5023/1871/12 Про відмову у задоволенні заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції у зв'язку з неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень законодавства України - 15.02.2018 Прийняття

1. 04.09.2017 до Верховного Суду України надійшла заява арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі №5023/1871/12, провадження за якою було відкрито Ухвалою Верховного Суду України 02.10.2017.

2. 28.12.2017 зазначена заява разом з матеріалами справи №5023/1871/12 надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) .

3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5023/1871/12 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018.

4. В обґрунтування підстав для перегляду постанови суду касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 111-16 ГПК в редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991 заявник зазначив про неоднакове застосування Вищим господарським судом України положень частини 3 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) при здійсненні касаційного перегляду постанови апеляційного суду в частині призначення ліквідатора у справі про банкрутство.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ, АПЕЛЯЦІЙНОЇ ТА КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2012 порушено справу про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Краснопавлівський молокозавод" (далі - ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод", боржник) за особливостями провадження згідно із статтею 51 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17) .

6. Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Харківської області від 13.07.2012, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії боржника Мусієнка А.В.

7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.11.2014, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, усунено Мусієнка А.В. від виконання обов'язків ліквідатора ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод", призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Козаченка В.М.

8. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2015, залишеною без змін апеляційним судом, усунено арбітражного керуючого Козаченка В.М. від виконання обов'язків ліквідатора боржника, призначено ліквідатором ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" арбітражного керуючого Мішина С.І.

9. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2016, залишеною без змін постановою суду касаційної інстанції від 08.11.2016, за результатами розгляду скарги ТОВ "ГРІН МАЙЛ" на дії та бездіяльність ліквідатора Мішина С.І., усунено арбітражного керуючого Мішина С.І. від виконання обов'язків ліквідатора ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод", зобов'язано Мішина С.І. виконувати обов'язки ліквідатора ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" до призначення нового ліквідатора в установленому законом порядку.

10. 02.03.2017 ухвалою Господарського суду Харківської області призначено ліквідатором ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" арбітражного керуючого Сисуна О.І., припинено виконання арбітражним керуючим Мішиним С.І. тимчасово покладених на нього обов'язків ліквідатора ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод", зобов'язано арбітражного керуючого Мішина С.І. впродовж 5 днів після винесення даної ухвали передати ліквідатору всі документи боржника, в тому числі щодо виконання ліквідаційної процедури, відмовлено арбітражним керуючим Тищенко О.І. та Немашколову В.М. у задоволенні їх заяв на призначення ліквідатором банкрута.

10.1. Приймаючи рішення про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Сисуна О.І. за умов конкуренції кандидатур арбітражних керуючих, суд першої інстанції виходив з того, що кандидатура арбітражного керуючого Сисуна О.І. погоджена комітетом кредиторів боржника та відповідає вимогам до особи, яка може бути призначена арбітражним керуючим у справі про банкрутство відповідно до статті 3-1 Закону про банкрутство в редакції до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17)

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування його рішення

11. 07.03.2017 через місцевий господарський суд кредитор - ТОВ "ГРІН МАЙЛ" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2017, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Сисуна О.І. та призначити ліквідатором ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" арбітражного керуючого Тищенко О.І.

12. 27.03.2017 Харківський апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу ТОВ "ГРІН МАЙЛ", скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2017 в частині призначення ліквідатором ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" арбітражного керуючого Сисуна О.І. та відмови арбітражному керуючому Тищенко О.І. у задоволенні її заяви на призначення ліквідатором банкрута, призначив ліквідатором ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" арбітражного керуючого Тищенко О.І., відмовив арбітражним керуючим Немашкалову В.М. та Сисуну О.І. у задоволенні їх заяв на призначення ліквідатором банкрута.

13. Суд апеляційної інстанції здійснив власну оцінку кандидатур арбітражних керуючих, які виявили намір взяти участь у справі про банкрутство ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" в якості ліквідатора, та дійшов висновку, що кандидатура арбітражного керуючого Тищенко О.І. є найбільш прийнятною для призначення ліквідатором банкрута, виходячи із встановлених обставин щодо її освіти, досвіду, показників роботи в інших справах про банкрутство, наявності у неї організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора у даній справі.

Постанова Вищого господарського суду України та її обґрунтування

14. 15.08.2017 Вищий господарський суд України задовольнив касаційну скаргу арбітражного керуючого Сисуна О.І., скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 та залишив в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2017.

14.1. Суд касаційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції надано належну оцінку кандидатурам арбітражних керуючих, запропонованих суду на призначення ліквідатором банкрута, на предмет їх відповідності вимогам статті 3-1 Закону про банкрутство в редакції до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17) , та враховано рішення комітету кредиторів щодо погодження кандидатури арбітражного керуючого Сисуна О.І. на його призначення ліквідатором ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" як такої, що є найбільш прийнятною для виконання обов'язків ліквідатора підприємства-банкрута, зважаючи на його освіту, досвід роботи, наявність у нього організаційних та технічних можливостей для здійснення діяльності арбітражного керуючого, що підтверджується належними та допустимими доказами.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи заявника - арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни

15. У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції у справі №5023/1871/12, арбітражний керуючий Тищенко О.І. просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 15.08.2017 та залишити в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017.

16. 17.10.2017 поштовим відправленням арбітражний керуючий Тищенко О.І. подала до Верховного Суду України додаткові пояснення до заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі №5023/1871/12.

17. Заявник доводить неоднакове застосування Вищим господарським судом України положень частини 3 статті 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) у подібних правовідносинах, що є підставою для перегляду постанови суду касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 111-16 ГПК України. На думку заявника, положення зазначеної норми матеріального права неоднаково застосовні судом касаційної інстанції при прийнятті постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі №5023/1871/12, про перегляд якої подано заяву, та ухвал Вищого господарського суду України від 20.02.2017 у справі №922/5397/13, від 13.12.2016 у справі №920/137/13-г, від 18.07.2017 у справі №924/167/15 та від 17.05.2017 у справі №909/1278/15, копії яких додано до заяви, а також при прийнятті ухвал Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі №910/24284/16, від 06.06.2017 у справі №Б8/065-12, від 08.02.2017 у справі №927/755/16, від 07.02.2017 у справі №11/65 та від 24.01.2017 у справі №927/141/15, копії яких долучено до додаткових пояснень до заяви.

18. Також, заявник доводив невідповідність висновків суду касаційної інстанції у постанові від 15.08.2017 у справі №5023/1871/12, про перегляд якої подано заяву, висновкам про застосування частини 3 статті 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) , викладеним у постанові Верховного Суду України від 07.12.2016 у справі №922/952/13-г, копію якої додано до заяви.

19. Заявник доводить, що положеннями частини 3 статті 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) встановлено певні обмеження у реалізації права учасників справи на касаційне оскарження судових рішень, прийнятих у процедурі банкрутства, які полягають у завершенні розгляду питання про призначення арбітражного керуючого із завершенням апеляційного провадження.

20. На думку заявника, суд касаційної інстанції, прийнявши до провадження та розглянувши по суті касаційну скаргу арбітражного керуючого Сисуна О.І. на постанову апеляційного суду в частині призначення ліквідатора банкрута, порушив вимоги законодавства про банкрутство та діяв не як "суд, встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи інших учасників справи

21. Арбітражний керуючий Сисун О.І. подав пояснення у справі та просив відмовити арбітражному керуючому Тищенко О.І. у задоволенні її заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у даній справі, обґрунтовуючи недоведенням заявником наявності підстав для її перегляду в порядку Розділу XII-2 ГПК (1798-12) в редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991, оскільки провадження у справі про банкрутство у справі, яка переглядається здійснюється за процедурою Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції ЗУ 2343-ХІІ від 14.05.1992, яка дозволяє оскарження в касаційному порядку судових рішень про призначення розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора.

НОРМИ ПРАВА, ПРО НЕОДНАКОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЯКИХ СУДОМ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ПОРУШЕНО ПИТАННЯ У ЗАЯВІ ПРО ПЕРЕГЛЯД СУДОВОГО РІШЕННЯ

22. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) , чинній з 19.01.2013

Стаття 8. Оскарження судових рішень у процедурі банкрутства

1. Ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

2. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) та цим Законом.

3. У касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Аналіз доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права (частини 3 статті 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) )

23. У справі №5023/1871/12, в якій подано заяву про перегляд судового рішення, Вищий господарський суд України постановою від 15.08.2017 скасував постанову суду апеляційної інстанції про призначення ліквідатором ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" арбітражного керуючого Тищенко О.І. та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про призначення ліквідатором ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" арбітражного керуючого Сисуна О.І. Суд касаційної інстанції погодився із здійсненою місцевим господарським судом оцінкою запропонованих суду кандидатур арбітражних керуючих вимогам частини 3-1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, та його рішенням про призначення ліквідатором банкрута погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого Сисуна О.І., що в цілому узгоджується з позицією Верховного Суду України відповідно до Постанови від 11.03.2015 у справі №24/5005/14436/2011.

24. З ухвал Вищого господарського суду України від 20.02.2017 у справі №922/5397/13, від 18.07.2017 у справі №924/167/15, від 17.05.2017 у справі №909/1278/15, від 11.07.2017 у справі №910/24284/16 та від 24.01.2017 у справі №927/141/15, на які заявник посилається як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, вбачається, що відмовляючи у прийнятті касаційних скарг на рішення судів апеляційної (та першої) інстанції, якими вирішено питання про призначення арбітражних керуючих у справах про банкрутство, Вищий господарський суд України виходив із встановлених судами обставин здійснення провадження у зазначених справах, в тому числі на стадії ліквідаційної процедури, відповідно до положень Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) , частиною 3 статті 8 якого встановлено обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень в частині призначення арбітражних керуючих.

25. Ухвалами Вищого господарського суду від 13.12.2016 у справі №920/137/13-г, від 06.06.2017 у справі №Б8/065-12 та від 08.02.2017 у справі №927/755/16, на які заявник посилається як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, припинено касаційне провадження за касаційними скаргами на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про призначення ліквідаторів у справах про банкрутство. Суд касаційної інстанції виходив з того, що предметом касаційного оскарження за касаційними скаргами учасників справи про банкрутство, ліквідаційна процедура в якій здійснюється відповідно до Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013, є рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині призначення ліквідатора банкрута.

26. З ухвали Вищого господарського суду України від 07.02.2017 у справі №11/65, на яку заявник посилається як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, вбачається, що Вищим господарським судом України припинено касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора на постанову апеляційного суду про відмову у наданні згоди на продаж заставного майна банкрута у справі про банкрутство з огляду на її відсутність в переліку судових рішень, які можуть бути предметом касаційного перегляду відповідно до частини 3 статті 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) .

27. У Постанові від 07.12.2016 у справі №922/952/13-г Верховний Суд України зробив висновок про те, що у справах про банкрутство, на які поширюється дія Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) , розгляд питання про призначення арбітражного керуючого завершується із прийняттям рішення за результатами відповідного апеляційного провадження, з огляду на спеціальні норми частини 3 статті 8 цього Закону, якими визначено порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства в касаційному порядку.

Б. Висновки Верховного Суду на предмет доведення заявником наявності підстав для перегляду постанови суду касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 111-16 ГПК України в редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991

28. Пунктом 1 частини 1 статті 111-16 ГПК України (в зазначеній редакції) передбачено, що заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

29. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 111-16 ГПК України (в зазначеній редакції), заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

30. Виходячи з положень частини 1 статті 111-26 ГПК України (в зазначеній редакції), непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду судового рішення у справі, має наслідком відмову у задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів.

31. Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, та ухвали суду касаційної інстанції, які заявником надано на підтвердження неоднакового застосування частини 3 статті 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) , прийняті судами з встановленням різних фактичних обставин та застосування до спірних правовідносин Закону про банкрутство в різних редакціях (при прийнятті постанови від 15.08.2017 у справі №5023/1871/12 - в редакції чинній до внесення змін 19.01.2013, які не обмежували допуск до суду касаційної інстанції при вирішенні спорів про призначення ліквідатора боржника, а наданих для порівняння ухвал - в редакції закону про банкрутство, чинній з 19.01.2013, яка має таке обмеження). Зазначене виключає можливість перегляду таких судових рішень на підставі пункту 1 частини 1 статті 111-16 ГПК України.

32. З аналізу змісту постанови Верховного Суду України від 07.12.2016 у справі №922/952/13-г та постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі №5023/1871/12, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, оскільки провадження у справі про банкрутство №922/952/13-г здійснюється відповідно до статті 95 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) , тоді як в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство №5023/1871/12, введеній постановою суду від 13.07.2012, до боржника застосовуються норми Закону про банкрутство в редакції до набрання чинності змінами згідно із Законом України № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) .

32.1. Відтак, арбітражним керуючим Тищенко Оксаною Іванівною не підтверджено наявності підстав для перегляду Верховним Судом постанови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі №5023/1871/12 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 111-16 ГПК в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

В. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України

33. Суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни про перегляд постанови суду касаційної інстанції в порядку Розділу XII-2 ГПК України (1798-12) в редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991, у зв'язку з чим у її задоволенні необхідно відмовити.

Г. Судові витрати

34. З огляду на те, що Суд відмовляє у задоволенні заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції, Суд покладає на заявника витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) , статтями 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України в редакції до набрання чинності Законом України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 (2147а-19) , Верховний Суд, -