810/6516/13-а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими зменшено суму від`ємного значення ПДВ, та збільшені суми грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість - 10.09.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2014 (суддя - Шевченко А.В., судді: Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 у справі №810/6516/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Імпорт" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Імпорт" (далі - ТОВ "АТ Імпорт") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області) від 25.11.2013 №0001732201/1092, №0001752201/1091, №0001742201/1090.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позовні вимоги задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи, доказів на спростування доводів позивача суб`єктом владних повноважень не надано, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для належного вирішення справи.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "АТ Імпорт" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "АТ Імпорт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.11.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 18.11.2011 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 01.11.2013 № 825/10-16-22-01/37850753, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення позивачем пунктів 135.1, 135.4 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.6 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1364039,00 грн.; підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено ПДВ в сумі 127940,00 грн. та завищено від`ємне значення ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 91762,00 грн.;

На підставі названого акту перевірки, 25.11.2013 ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0001742201/1090, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення ПДВ в розмірі 836384,00 грн;

№ 0001752201/1091, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем - 75241,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18810,25 грн.;

№ 0001732201/1092, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем - 1075315,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 268828,75 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, між ТОВ "АТ Імпорт" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №578 від 26.07.2012, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар - автомобіль, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість. Найменування товару (марка, модель автомобіля, рік випуску, ідентифікаційні номери, ціна (вартість) товару наведені у Додатку №1 до цього Договору, що є невід`ємною його частиною).

Виконання договору підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною, податковою накладною, актом приймання-передачі. При цьому ціна автомобіля в сумі 142800,00 грн. з ПДВ підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, зокрема, довідкою-рахунком, підписаною Продавцем в Покупцем і складеною у відповідності до вимог затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (1388-98-п) Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

В ході перевірки, від Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано відомості, що підтверджують складання та виписування довідки-рахунку службовими особами ТОВ "АТ-Імпорт" за ціною нижчою від реальної ціни продажу транспортного засобу. А саме, згідно пояснення громадянина ОСОБА_1 в липні 2012 року ним був придбаний автомобіль Hyundai Elantra, вартістю 26600 доларів США, що за офіційний курсом НБУ долара США складало 212 613, 80 гривень.

Наведені обставини стали підставою для висновку контролюючого органу про порушення норм пункту 135.1, пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України та пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, а саме - невідображення позивачем у 3 кварталі 2012 року податку на прибуток в сумі 58844,84 грн. та заниження податкового зобов`язання з ПДВ за липень 2012 року на суму 11769,00 грн.

Згідно пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивач на підставі довідки-рахунку серії ДПІ № 293063 від 26.07.2012, визначив податкове зобов`язання від реалізації громадянину ОСОБА_2 автомобіля Huindai Еlantra в розмірі 20% від його - 23 666,67 грн. та відобразив зазначену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року.

Посилання відповідача на пояснення ОСОБА_2 про придбання автомобіля Huindai Еlantra за ціною 212613,80 грн. (в тому числі ПДВ - 35435, 63 гривень) та висновок відповідача, що саме цю суму доходу від реалізації автомобіля повинен був відобразити позивач обґрунтовано не взято до уваги судами, оскільки в силу пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України дохід визначається на підставі первинних документів. При цьому, пояснення ОСОБА_2 спростовуються підписаною ним довідкою-рахунком серії ДПІ № 293063 від 26.07.2012, в якій вартість автомобіля зазначена 142000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 23666,67 гривень), що стало підставою для відображення суми доходу від реалізації автомобіля.

За таких обставин, Верховний Суд огляду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність посилання податкового органу на невідображення позивачем у 3 кварталі 2012 року податку на прибуток в сумі 58844,84 грн. та заниження податкового зобов`язання з ПДВ за липень 2012 року на суму 11769,00 грн.

Стосовно висновку ДПІ в Обухівському районі про завищення позивачем у 4-му кварталі 2012 року собівартості автомобілів, у зв`язку з чим завищено витрати, що враховуються при обчисленні податку на прибуток підприємства, на суму 358291,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписи підпункту 138.1.1 пункту 138.1 сатті. 138 Податкового кодексу України (2755-17) визначають, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Крім того, відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість придбаних та реалізованих автомобілів формується згідно вимог затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200 (1200-2009-п) Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами.

Отже, собівартість реалізованої продукції включає в себе не лише витрати на придбання з урахуванням ввізного мита, а й витрати на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підтвердження собівартості автомобілів позивачем було надано інвойси та вантажні митні декларації, акти здачі-прийняття сертифікаційних робіт, видаткові накладні на номерні знаки "Транзит".

Разом з тим, відповідач, всупереч пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, здійснюючи формування собівартості реалізованих позивачем автомобілів, не включив до складу собівартості витрати позивача зі сплати податку на додану вартість та акцизного податку, виготовлення сертифіката відповідності та придбання довідок-рахунків та номерних знаки "транзит", внаслідок чого собівартість визначена відповідачем є значно нижчою від собівартості автомобілів, визначеної позивачем.

Також за наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про заниження доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та порушення позивачем пункту 188.1 пункту 188 Податкового кодексу України (2755-17) , з огляду на те, що ціни за якими позивач реалізовував автомобілі, не відповідають рівню звичайних цін.

Пунктом 1 Розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України (2755-17) визначено, що цей кодекс набирає чинності з 01.01.2011, крім підпункту 20.1.15.2 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, який набирає чинності з 01.01.2015 та статті 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 01.01.2013.

Згідно з положеннями пункту 8 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) : у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 2 Розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України (2755-17) зазначено, визнати такими, що втратили чинність з 01.04.2011: Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 01.01.2013.

Так, відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін або посилатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Отже, обов`язок доведення того, що позивач реалізував товари за ціною відмінною від звичайно ціни покладається на податковий орган. Пунктом 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) законодавцем визначено способи визначення рівня звичайних цін.

Судами встановлено, що у період з січня 2012 року по березень 2012 року між позивачем та ТОВ "Автопорт Київ", ПП "Флеш", ТОВ "Феєрія-Лайф", ТОВ "Компанія Омега", ТОВ "Омега-Автосервіс", ТОВ "Автопрестиж VIP", ТОВ "Автоком", СТОВ "Аратта", ТОВ "ЕФ АЙ ЕМ Консалтинг Плюс", ТОВ "Дрім Авто" ТОВ Фірма "Галактика ЛТД", ТОВ "Ф-1", було укладено ряд договорів купівлі-продажу автомобілів та дилерських договорів.

Фактичне виконання договірних зобов`язань підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами - видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами відповідності, актами прийому-передачі транспортного засобу.

Разом з тим, що при визначенні факту невідповідності рівня звичайних цін, податковий орган діяв не у межах вищенаведених норм, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (автомобілів) договори з ідентичними (однорідними) товарами (автомобілями) у співставних умовах, з урахуванням звичайних цін, при укладені угод між непов`язаними особами надбавок чи знижок до ціни тощо. При цьому посилання відповідача на використання інформації періодичного довідника "Бюлетень авто товарознавця" № 66 - офіційного періодичного додатку до "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.08.2009 № 724/16740 (z0724-09) "Бюлетень авто товарознавця" - періодичне видання (свідоцтво про реєстрацію КВ 9810 від 29.04.2005, виданого Держкомітетом інформаційної політики, телерадіомовлення України), жодними документальними доказами не підтверджена.

При цьому, наведені податковим органом приклади існування вищої ціни автомобілів є лише пропозицією для їх продажу, а не ціною, за якою такий продаж було реально вчинено. Надана відповідачем інформація, яка ним використовувалася при визначенні рівня звичайних цін, не містить у собі даних чи проаналізовані ним товари є ідентичними чи однорідними, чи умови продажу є співставними чи ні, відсутні дані про кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, тощо.

Отже, податковий орган не застосовував положення пункту 1.20.2 Закону та не виконав покладений на нього обов`язок встановлення рівня звичайних цін та доведення, що позивач реалізовував товари за цінами, що не відповідають рівню справедливих ринкових цін.

Крім того, надаючи оцінку висновкам акту перевірки щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за наслідками відносин з ТОВ "ТД "Декаріс", ТОВ "Ельгазентегра", ТОВ "Летавіца" з підстав відсутності документального підтвердження реального виконання послуг останніми, судами встановлено, що такі висновки не відповідають сумі завищення від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 836384,00 грн., визначеній в податковому повідомленні-рішенні від 25.11.2013 №0001742201/1090, у зв`язку з чим можливість здійснити розрахунок суми нарахування відсутня.

Відповідачем, в свою чергу, не було подано розрахунків, які б давали суду змогу вирахувати податкові зобов`язання з податку на прибуток. Крім того, не було подано такий розрахунок і до суду апеляційної інстанції на вимогу ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2014 про витребування таких розрахунків.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.