Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шевчук С.Р. (доповідач) суддів Демидової А.М., Євсікова О.О. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої І.В. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 у справі № 922/312/16 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Котенка Леоніда Володимировича про стягнення 107 793,27 грн. у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Погодін В.О., довір. від 03.01.2017 № 7;

- відповідача: Демура І.Б., довір. від 05.05.2015 б/н;

- третьої особи: не з'явився;

У лютому 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" Біла Ірина Володимирівна звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" про стягнення 107 793,27 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням товариством взятих на себе зобов'язань за договором кредиту від 30.04.2013 № 20Хрк.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2016 у справі № 922/312/16 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" 107793,27 грн. заборгованості за Кредитним договором № 20Хрк від 30.04.2013 та 1616,90 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 у справі № 922/312/16 (головуючий суддя Гетьман Р.А., судді Пелипенко Н.М., Россолов В.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2016 скасовано з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "Укрбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої І.В. звернулось із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 626, 530, 1050, 1054, Цивільного кодексу України (435-15) та статей 32, 33, 36, 43, 77, 81 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2016, справу скерувати до апеляційного суду на новий розгляд.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 08.02.2016 позивач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" Біла Ірина Володимирівна звернулась до Господарського суду Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" із позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 20Хрк від 30.04.2013 у розмірі 107793,27 грн. та 1616,90 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані укладеним між ПАТ "Український бізнес банк" та ТОВ "Компані "Плазма" кредитним договором від 30.04.2013 № 20Хрк.

За умовами кредитного договору, банк за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у сумі 180536,00 грн. на придбання легкового автомобілю Skoda SuperB Ambition 1,8TSI/118kW 6G, 2013 р.в., строком до 29.04.2016 зі сплатою 20 процентів річних. Проценти нараховуються за кожний календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується умовно 360 днів у році.

ПАТ "Укрбізнесбанк" вказує на належне виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки перерахував товариству кошти у розмірі 180536,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 657_10 від 30.04.2013.

Натомість, як стверджує позивач, боржник належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 07.12.2015 складає 107793,27 грн., з яких:

- сума заборгованості за кредитом - 75221,00 грн., в тому числі прострочена заборгованість - 50150,00 грн.;

- сума заборгованості за процентами - 16891,52 грн., в тому числі прострочена заборгованість - 14470,60 грн.;

- сума заборгованості зі сплати комісії - 2708,00 грн., в тому числі прострочена заборгованість - 2437,20 грн.;

- сума заборгованості з оплати пені - 11468,25 грн., в тому числі за прострочення основного боргу - 8554,91 грн., за прострочення процентів - 2469,76 грн., за прострочення по комісії - 443,58 грн.;

- сума з оплати штрафних санкцій - 1504,50 грн.

Позивачем на адресу ТОВ "Компані "Плазма" 23.07.2015 направлено вимогу за вих. № 3973 від 23.07.2015, відповідно до якої банк просив відповідача сплати наявну заборгованість за кредитним договором протягом 30 днів. Проте, вимога залишена відповідачем без відповіді.

Обставини стосовно неотриманням від відповідача відповіді на згадану вимогу, неповернення кредиту та відсотків - слугували підставою для звернення із даним позовом.

Місцевий господарський суд, розглядаючи справу керувався приписами статей 526, 530, 610, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України та дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на встановлені ним обставини неналежного виконання ТОВ "Компані "Плазма" умов кредитного договору від 30.04.2013 № 20Хрк щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій та інших платежів, передбачених договором.

Натомість, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки матеріали справи не містять належним чином засвідчених копій кредитного договору № 20Хрк від 30.04.2013, договору іпотеки № 20Хрк/авт від 30.04.2013, заяви на отримання кредиту від 12.04.2013, меморіального ордеру № 657-10 від 30.04.2013, вимоги вих. № 3973 від 23.07.2015 з підтвердженням направлення відповідачеві, поданих позивачем на підтвердження позовних вимог. Так, як встановлено апеляційним судом, ксерокопії згаданих письмових доказів належним чином не оформлені, оскільки на вказаних додатках до позову відсутнє взагалі будь-яке засвідчення. При цьому, матеріали справи свідчать, що ні у протоколах судових засідань в даній справі, ні у тексті процесуальних документів місцевого господарського суду в даній справі не зазначено про огляд місцевим судом оригіналів вищевказаних доказів.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та 07.11.2016 зобов'язано позивача надати суду для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії документів, наданих в якості додатків до позовної заяви. Про необхідність надання вказаних документів також було оголошено представнику позивача в судових засіданнях, які здійснювались за допомогою технічного запису. Проте, позивач вимоги ухвал апеляційного суду не виконав, ні оригінали для огляду в судовому засіданні, ні належним чином засвідчені копії витребуваних документів не надав, чим унеможливив дослідження цих документів з метою встановлення їх достовірності.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що прийняте у справі рішення ґрунтується на неналежних доказах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України переглядаючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 дійшла висновку, що згадана постанова прийнята апеляційним судом з порушенням норма процесуального та матеріального права.

За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Апеляційний суд, зосередившись на доводах апеляційної скарги щодо відсутності на поданих банком в підтвердження позовних вимог копіях кредитного договору та інших документах належного засвідчення, фактично ухилився від здійснення свої правозахисної функції, оскільки апеляційний перегляд справи № 922/312/16 здійснено не було.

Так, ним не встановлено, що при прийнятті рішення від 08.08.2016 Господарським судом Харківської області було допущено неправильне застосування норм процесуального права, і це призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість, підставою для відмови у позові слугувало неподання позивачем належним чином засвідчених доказів, оскільки, як встановлено судом, на додатках до позову відсутнє взагалі будь-яке засвідчення, що є порушенням статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що неподання позивачем витребуваних судом доказів, за приписами пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позову без розгляду, але не для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, оскаржувана постанова прийнята апеляційним судом з порушенням статей 81, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, не відповідають дійсності висновки суду щодо відсутності будь-якого засвідчення доданих до позовної заяви копій кредитного договору від кредитного договору № 20Хрк від 30.04.2013, договору іпотеки № 20Хрк/авт від 30.04.2013, заяви на отримання кредиту від 12.04.2013, меморіального ордеру № 657-10 від 30.04.2013, вимоги вих. № 3973 від 23.07.2015.

Апеляційним судом слушно зауважено, що копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55 (v0055609-03) , а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Однак, апеляційним судом залишено поза увагою, що додані до позовної заяви документи були прошито, пронумеровано, засвідчено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білою І.В. та скріплено печаткою банку, що підтверджується відміткою позивача (т. 1 арк. 6 на звороті). Згодом, під час формування справи, на виконання пункту 2.4.1. Наказу Державної судової адміністрації від 20.02.2013 № 28 (v0028750-13) "Про затвердження Інструкції з діловодства в господарських судах України" позовну заяву та додані до неї документи було розшито з метою формування першого тому справи.

Отже, має місце лише часткове порушення статті 36 Господарського процесуального кодексу України щодо подання письмових доказів у належним чином засвідченій копії.

До того ж, як роз'яснено пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Апеляційним судом не зауважено, що саме, у виготовлених позивачем та засвідчених ним, хоча і в порушення вимог ДСТУ 4163-2003, копіях доданих до касаційної скарги документів, викликає сумнів. Водночас, ні у поданій апеляційній скарзі, ні у інших поясненнях по справі, відповідач не вказує на відсутність укладеного між ним та банком кредитного договору № 20Хрк від 30.04.2013, не спростовує наявність у нього перед банком боргу у заявленій до стягнення частині чи факт отримання кредитних коштів. Більше того, відповідачем надано належним чином засвідчену копію договору поруки від 30.04.2013 № 20ХРК/ПОР, укладеного в забезпечення вимог банку за кредитним договором від 30.04.2013 № 20Хрк.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріали справи також містять належним чином засвідчену копію рішення Київського районного суду міста Харкова від 18.10.2016 у справі № 640/21434/15-ц (т.1, арк. 173), яке містить посилання на укладений між сторонами кредитний договір від 30.04.2013 № 20Хрк.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, Харківський апеляційний суд мав можливість з'ясувати обставини справи, надати належну юридичну оцінку правовідносинам сторін та вирішити спір по суті.

Натомість, єдиною підставою для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2016 слугувало неналежне засвідчення поданих банком копій документів. Колегія суддів також зауважує, що оригінали кредитного договору № 20Хрк від 30.04.2013 та договору іпотеки № 20Хрк/авт від 30.04.2013 могли бути надані і відповідачем, однак, судом у нього витребувані не були.

Таким чином, прийнята апеляційним судом постанова також не відповідає вимогам статей 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувана постанова апеляційного суду вказаним вимогам не відповідає.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не з'ясував всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надав їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

В силу вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняту у справі постанову апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти обґрунтоване, законне рішення суду.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 у справі № 922/312/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.