922/1128/17 Про визнання неправомірними дій міської ради - 06.02.2018 Прийняття

1. 04.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" (далі - Позивач або Скаржник) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Відповідач) про визнання неправомірними дій щодо застосування рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року" (далі - Порядок або Рішення) до діючих договорів оренди землі, укладених Відповідачем після введення в дію Земельного кодексу України (2768-14) від 25.10.2001 № 2768-111, в тому числі, до договору оренди землі, укладеного між Позивачем та Відповідачем 23.03.2007 (далі - Договір), зареєстрованого в Харківській регіональній філії ДП "ЦДЗК при Державному Комітеті по земельних ресурсах" 01.08.2007 (реєстраційний номер 540767100045).

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що застосування Порядку суперечить нормам ст. 58 Конституції України, ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України та суперечить положенням рішення Відповідача, оскільки згідно з рішенням застосовується до договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, а також земельних ділянок, які були передані у користування без проведення їх державної реєстрації, без отримання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку. Тому, враховуючи, що земельна ділянка по вул. Магнітогорській, 1 у м. Харкові передана Позивачу в оренду за Договором від 23.03.2007 та зареєстрована в Харківській регіональній філії ДП "ЦДЗК при Державному Комітеті по земельних ресурсах" 01.08.2007, має кадастровий номер 6310137200:06:023:0001, про що свідчить витяг з державного земельного кадастру, спірне рішення не має застосовуватись до цього Договору. Під час укладення договору оренди землі, з урахуванням виданого Управлінням держземресурсів м. Харкова витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, сторонами визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що передавалась в оренду (п. 5 Договору) та встановлено розмір орендної плати саме від нормативної грошової оцінки (п. 9 Договору). Позивач зазначив про неможливість органу місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, на що вказує Конституційний Суд України в рішенні від 06.04.2009 № 7рп/2009.

3. 09.08.2017 Відповідач подав відзив на позов, у якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

4. Відзив на позов мотивований тим, що оскаржуване рішення стосується усіх землекористувачів у місті Харкові, а пункти 4, 5 виключно специфічної групи землекористувачів, які користуються земельними ділянками на підставі договорів, укладених до 2004 року, та інформація щодо яких не внесена до державного земельного кадастру.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

5. 09.08.2017 Господарський суд Харківської області вирішив у задоволенні позову відмовити.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що спірним рішенням Відповідача від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено (пункти 2, 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", згідно із пунктом 1.1 якої затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові; згідно із п. 2.2 Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р., затвердженого спірним рішенням, управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Водночас пунктами 4, 5 спірного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації, вчинити дії щодо складання та подання технічної документації із землеустрою та встановлення меж земельних ділянок в натурі. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорюване рішення стосується усіх землекористувачів у місті Харкові, однак пункти 4, 5 стосуються землекористувачів, які користуються земельними ділянками на підставі договорів, укладених до 2004 року, а за наслідками дослідження обставин спірних правовідносин не виявлено ознак протиправності у діях Відповідача як органа, який прийняв спірне рішення, згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", а також не виявлено існування у Позивача порушеного суб'єктивного права, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також суд визнав необґрунтованим посилання Позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2016 у справі № 922/1558/16 за позовом Відповідача до Позивача про внесення змін до Договору щодо ставки орендної плати та нормативної грошової оцінки з огляду на те, що у ньому не встановлювався факт неправомірності дій Відповідача, а спірне рішення не було предметом розгляду зазначеної справи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 25.09.2017 Харківський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2017 залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що у зв'язку з прийняттям спірного рішення Відповідачем та затвердження нового розміру нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 внесено зміни до Договору в частині збільшення розміру її орендної плати, тому суд дійшов висновку про те, що Позивач оскаржує не безпосередньо саме рішення Відповідача, а лише дії щодо його застосування. Такою дією Позивач вважає додаткову угоду до Договору, яка була укладена сторонами на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2016 у справі № 922/1558/16, до кола обставин, які підлягали дослідженню судом у якій входило питання правомірності застосування оспорюваного рішення до Договору. У зв'язку з цим, з урахуванням статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відсутні будь-які підстави для визнання незаконним звернення Відповідача з позовом у вказаній справі про визнання додаткової угоди до Договору укладеною, тому заявлена позовна вимога є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 13.10.2017 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2017, справу направити на новий розгляд.

8. Відзив на касаційну скаргу від Відповідача не надійшов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тій обставині, що застосування Порядку станом на 01.01.2013 до діючих договорів оренди, укладених після 01.01.2002, дня набуття чинності Земельного кодексу України (2768-14) , суперечить статті 58 Конституції України, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; згідно зі статтею 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, та суперечить положенням самого рішення Відповідача. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, на що вказує Конституційний Суд України в рішенні від 06.04.2009 № 7рп/2009. Судом апеляційної інстанції не досліджувались повноваження Відповідача із застосування Рішення до діючих договорів оренди землі, укладених останнім після введення в дію Земельного кодексу України (2768-14) , тобто предмет спору, правова оцінка оскаржуваній дії, яка суперечить нормам чинного законодавства та положенням спірного рішення, не надавалась.

10. Спірне рішення стосується не всіх землекористувачів міста Харкова, оскільки в ньому визначено коло осіб, щодо яких його потрібно застосовувати. Судами не досліджено та не надано правової оцінки тій обставині, що нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка передавалась в оренду та була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, визначено сторонами в Договорі та встановлено розмір орендної плати саме від нормативної грошової оцінки.

11. Висновки судів не відповідають обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях, на неправильному визначенні предмету спору, а саме дії, яку Позивач просить визнати неправомірною, - визначення підставою для укладення додаткової угоди до Договору нормативного акту, який не підлягає застосуванню.

Позиція Верховного Суду

12. Суд відхиляє доводи Скаржника (пункт 9) про те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки неправомірності застосування Порядку станом на 01.01.2013 до діючих договорів оренди та власне оскаржуваній дії, а також тій обставині, що Рішення не стосується всіх землекористувачів міста Харкова. Це не відповідає встановленим обставинам, оскільки за наслідками дослідження матеріалів справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що лише пункти 4, 5 Рішення стосуються окремої групи землекористувачів, а Рішення в цілому - всіх землекористувачів у місті Харкові.

13. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 10) на те, що нормативну грошову оцінку земельної ділянки визначено та погоджено на час укладення Договору з огляду на заперечення останнім висновків апеляційного господарського суду про те, що дією, яку оспорює Позивач (Скаржник) є додаткова угода до Договору, якою змінено нормативну грошову оцінку та ставку орендної плати, та яка була укладена на підставі рішення суду.

14. Суд відхиляє доводи Скаржника (пункт 11) про те, що висновки судів ґрунтуються на неправильному визначенні предмета спору, оскільки як предмет спору, тобто матеріально-правову вимогу, заявлену у позові, так і його підстави, тобто обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, Позивач визначає самостійно.

15. За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Таким чином, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом, при цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права. Відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові. Враховуючи, що Скаржником (Позивачем) не зазначено яким чином та у чому саме полягає порушення його прав та/або охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з вчиненням Відповідачем дій з прийняття Рішення та його застосування до Договору, укладеного сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення возову.

16. Таким чином доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню. Висновки в оскаржуваних судових рішеннях про відсутність правових та матеріальних підстав для задоволення позовних вимог у справі зроблені у відповідності до наведених норм законодавства та встановлених на підставі доказів обставин справи, у зв'язку з чим (з урахуванням положень підпункту 1 пункту 1 статті 308 та статті 309 ГПК України) оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.