812/435/16 Про визнання незаконною бездіяльності Державної судової адміністрації України та зобов`язання вчинити певні дії - 10.09.2019 Прийняття

касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (головуючий суддя - Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року (головуючий суддя - Ястребова Л.В., судді - Ляшенко Д.В., Компанієць І.Д.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

10 травня 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (надалі - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ТУ ДСА в Луганській області) про визнання незаконною бездіяльності ТУ ДСА в Луганській області щодо не нарахування та невиплати судді Марківського районного суду Луганської області ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків, з урахуванням індексації за березень-квітень 2016 року та зобов`язання ТУ ДСА в Луганській області нарахувати та виплатити судді Марківського районного суду Луганської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, з урахуванням індексації, за березень-квітень 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на момент призначення її на посаду та складання присяги судді, були чинними положення частини 5 статті 129 Закону України від 07.07.2010 N 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" які передбачали, що суддям, у складі суддівської винагороди, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за наявності стажу роботи до 5 років. Зазначає, що відповідач повинен нараховувати та виплачувати їй як судді щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків від посадового окладу і після набрання чинності Закону України № 192- VІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) , згідно якого суддям, у складі суддівської винагороди, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, але лише за наявності стажу роботи на посаді судді більше 3 років.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, позовні вимоги були задоволені.

Визнано незаконною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо ненарахування та виплати судді Марківського міського суду Луганської області ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за березень та квітень 2016 року, з урахуванням індексації.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області нарахувати та виплатити судді Марківського міського суду Луганської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за березень та квітень 2016 року, з урахуванням індексації.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відсутність в Законі N 192-VIII (192-19) норми стосовно збереження за суддями, які на момент набрання ним чинності мали стаж роботи на посаді судді менше 3 років, щомісячної доплати за вислугу років, яку вони отримували відповідно до законодавства, що було чинним до набрання чинності Законом N192-VIII, є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства. Отже судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаного закону право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають та мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до 3 років.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

10 жовтня 2016 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що суддя, стаж роботи якого на посаді судді складає менше 3 років, з набранням 28.03.2015 року чинності Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) (далі - Закон N 192-VIII (192-19) ) не мають права на отримання щомісячної доплати за вислугу років, а ТУ ДСА у Луганській області та ДСА України діяли в межах своїх повноважень і не порушували прав позивача, а їх дії ґрунтуються на законі і є цілком правомірними.

Позивачем до Суду не надано відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Указом Президента України від 07.11.2013 №620/2013 "Про призначення суддів" (620/2013) ОСОБА_1 призначено на посаду судді Кіровського міського суду Луганської області строком на п`ять років. Наказом голови Кіровського міського суду Луганської області від 26.11.2013 № 59 позивача прийнято до штату вказаного суду на посаду судді (а.с. 8).

Указом Президента України від 14.02.2015 № 81/2015 (81/2015) позивача переведено на посаду судді Марківського районного суду Луганської області. Наказом в.о. голови Марківського районного суду Луганської області від 06.03.2015 № 11 ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків судді цього суду та п.2 наказу їй було встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу при стажі роботи - 1 рік 3 місяці 10 днів (а.с.9).

03.09.2015 головою Марківського районного суду Луганської області видано наказ № 34 про встановлення ОСОБА_1 надбавки в розмірі 15% посадового окладу при стажі роботи - 1 рік 3 місяці 10 днів (а.с.10).

Згідно копії розрахункового листа за березень - квітень 2016 року (а.с.11) убачається, що протягом березня та квітня 2016 року позивачу не було нараховано та виплачено доплату за вислугу років з розрахунку 15% посадового окладу. На підставі викладеного позивач був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

ІІІ. ДЖЕРАЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

28.03.2015 набув чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII (192-19) , яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено у новій редакції.

Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, урегульовані статтями 133 і 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон).

Частиною 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з абзацом першим частини 5 статті 133 Закону суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

На час призначення позивача на посаду судді була чинна редакція Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина 5 статті 129).

Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України та статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів " обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав, є, зокрема відсутність права обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень, соціального забезпечення.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зазначає, що спірним питанням у цій справі є обмеження прав позивача в отриманні з дня набрання чинності закону України № 192-VІІІ (192-19) , доплати за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу, яку вона отримувала до набрання чинності вказаним законом.

Так, частиною 5 статті 129 Закону України від 07.07.2010 N2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" було, зокрема встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків за наявності стажу роботи до 5 років.

Водночас Суд відзначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення цього принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Отже, положення Закону України №192-VІІІ (192-19) щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у взаємозв`язку із статтею 58 Конституції України, застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

Суд зазначає, що зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом №192-VІІІ (192-19) складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаного закону, право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу, установленої наказом Марківського районного суду Луганської області, який не скасовано та не змінено.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.