2а-3927/12/2670 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на прибуток та податку на додану вартість - 10.09.2019 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2012 (суддя - Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 (головуючий суддя - Бистрик Г.М., судді - Карпушова О.В., Оксененко О.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕНЕСТРА" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій,

У березні 2012 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000372201 від 14.03.2012 (форма "Р") повністю; визнати протиправними дії Інспекції щодо складання висновків в акті перевірки № 19/2201/21606847 від 24.02.2012 про результати планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 щодо нарахування грошового зобов`язання в сумі 258051,00 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що: на момент укладення договору квотного факультативно-облігаторного перестрахування № 050110 від 05.01.2010 між Товариством та ЗАТ СК "Київська Русь Інвест" та перерахування, відповідно підписаних Бордеро, премій на поточний рахунок ЗАТ СК "Київська Русь Інвест" діяли норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , тоді як Інспекція вказує про порушення Товариством вимог підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, які набули чинності 01.01.2013; про існування ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ЗАТ СК "Київська Русь Інвест" та визнання його банкрутом Товариство дізналось з акту перевірки, оскільки оголошень в офіційних друкованих виданнях (газетах "Голос України" та "Урядовий кур`єр") про розгляд Господарським судом Запорізької області справи № 29/5009/5203/11 за заявою ТОВ "Юридична фірма "Аксіома" про визнання банкрутом ЗАТ СК "Київська Русь Інвест" опубліковано не було, з огляду на що Товариство не мало можливості реалізувати своє законне право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, що передбачено пунктом 7 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; відповідно до положень пункту 5 статті 88 Закону України "Про акціонерні товариства", пункту 7 статті 59 Господарського кодексу України датою ліквідації ЗАТ СК "Київська Русь Інвест" є 07.11.2011 - дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про реєстрацію припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31.05.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції № 0000372201 від 14.03.2012 (форма "Р") повністю; у решті позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: на момент укладення договору квотного факультативно-облігаторного перестрахування № 050110 від 05.01.2010 між Товариством та ЗАТ СК "Київська Русь Інвест" та перерахування, відповідно підписаних Бордеро, премій на поточний рахунок ЗАТ СК "Київська Русь Інвест" діяли норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ; Товариство об`єктивно не мало можливості реалізувати своє право, передбачене пунктом 7 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки в офіційних друкованих виданнях (газетах "Голос України" та "Урядовий кур`єр") не було опубліковано оголошення про банкрутство ЗАТ СК "Київська Русь Інвест"; державна реєстрація припинення юридичної особи ЗАТ СК "Київська Русь Інвест" була здійснена 07.11.2011.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.05.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме - підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", частин шостої, сьомої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що Товариство повинне було відобразити на збільшення в рядку 01 декларації частину страхового платежу, яку має бути повернуто, у звітному податковому періоді, у якому перестраховика було визнано банкрутом, тобто у 3 кварталі 2011 року.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін з підстав того, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що в офіційних друкованих виданнях (газетах "Голос України" та "Урядовий кур`єр") не було опубліковано оголошення про банкрутство ЗАТ СК "Київська Русь Інвест".

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження і витребував справу із суду першої інстанції, а ухвалою від 09.09.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 10.09.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011, результати якої оформлені актом № 19/2201/21606847 від 24.02.2012, за висновками якого Товариством були порушені вимоги підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від страхової діяльності за 3 квартал 2011 року на суму 258051,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариством був укладений договір квотного факультативно-облігаторного перестрахування від 05.01.2010 №050110 із ЗАТ "СК "Київська Русь Інвест", який набирає чинності з моменту підписання і діє поки одна сторона не повідомить іншу сторону про припинення. При цьому в ході проведення перевірки виявилось, що станом на 24.02.2012 згідно бази даних АІС "Податки" ЗАТ "СК "Київська Русь Інвест" перебуває на обліку ДПІ у Печерському районі міста Києва і має стан платника "припинено (визнано банкрутом)". Зокрема, було встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2011 було порушено провадження у справі № 29/5009/5203/11 про банкрутство ЗАТ СК "Київська Русь Інвест", а постановою Господарського суду Запорізької області від 12.09.2011 у справі № 29/5009/5203/11 ЗАТ СК "Київська Русь Інвест" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З огляду на викладене, оскільки договір квотного факультативно-облігаторного перестрахування від 05.01.2010 № 050110 припиняється у зв`язку з визнанням ЗАТ "СК "Київська Русь Інвест" банкрутом, то Товариство (страховик) яке задекларувало суму перестраховочних платежів на зменшення валового доходу від страхової діяльності у рядку 02 декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2010 рік у сумі 39357315,00 (сума переданих страхових платежів за 4 квартал 2010 року), у рядку 02 декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 1 квартал 2011 року у сумі 25308591,00 грн., зобов`язане було відобразити у рядку 01 декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2-3 квартали 2011 року частину страхового платежу у розмірі 8601728,00 грн., який має бути повернуто відповідно до частини сьомої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На вказаний акт перевірки Товариством було подане заперечення, за результатами розгляду якого висновки акту перевірки були залишені без змін.

14.03.2012 Інспекція на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000372201, яким визначила Товариству суму податкового зобов`язання за платежем: податок на прибуток у сумі 258051,00 грн. - за основним платежем.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов`язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Тобто, договір перестрахування є різновидом договору страхування, а платіж по ньому відповідає терміну "страховий платіж" в контексті Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) .

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Положеннями статті 28 Закону України "Про страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: закінчення строку дії; виконання страховиком зобов`язань перед страхувальником у повному обсязі; несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред`явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору; ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 цього Закону; ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; в інших випадках, передбачених законодавством України. Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов`язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено. У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю. У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Відповідно до частини шостої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі визнання господарським судом страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з частиною сьомою статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальники за договорами страхування, дії яких припиняються на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Отже, якщо договір перестрахування припиняється через визнання резидента - страховика банкрутом, то страховик, який задекларував суму перестраховочних платежів на зменшення валового доходу від страхової діяльності у рядку 02 декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженої наказом ДПА України від 21.02.2011 № 97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), має відобразити у рядку 01 цієї декларації частину страхового платежу, який має бути повернуто відповідно до частини 7 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у звітному податковому періоді, в якому перестраховика оголошено банкрутом.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на дату постановлення Господарським судом Запорізької області ухвали від 05.09.2011 про порушення провадження у справі № 29/5009/5203/11 про банкрутство ЗАТ СК "Київська Русь Інвест") суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п`ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на дату постановлення Господарським судом Запорізької області ухвали від 05.09.2011 про порушення провадження у справі № 29/5009/5203/11 про банкрутство ЗАТ СК "Київська Русь Інвест") встановлено, що з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов`язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що в офіційних друкованих виданнях (газетах "Голос України" та "Урядовий кур`єр") не було опубліковано оголошення про банкрутство ЗАТ СК "Київська Русь Інвест".

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2012 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, оскільки Товариство об`єктивно не мало можливості реалізувати своє право, передбачене пунктом 7 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з огляду на те, що в офіційних друкованих виданнях (газетах "Голос України" та "Урядовий кур`єр") не було опубліковано оголошення про банкрутство ЗАТ СК "Київська Русь Інвест".