820/4926/17 Про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні, що призвело до невиконання рішення Європейського суду з прав людини, зобов`язання Міністерства юстиції України вжити відповідних заходів для примусового виконання судових рішень та рішень інших органів - 10.09.2019 Прийняття

визнати бездіяльність відповідача у виконавчому провадженні ВП № 54484435, що призвело до невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 червня 2017 року у справі "Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява" в частині рішення національного суду, а саме постанови судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2011 року по справі №22-а-26172/2011;

зобов`язати відповідача вжити заходів відповідно до статей 9, 19, 129 Конституції України, статей 1, 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів", статей 1, 5, 18, 78 Закону України "Про виконавче провадження", статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини забезпечити виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 червня 2017 року у справі Віталій Іванович Кулик проти України в частині та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: постанови судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2011 року по справі №22-а-26172/2011.

Позов обґрунтовано тим, що Міністерством юстиції України не забезпечено виконання всього обсягу повноважень з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 червня 2017 року у справі Віталій Іванович Кулик та інші проти України в частині рішень національних судів, ухвалених на користь гр. ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України з невиконання рішення Європейського суду з прав людини №10035/07 від 15 червня 2017 року в частині рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2010 року, зміненого постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2011 у справі № 22-а-26172/11 на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) 1950 року. Зобов`язано Міністерство юстиції України виконати рішення Європейського суду з прав людини №10035/07 від 15 червня 2017 року в частині рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2010 року, зміненого постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2011 року у справі № 22-а-26172/11 на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) 1950 року. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що державним виконавцем, всупереч вимогам пункту 9 Порядку № 1989/5, в місячний строк з дня отримання автентичного перекладу рішення ЄСПЛ не організовано перевірку стану виконання рішення національного суду, не вжито заходів щодо його виконання, не повідомлено Секретаріат Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ про неможливість виконання такого рішення.

Доводи відповідача про те, що зазначене рішення ЄСПЛ є виконаним у зв`язку із проведенням виплати відшкодування, за висновками судів попередніх інстанцій спростовуються положеннями сатті 1 Закону №3477-IV (3477-15) . За визначенням останньої виконанням Рішення є не лише виплата Стягувачеві відшкодування, а й вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

02 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, в частині визнання протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України з невиконання рішення Європейського суду з прав людини № 10035/07 від 15 червня 2017 року в частині рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2010 року, зміненого постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2011 у справі № 22-а-26172/11 на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) 1950 року та зобов`язання виконати останнє, просили ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що повідомлення про ухвалення Європейським судом вказаного рішення отримано Урядом 24 липня 2017 року та саме з цієї дати відраховується тримісячний термін для виконання рішення. Вказували, що у відповідності до положень Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 07 вересня 2017 року № 2940 на користь ОСОБА_1 перераховано 30 999,38 грн (еквівалент 1000 євро). Тобто, на думку Міністерства юстиції України, зобов`язання по справедливій сатисфакції у національній валюті Міністерство юстиції України виконало у повному обсязі та у визначений чинним законодавством тримісячний строк.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року №794/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Стрелець Т.Г. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 09 вересня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Позиція інших учасників справи.

Від позивача відзиву не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи.

22 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та зобов`язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення та виплатити недоотримані у 2007-2009 роках кошти в сумі 7875 грн, за винятком раніше виплачених з цього питання коштів, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішень Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2010 року у справі № 2-1148/2010 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано відмову управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення згідно вимог частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007, 2008, 2009 роки - незаконною. Зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки згідно вимог частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше здійснених виплат.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2011 року рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2010 року у справі № 2-1148/2010 скасовано в частині зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік.

Ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання провести перерахунок та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати. В іншій частині рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2010 року у справі № 2-1148/2010 залишено без змін.

За матеріалами справи рішенням від 15 червня 2017 року у справі за заявою №10035/07 Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява Європейський суд з прав людини взяв до уваги декларації Уряду України як держави-відповідача з приводу визнання тривалості виконання рішень національних судів, взяття зобов`язань по виконанню рішень національних судів, виплаті суми у розмірі 1.000,00 євро та вилучив заяви зі свого реєстру справ відповідно до п.п. "с" п.1 ст.37 Конвенції, зазначених у додатку.

У пункті 57 додатку до цього рішення зазначений ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за фактом тривалого невиконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2010 року, зміненого рішенням Апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2011 року.

03 серпня 2017 року листом Міністерства в особі Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини за вих. №4749/7613-0-30-17/12.0.1-17 гр. ОСОБА_1 був сповіщений 1) про факт одержання рішення, 2) про стислий виклад рішення, 3) про порядок виконання рішення в частині виплати відшкодування, 4) про можливість ініціювання повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення наскільки це можливо попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Службовою запискою від 03 серпня 2017 року автентичний переклад означеного рішення Європейського суду з прав людини було передано від Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини до Департаменту державної виконавчої служби України.

01 серпня 2017 року до Департаменту державної виконавчої служби України надійшла заява ОСОБА_1, в якій останній просив відкрити виконавче провадження та вирішити питання щодо виконання відносно заявника Рішення Європейського суду з прав людини від 15 червня 2017 року у справі № 10035/07, зазначивши реквізити рахунку у банку для перерахунку суми компенсації, визначеної у вказаному рішенні.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, винесено постанову від 17 серпня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54484435 про примусове виконання рішення № 10035/07, виданого Європейським судом з прав людини 15 червня 2017 року, про те, що "Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї декларації. Уряд готовий виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро. Сума у розмірі 1000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат, буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які ще підлягають виконанню, протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цих сум і невиконання рішень національних судів протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов`язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Ці виплати та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ".

На підставі платіжного доручення № 2940 від 07 вересня 2017 року Міністерством юстиції України перераховано кошти у розмірі 30 999,38 грн в еквіваленті 1000,00 євро на рахунок позивача із призначенням платежу за рішенням Європейського Суду № 10035/07 від 15 червня 2017 року.

25 жовтня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. направлено вимогу державного виконавця № 10035/07/22, якою вимагав від Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у триденний строк з моменту отримання вимоги повідомити відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стан виконання рішень національних судів, зазначених у Додатку до вимоги, зокрема, рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2008 року, змінений Апеляційним судом Харківської області від 01.12.2011 № 22-а- 26172/2011.

Позиція Верховного Суду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV (далі - Закон №3477-IV (3477-15) ) (редакція від 16.10.2012) рішення (остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) ) є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

При цьому, за визначенням, наданим в абзаці дев`ятому частини першої статті 1 Закону № 3477-IV, під виконанням Рішення ЄСПЛ розуміється виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, а також вжиття заходів загального характеру. Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 31 травня 2006 р. № 784 (784-2006-п) установлено, що представництво України в Європейському суді з прав людини та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах, в яких Україна є стороною, здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон 1404-VIII) (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин, в редакції від) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 пункту 8 статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 2 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи та висновки Верховного Суду.

Пунктом 12 Порядку № 1989/5 та підпунктом 8 пункту 2 Порядку № 408 передбачено, що виконанням додаткових заходів індивідуального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини, є, у тому числі, виконання рішень національних судів, невиконання яких стало підставою для звернення до Європейського суду з прав людини.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що вжиті державним виконавцем заходи не призвели до виконання рішення ЄСПЛ "Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява" в частині виконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2010 року по справі №2-1148/2010 та постанови Апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2011 року, кошти на підставі вказаних судових рішень на користь ОСОБА_1 не виплачені.

У рішенні ЄСПЛ "Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява" констатовано, що Урядом подано односторонні декларації з метою врегулювання питань, які порушуються цими заявами, і запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції. У цих деклараціях Уряд зазначив, що готовий виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро.

При цьому ці виплати та виконання рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ.

Отже, Урядом взято на себе зобов`язання не тільки виплатити вищезазначені кошти, а й виконати рішення національних судів.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784 (784-2006-п) покладено на Міністерство юстиції функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Отже, законодавством чітко визначено послідовність та строки вчинення дій Органу представництва, тобто, відповідача по справі, а також його структурного підрозділу - Державної виконавчої служби, які повинні бути вчинені на виконання рішення національного суду в рамках виконання рішення Європейського Суду з прав людини.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновками суду попередніх інстанцій виходячи зі змісту вимоги, державний виконавець керувався при вчиненні виконавчих дій по виконанню рішення ЄСПЛ " Віталій Іванович Кулик та 191 інша заява" виключно положеннями Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та вищезазначеними Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженими постановами КМУ № 440 від 03 вересня 2014 року (440-2014-п) та № 845 від 03 серпня 2011 року (845-2011-п) , не врахувавши при цьому приписи Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) , Порядку № 408 та Порядку № 1989/5, які є спеціальними у спірних відносинах.

Так, лише 25.10.2017 року державним виконавцем було надіслано вимогу до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області (далі по тексту - УСЗН Барвінківської РДА) про надання інформації щодо виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 15 червня 2017 року у справі " Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява " в частині рішень національних судів та надання, у разі невиконання рішень суду, розрахунку сум нарахованих до виплати стягувачу.

Щодо доводів Міністерства юстиції України про те, що рішення ЄСПЛ від 15 червня 2018 року є виконаним у зв`язку з тим, що позивачеві проведено виплату відшкодування за цим рішенням у еквіваленті 1000 євро, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконанням рішення є не лише виплата стягувачеві відшкодування, а й вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, якими у відповідності до частини 2 статті 10 вказаного Закону, є : а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Таким чином, виходячи зі змісту ЄСПЛ "Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява", виконання останнього лише в частині сплати відшкодування у сумі еквівалентній 1000 євро за надмірну тривалість виконання рішення національного суду, не може вважатися повним без виконання рішення національного суду, а саме: рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2010 року по справі № 2-1148/2010, зміненого постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки рішення Європейського суду з прав людини № 10035/07 від 15 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 не було виконано в повному обсязі Міністерством юстиції України, то наявні правові підстави для задоволення вимог позивача у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання зазначеного рішення у повному обсязі та зобов`язання відповідача виконати це рішення.

Таким чином, доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого та законного висновку про задоволення частково позовних вимог.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів відсутні.