927/660/17 Про визнання незаконною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру та зобов'язання вчинити певні дії - 14.02.2018 Прийняття

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Плиски-Агро" (далі -позивач) звернулося в Господарський суд Чернігівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якому заявлено вимоги:

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо прийняття з дотриманням імперативних вимог частини 4-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та у встановлений законом спосіб рішення (у формі наказу) за поданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Плиски-Агро" листом-повідомленням вих. №187 від 20.10.2016 (з проектом додаткової угоди) про поновлення Типового договору оренди землі від 22.08.2006, укладеного між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плиски-Агро", зареєстрованого у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 22.11.2006, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.11.2006 за №040684200533;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вчинити дії з розгляду питання щодо поновлення Типового договору оренди землі від 22.08.2006, укладеного між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плиски-Агро", зареєстрованого у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 22.11.2006, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.11.2006 за №040684200533 та прийняття з дотриманням імперативних вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" і у встановлений законом спосіб рішення (у формі наказу) за поданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Плиски-Агро" листом-повідомленням вих. №187 від 20.10.2016 з проектом додаткової угоди (з врахуванням уточнень до позову, а.с. 108, т. 2).

Позовна заява мотивована тим, що після спливу строку дії укладеного між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та позивачем Типового договору оренди землі від 22.08.2006 на звернення останнього до відповідача, у вигляді направлення листа-повідомлення вих. № 187 від 20.10.2016 про намір Товариства продовжити строк дії Типового договору оренди землі від 22.08.2006 з проектом додаткової угоди, відповідачем було направлено лист-повідомлення про прийняте рішення від 17.11.2016 вих. №27-25-0.31-30749/2-16, а також лист-повідомлення від 23.11.2016 вих. №27-25-0.31-31307/2-16 про заперечення у поновленні договору оренди землі, котрими позивача було повідомлено про заперечення з боку відповідача у поновленні цього договору. Оскільки наказу про відмову у поновленні Типового договору оренди землі від 22.08.2006, як юридичної форми рішення органу державної влади, відповідачем не приймалось, тому останнім, на думку позивача, було допущено незаконну бездіяльність щодо неприйняття з дотриманням імперативних вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та у встановлений законом спосіб рішення (у формі наказу).

Як стверджує позивач, наведені відповідачем в листі-повідомленні про прийняте рішення від 17.11.2016 вих. № 27-25-0.31-30749/2-16 підстави, якими було мотивовано заперечення у поновленні спірного договору оренди землі, є незаконними та такими, що порушують імперативні приписи частини 2 статті 19 Конституції України, частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки відповідачем не було ініційовано перегляд істотних умов спірного договору оренди землі. Таким чином, з огляду на фактичне ухилення відповідача від узгодження з позивачем будь-яких істотних умов договору оренди землі та, зокрема, відсутність відповідної письмової пропозиції/вимоги з боку Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо зміни (у сторону збільшення) розміру орендної плати, як умови поновлення спірного договору оренди землі, у відповідь на лист-повідомлення ТОВ "Плиски-Агро" вих. № 187 від 20.10.2016, ТОВ "Плиски-Агро" не могло і заперечувати проти збільшення розміру орендної плати за цим договором.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2017 у справі №927/660/17 позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо прийняття з дотриманням імперативних вимог частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та у встановлений законом спосіб рішення (у формі наказу), за поданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Плиски-Агро" листом-повідомленням вих. №187 від 20.10.2016 (з проектом додаткової угоди) про поновлення Типового договору оренди землі від 22.08.2006, укладеного між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плиски-Агро", зареєстрованого у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 22.11.2006, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.11.2006 за №040684200533.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вчинити дії з розгляду питання та прийняття рішення у встановлений законом спосіб (у формі наказу) за поданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Плиски-Агро" листом-повідомленням вих. №187 від 20.10.2016 з проектом додаткової угоди щодо поновлення Типового договору оренди землі від 22.08.2006, укладеного між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плиски-Агро", зареєстрованого у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 22.11.2006, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.11.2006 за №040684200533 у порядку, встановленому частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". У решті позову відмовлено.

Зазначене рішення мотивовано тим, що бездіяльністю відповідача, яка полягала у неприйнятті рішення (акту індивідуальної дії) у формі наказу за результатами розгляду листа позивача про продовження строку дії Договору оренди, було порушено права та законні інтереси позивача на отримання належного рішення державного органу, прийнятого останнім відповідно до закону.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у даній справі рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2017 залишено без змін.

06.10.2017 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2017 у справі № 927/606/17, в якій просить оскаржувані судові акти скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами як першої так і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи.

Аргументуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає про таке:

- при прийнятті оскаржуваних рішень судами порушено вимоги Закону України "Про оренду землі" (161-14) , зокрема, ч. 5 ст. 33 Закону; суди дійшли невірного висновку щодо того, що "сам законодавець у цій статті окремо зазначає про дії з направлення листа - повідомлення і окремо про наявність прийнятого рішення, розмежовуючи таким чином ці поняття". Крім того, вказана стаття не передбачає спочатку прийняття рішення про поновлення (відмову в поновленні) договору оренди землі у формі наказу, а потім надіслання листа - повідомлення про прийняте рішення. З огляду на вказане, твердження судів про те, що це дві різні події, що існують у різний проміжок часу, є необгрунтованими;

- необгрунтованими є посилання суду першої та апеляційної інстанцій на Академічний тлумачний словник української мови, оскільки він не регулює відносини щодо поновлення договорів оренди землі;

- норми чинного законодавства не передбачають прийняття рішення щодо відмови в поновленні договору оренди землі у відповідній юридичній формі (у вигляді наказу);

- судами першої та апеляційної інстанцій неправомірно відхилені доводи відповідача в частині застосування до спірних правовідносин вимог Наказу Держгеокадастру від 04.06.2015 №95;

- чинні нормативні акти, які регулюють питання пов'язані з розпорядженням земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності передбачають, що накази Головне управління приймає у разі надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність або користування. Інших підстав для прийняття рішення (в тому числі відмови) під час здійснення вказаних повноважень у вигляді наказів немає;

- оскільки позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди землі від 22.08.2006 та в зв'язку з припиненням його дії, у Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області відсутні підстави для вчинення дій з розгляду питання щодо поновлення вищезазначеного договору, прийняття відповідного рішення у формі наказу;

- судами не взято до уваги доводи відповідача щодо того, які дії він може вчинити, якщо договір припинив свою дію.

У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов на адресу суду 09.02.2018, позивач вказує на її необгрунтованість та просить оскаржувані судові акти залишити без змін.

14.02.2018 на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що керівник ТОВ "Плиски-Агро" не має можливості бути присутнім в судовому засіданні, оскільки перебуває в терміновому відрядженні.

Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів Касаційного господарського суду не знаходить підстав для його задоволення, оскільки явка представників учасників справи обов'язковою не визнавалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд зазначає таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду даної справи встановлено, що Господарським судом Чернігівської області 25.04.2017 прийнято рішення у справі №927/182/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плиски-Агро" до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання поновленим Типового договору оренди землі від 22.08.2006, укладеного між Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плиски-Агро", зареєстрованого у Борзнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 22.11.2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.11.2006 за №040684200533, на оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 610,87 га, яка знаходиться на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до цього договору про його поновлення у відповідній редакції.

Суди як першої так і апеляційної інстанції, посилаючись на приписи ст. 35 ГПК України вказали, що вказаним судовим рішенням встановлено порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області вимог ч. 4, 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" при розгляді спірного питання про поновлення договору, а відтак, незаконність та необґрунтованість відмови позивачу у поновленні договору оренди саме з підстави неузгодження позивачем такої істотної умови договору оренди, як розмір орендної плати. Проте, судом у позові було відмовлено через недотримання позивачем вимог ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 123 Земельного кодексу України.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що факт звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з повідомленнями про намір поновити строк дії Договору оренди не у встановленому порядку, визначеному положеннями ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та ст. 123 Земельного кодексу України, та порушення відповідачем порядку такого поновлення, передбаченого ч. 4-5 зазначеної ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у розрізі, що стосується саме підстав відмови, а не її форми (у вигляді листів - повідомлень про прийняте рішення), не підлягають доведенню в межах даної справи, оскільки є встановленим рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/182/17 та має преюдиціальне значення для даної справи.

Предметом позову в іншій справі №927/182/17 Господарського суду Чернігівської області було визнання поновленим типового договору оренди землі та укладеною додаткової угоди до типового договору оренди землі, відповідно до кола обставин, які підлягали доказуванню - наявність чи відсутність правових підстав для цього.

Господарський суд Чернігівської області у рішенні у справі №927/182/17 зазначив про дотримання позивачем порядку поновлення договорів, передбаченого ч.ч. 1-3 Закону України "Про оренду землі" (161-14) та дійшов висновку про незаконність та необгрунтованість відмови відповідачем позивачу у поновленні договору оренди саме з підстави неузгодження позивачем такої істотної умови договору оренди, як розмір орендної плати.

Проте, слід врахувати, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Однак, при розгляді даного спору, суди як першої, так і апеляційної інстанцій помилково послались на правову оцінку обставин, яку надано судом діям Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області при вирішенні спору в іншій справі № 927/182/17, як обставинам, що мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору.

Водночас, судами не враховано, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2017 у справі №927/182/17 у вирішенні спору між тими ж сторонами, що й у даній справі, про визнання поновленим Типового договору оренди землі від 22.08.2006 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, та визнання укладеною додаткової угоди до цього договору про його поновлення у відповідній редакції, було встановлено інші обставини, які можуть мати преюдиціальне значення в розумінні ст. 35 ГПК України для правильного вирішення даної справи. Зокрема, судом встановлено обставини про зміну меж та площі двох земельних ділянок, які входили до предмету спірного договору оренди.

З урахуванням саме цих обставин у задоволенні позову у справі №927/182/17 було відмовлено з посиланням на приписи ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, звільнення від доказування з підстав встановлення преюдиціальних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 3 ст. 35 ГПК слід розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом ч. 3 ст. 35 ГПК України учасники процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене ч. 3 ст. 35 ГПК України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях з інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 3 ст. 35 ГПК, учасник судового процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу в загальному порядку.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати спірні правовідносини та дійти власних висновків щодо спору із застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

На час прийняття оскаржуваного рішення у даній справі вказане рішення в іншій справі №927/182/17 набрало законної сили.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ефективним способом відновлення порушеного права та законного інтересу ТОВ Плиски-Агро", який виключатиме подальшу протиправну бездіяльність відповідача та не призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду, є зобов'язання відповідача вчинити дії з розгляду питання щодо поновлення договору оренди землі у встановлених ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" порядку та спосіб, тобто, прийняття відповідного рішення у формі наказу, і що, у свою чергу, сприятиме виправленню "помилки" державного органу, встановленню належної правової визначеності між сторонами та встановленню можливості (за необхідності) реалізації права позивача на оскарження такого акту державного органу відповідно до положень ст. 16, 21 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Передбачені законодавством способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та законних інтересів позивачів.

Системний аналіз ст. 33 Закону України "Про оренду землі" свідчить про законодавче закріплення за добросовісним орендарем переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Приписами ст. 33 названого Закону передбачено способи поновлення договору оренди землі (частина п'ята, шоста і дванадцята (десята - в попередній редакції) цієї статті закону), тобто, шляхи реалізації орендарем переважного права в залежності від конкретних обставин.

Також нормами частини четвертої ст. 33 Закону передбачено умови, за яких переважне право орендаря припиняється, а у частині дев'ятій цієї статті встановлено можливість оскарження в суді відмови або наявного зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, що може бути реалізовано шляхом пред'явлення позову про спонукання укладення договору оренди землі на новий строк на підставі обставин, визначених однією з трьох частин (п'ятої, шостої, дванадцятої) ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо ефективності обраного позивачем у даній справі способу захисту порушеного права з огляду на норми ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

У вирішенні даного спору судам слід встановити, за захистом якого саме права звернувся позивач у даній справі, з точки зору наявності чи відсутності у нього такого суб'єктивного права на момент пред'явлення позову, та правильності обраного ним способу з урахуванням приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та встановлених конкретних обставин у спірних правовідносинах.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, суди не звернули увагу на зазначені вимоги процесуального закону, не врахували всіх обставин справи та не дали їм належної оцінки, що призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність бездіяльності відповідача, що виразилась у невинесенні рішення - акту індивідуальної дії у формі наказу, а відтак і порушення права та інтересів позивача у отриманні належного рішення, прийнятого відповідно до закону.

Оскільки доводи касаційної скарги відповідача зводяться до незгоди з висновками судів щодо надання правової оцінки формі прийнятих ним рішень, з огляду на передчасність таких висновків, такі доводи касаційної скарги колегією суддів визнаються частково обгрунтованими.

В силу приписів ч. 4 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) ) суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) ), постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати викладене, встановити відповідні обставини, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для вирішення спору, враховуючи викладене в мотивувальній частині даної постанови, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315 ГПК України, суд

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2017 у справі №927/660/17 - задовольнити частково.