Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Данко Л.С., Орищин Г.В.) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.10.2016 (суддя Дутка В.В.) у справі № 926/2286/16 Господарського суду Чернівецької області за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі ПАТ "СК "Українська страхова група") до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму 102.703,09 грн., за участю представників позивача Лобода М.А., відповідача ОСОБА_7,

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.10.2016 у справі № 926/2286/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017, позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "СК "Українська страхова група" 102.703,00 грн. шкоди.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 980, 993, 1172, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 4, 27 Закону України "Про страхування".

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що ФОП ОСОБА_4 не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки винна особа ОСОБА_7 у трудових та/або договірних відносинах з нею не перебувала. Крім того огляд транспортного засобу та фіксація пошкоджень було здійснено не відповідно до фактичного стану тарнспортного засобу, а з врахуванням інтересів власника авто, що суперечить дійсним обставинам та не відповідає вимогам законодавства.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 08.01.2015 між ПAT "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ "Порше Лізинг Україна" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-0157/0010, предметом якого є страхування транспортного засобу "Audi", державний номер НОМЕР_1.

15.11.2015 у м. Києві на вул. Заболотного відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Audi", державний номер НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_8, та транспортного засобу марки "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, який працює водієм у відповідача.

Факт ДТП підтверджується довідкою № 82793215 про дорожньо-транспортну пригоду, наданою 1-ю Ротою 4-го Батальйону УПС МВС у м. Києві.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 01.02.2016 у справі № 752/174/16-п зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення гр. ОСОБА_7 п. 2.3 б Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , тобто вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

16.11.2015 до ПAT "СК "Українська страхова група" звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі наданих документів було складено страховий акт № ДККА-47764 від 09.12.2015, згідно з яким сума страхового відшкодування складає 152.203,09 грн.

На підставі вказаного страхового акта страхувальнику було виплачено страхове відшкодування в розмірі 152.203,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 22294 від 10.12.2015, № 22428 від 11.12.2015.

Цивільна відповідальність відповідача застрахована у ТОВ СКДВ "Глобус" з встановленим лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50.000,00 грн., що підтверджено полісом № АЕ/6111059.

Згідно з платіжним дорученням від 29.04.2016 № НОМЕР_3 СКДВ "Глобус" перерахувало позивачу 49.500,00 грн. страхового відшкодування за претензією від 21.03.2016.

За наведених обставин позивач отримав залишок страхового відшкодування (152.203,09 - 49.500,00) у сумі 102.703,09 грн., який не покривається полісом № АЕ/6111059.

Таким чином різницю (102.703,09 грн.) між виплаченою позивачеві сумою страхового відшкодування (49.500,00грн.) та сумою виплаченого позивачем страхового відшкодування (152.203,09 грн.) позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Власником транспортного засобу "Renault Magnum", державний номер НОМЕР_2, як джерела підвищеної небезпеки є відповідач, що підтверджено довідками Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.02.2016, яка набрала законної сили, визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказаною постановою, зокрема, встановлено, що ОСОБА_7 працює у відповідача.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої інстанції, що позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання є первісним, основним зобов'язанням, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, а тому особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування").

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 09.12.2015 сума страхового відшкодування вказаного вище транспортного засобу складає 152.203,09 грн.

09.12.2015 позивачем складено страховий акт № ДККФ-47764 за договором страхування, відповідно до якого подія, що сталась 15.11.2015 була кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 152.203,09 грн.

Як зазначалося вище, на підставі вказаного страхового акта страхувальнику було виплачено страхове відшкодування в розмірі 152.203,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 22294 від 10.12.2015, № 22428 від 11.12.2015.

Оскільки матеріалами справи встановлено вину ОСОБА_7 у вчиненні ДТП, який працював у відповідача, та факт сплати ПАТ "СК "Українська страхова група" суми страхового відшкодування, часткової сплати в розмірі 49.500,00 грн. страхового відшкодування ТДВ СКДВ "Глобус" в межах полісу № АЕ/6111059, то колегія суддів погоджується з судами, що вимоги позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_4 різниці (102.703,09 грн.) між виплаченою позивачеві ТДВ СКДВ "Глобус" сумою страхового відшкодування (49.500,00 грн.) та сумою, виплаченого позивачем страхового відшкодування (152.203,09 грн.), є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судами, скаржником не подано доказів, які б спростували факти, наведені в позовній заяві, а доводи, зазначені в касаційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваних судових рішеннях.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.10.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 926/2286/16 - без змін.