 Статуту}.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (ст. 22 Статуту).

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113 (z0165-99) (далі - Правила користування).

Так, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п.6 Правил користування).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 лютого 2016 року на адресу відповідача прибув поїзд у складі 51 вагонів з вантажем "вапняк для флюсування" та "доломіт вогкий металургійний". У перевізних документах станцією призначення було зазначено станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці (п.9 Правил користування).

У зв'язку з тим, що у цей час колії станції призначення Кривий Ріг-Головний були зайняті іншими поїздами, що прибули на адресу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" і простоювали в очікуванні прийняття їх відповідачем на свою під'їзну колію, 05 лютого 2016 року о 11:40 год. було видано наказ № 178 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Красний Шахтар Придніпровської залізниці.

Згідно Правил, облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Усі дані, зазначені в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником) (п. 10 Правил користування).

На виконання наказу на станції Красний Шахтар було складено акт про затримку вагонів № 9 від 05 лютого 2016 року і об 11 год. 50 хв. того ж дня було передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Кривий Ріг-Головний проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 05 лютого 2016 року о 12 год. 00 хв. за телефоном № 93-418 зміст зазначеного повідомлення. Повідомлення за телефоном прийняв диспетчер по вагонам магістрального транспорту ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" ОСОБА_7

Затримка спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача тривала з 11 год. 40 хв. 05 лютого 2016 року по 0 год. 10 хв. 08 лютого 2016 року, про що станцією затримки Красний Шахтар було складено акт загальної форми № 9 від 05 вересня 2016 року. Весь цей час спірні вагони з вантажем перебували у користуванні відповідача, і за цей час залізницею було нараховано відповідні збори, у т.ч. і збір за зберігання вантажів в сумі 55 655,60 гри (без ПДВ).

Суму плати за зберігання вантажів було включено до накопичувальної картки № 09029046 від 08лютого2016 р. Однак, відповідач нараховану суму не визнав, про що зазначив у зауваженні до накопичувальної картки.

12 лютого 2016 року на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" прибув поїзд у складі 54 порожніх вагонів, що перевозяться, як вантаж на своїх осях. У перевізних документах станцією призначення було зазначено станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

У зв'язку з тим, що у цей час колії станції призначення Кривий Ріг-Головний були зайняті іншими поїздами, що прибули на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" і простоювали в очікуванні прийняття їх відповідачем на свою під'їзну колію, 01 лютого 2016 р. о 0:32 год. було видано наказ № 152 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Кривий Ріг-Західний Придніпровської залізниці.

На виконання цього наказу на станції Кривий Ріг-Західний було складено акт про затримку вагонів № 14 від 01 лютого 2016 року і о 0 год. 40 хв. того ж дня було передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Кривий Ріг-Головний проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 01 лютого 2016 року о 0 год. 45 хв. по телефону № 93-418 зміст зазначеного повідомлення. Повідомлення по телефону прийняв диспетчер по вагонам магістрального транспорту ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" ОСОБА_8.

Затримка спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача тривала з 0 год. 32 хв. 01 лютого 2016 року по 19 год. 15 хв. 10 лютого 2016 року, про що станцією затримки Кривий Ріг-Західний було складено акт загальної форми № 14 від 01 лютого 2016 року. Весь цей час спірні вагони з вантажем перебували у користуванні відповідача, і за цей час залізницею було нараховано відповідні збори, у т.ч. і збір за зберігання вантажів в сумі 5 740,50 грн. (без ПДВ).

Суму плати за зберігання вантажів було включено до накопичувальної картки № 12029059 від 11 лютого 2016 року. Однак, відповідач нараховану суму не визнав повністю, про що зазначив у зауваженні до накопичувальної картки.

03 лютого 2016 року на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" прибув поїзд у складі 57 вагонів з вантажем "кокс доменний". У перевізних документах станцією призначення було зазначено станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

У зв'язку з тим, що у цей час колії станції призначення Кривий Ріг-Головний були зайняті іншими поїздами, що прибули на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" і простоювали в очікуванні прийняття їх відповідачем на свою під'їзну колію. 03 лютого 2016 року о 4 год. 23 хв. було видано наказ № 165 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Чортомлик Придніпровської залізниці.

На виконання цього наказу на станції Чортомлик було складено акт про затримку вагонів № 9 від 03 лютого 2016 року і о 4 год. 38 хв. того ж дня було передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Кривий Ріг-Головний проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 03 лютого 2016 року о 4 год. 50 хв. за телефоном № 93-418 зміст зазначеного повідомлення. Повідомлення за телефоном прийняв диспетчер по вагонам магістрального транспорту ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" ОСОБА_7

Затримка спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача тривала з 4 год. 23 хв. 03 лютого 2016 року до 22 год. 55 хв. 04 лютого 2016 року, про що станцією затримки Чортомлик було складено акт загальної форми № 57 від 03 лютого 2016 року. Весь цей час спірні вагони з вантажем перебували у користуванні відповідача, і за цей час залізницею було нараховано відповідні збори, у т.ч. і збір за зберігання вантажів в сумі 18506,50 грн. (без ПДВ).

Суму плати за зберігання вантажів було включено до накопичувальної картки № 12029063 від 12 лютого 2016 року. Однак, відповідач повністю не визнав нараховану суму, про що зазначив у зауваженні до накопичувальної картки.

01 лютого 2016 року на адресу відповідача прибув збірний поїзд у складі 52 вагонів з вантажем "кокс доменний". У перевізних документах станцією призначення було зазначено станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

У зв'язку з тим, що у цей час колії станції призначення Кривий Ріг-Головний були зайняті іншими поїздами, що прибули на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" і простоювали в очікуванні прийняття їх відповідачем на свою під'їзну колію, 01 лютого 2016 року о 1 год. 20 хв. було видано наказ № 153 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Марганець Придніпровської залізниці.

На виконання цього наказу на станції Марганець було складено акт про затримку вагонів № 4 від 01 лютого 2016 року і о 1 год. 35 хв. того ж дня було передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Кривий Ріг-Головний проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 01 лютого 2016 року о 2 год. 00 хв. за телефоном № 93-418 зміст зазначеного повідомлення. Повідомлення за телефоном прийняв диспетчер по нагонам магістрального транспорту ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" ОСОБА_9.

Затримка спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача тривала з 1 год. 20 хв. 01 лютого 2016 року до 2 год. 00 хв. 08 лютого 2016 року, про що станцією затримки Марганець було складено акт загальної форми № 65 від 01 лютого 2016 року. Весь цей час спірні вагони з вантажем перебували у користуванні відповідача, і за цей час залізницею було нараховано відповідні збори, у т.ч. і збір за зберігання вантажів в сумі 116764,60 грн. (без ПДВ).

Суму плати за зберігання вантажів було включено до накопичувальної картки № 12029060 від 11 лютого 2016 року. Однак, відповідач повністю не визнав нараховану суму, про що зазначив у зауваженні до накопичувальної картки.

05 лютого 2016 р. на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" маршрут у складі 63 вагонів з вантажем "вугілля". У перевізних документах станцією призначення було зазначено станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

У зв'язку з тим, що у цей час колії станції призначення Кривий Ріг-Головний були зайняті іншими поїздами, що прибули на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" і простоювали в очікуванні прийняття їх відповідачем на свою під'їзну колію, 05 лютого 2016 року о 14 год. 55 хв. було видано наказ № 181 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Савро Придніпровської залізниці.

На виконання цього наказу на станції Савро було складено акт про затримку вагонів № 40 від 05 лютого 2016 року і о 15 год. 15 хв. того ж дня було передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Кривий Ріг-Головний проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 05 лютого 2016 року о 15 год. 25 хв. за телефоном № 93-418 зміст зазначеного повідомлення. Повідомлення за телефоном прийняв диспетчер по вагонам магістрального транспорту ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" ОСОБА_7

Затримка спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача тривала з 14 год. 55 хв. 05 лютого 2016 року до 23 год. 40 хв. 09 лютого 2016 року, про що станцією затримки Савро було складено акт загальної форми № 40 від 05 лютого 2016 року. Весь цей час спірні вагони з вантажем перебували у користуванні відповідача, і за цей час залізницею було нараховано відповідні збори, у т.ч. і збір за зберігання вантажів в сумі 141261,10 грн. (без ПДВ).

Суму плати за зберігання вантажів було включено до накопичувальної картки № 16020969 від 05 лютого 2016 року. Однак, відповідач повністю не визнав нараховану суму, про що зазначив у зауваженні до накопичувальної картки.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що залізницею було прийнято до перевезення власні вагони на адресу одержувача ПАТ "АМКР", які на шляху прямування, відповідно до вимог Правил користування вагонами, було затримано через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг Голвний, з вини одержувача ПАТ "АМКР".

Станціями затримки у порядку, передбаченому вимогами Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а та представнику вантажоодержувача своєчасно вручені повідомлення про затримку вагонів на підходах до станції призначення з вини ПАТ "АМКР".

Відповідальність відповідача в затримці даних вагонів настала з моменту виникнення на станції призначення Кривий Ріг-Головний наявності затриманих вагонів з його вини, яка доводиться саме актами загальної форми ГУ-23, та які ним підписані без заперечення.

Пунктом 9 Правил користування вагонами і контейнерами чітко зазначено, що наказ на затримку вагонів на підході до станції призначення видається з вини вантажовласника.

Вина вантажовласника підтверджується актами загальної форми ГУ-23, актами про затримку вагонів ф.ГУ-23а, витягами із Книг повідомлення про прибуття вантажу ф.ГУ-2, повідомленнями про затримку вагонів, наказами на затримку вагонів, відомостями плати за користування вагонами ф.ГУ-46, накопичувальними картками ф.ФДУ-92, накладними, оформленими у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п.п. 3, 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст.ст. 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Доводи відповідача у касаційній скарзі про те, що затримка спірних вагонів сталася не з його вини, оскільки він повідомив телефонограмою оператора при черговому по Криворізьій дирекції залізничних перевезень про готовність прийняти спірні вагони, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та визнані не доведеними, оскільки колії станції призначення Кривий Ріг-Головний були зайняті потягами, які прибули на адресу відповідача раніше, і з його вини простоювали в очікуванні подавання їх на під'їзну колію ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не були витребувані від Залізниці графіки виконаного руху поїздів, положення зайнятості колій, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки визначення наявності або відсутності технічної можливості у залізниці доставити спірні вагони, затримані на підходах, відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів ( Лист ВГСУ від 12.06.2014 (v-770600-14) № 0701-11/96/715/14).

Щодо доводів відповідача у касаційній скарзі про неправильне обрахування судами попередніх інстанцій строку позовної давності є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила. Винятки з правила, встановленого частиною першою цієї статті можуть бути встановлені законом.

Однак, Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінета Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 (457-98-п) , не є законом, тому встановлювати порядок обчислення порядку перебігу позовної давності, відмінний від того, що встановлений Цивільним кодексом України (435-15) , не може.

Крім того, день складання актів загальної форми не може вважатись днем, коли особа довідалась про порушення свого права, у розумінні ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, оскільки сам по собі акт загальної форми та акт про затримку вагонів, складені позивачем, жодним чином його право не порушує.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, Актами загальної (форми ГУ-23) лише зафіксовані певні обставини справи, а саме - початок і кінець затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача.

У той же час, право позивача на отримання плати за надані послуги зі зберігання вантажу було порушено тільки після того, як представник відповідача підписала із зауваженням накопичувальні картки № 09029046 від 08 лютого 2016 року, № 12029059 від 11 лютого 2016 року, № 12029063 від 12 лютого 2016 року, № 12029060 від 11 лютого 2016 року, 16029069 від 15 лютого 2016 року, до яких було включено спірні суми і на підставі яких було визначено ціну позову, оскільки акти загальної форми жодних розрахунків не містять.

Саме у зв'язку з наявністю у накопичувальних картках зауважень відповідача позивач був позбавлений права на безспірне списання нарахованої суми з особового рахунку комбінату, тобто було порушено його право на одержання ним належних йому платежів. Відповідно, саме 08 лютого 2016 року і є днем, з яким пов'язано перебіг позовної давності у даному спорі.

У частині 1 ст. 253 Цивільного кодексу України зазначено, що, перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч. З ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Накопичувальні картки були складені і підписані відповідачем із зауваженням у період з 08 лютого 2016 року до 15 лютого 2016 року. Отже перебіг позовної давності у справі починається з 09 лютого 2016 року та закінчується 08 серпня 2016 року.

Судами попередніх інстанцій зі штампу на поштовому конверті який доданий до матеріалів справи встановлено, що позов було відправлено до господарського суду поштою 08 серпня 2016 року, тобто, в межах строку позовної давності.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.