0870/3561/12 Про визнання протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП щодо неподання до Управління Державної казначейської служби України висновку про відшкодування ПАТ податку на додану вартість за відповідні періоди - 10.09.2019 Прийняття

судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод напівпроводників" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та пені,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Завод напівпроводників" подало до суду позов, в якому просило визнати протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо неподання до Управління Державної казначейської служби України висновку про відшкодування ПАТ "Завод напівпроводників" податку на додану вартість за січень 2011 року. Стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя на користь ПАТ "Завод напівпроводників" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 4 448 377,00 грн та пеню в сумі 32 779,43 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 28.05.2012 відмовив у задоволенні адміністративного позову повністю.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не допустив протиправної бездіяльності, оскільки оскаржив судові рішення про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість до суду касаційної інстанції, тому процедура судового оскарження не закінчилася.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.03.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 скасував та прийняв нову постанову про часткове задоволення позову. Визнав протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо неподання до Управління Державної казначейської служби України висновку про відшкодування ПАТ "Завод напівпроводників" податку на додану вартість за січень 2011 року. Стягнув з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області на користь ПАТ "Завод напівпроводників" пеню в сумі 32 779 грн. У частині стягнення з Державного бюджету України через УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області на користь ПАТ "Завод напівпроводників" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 4 448 377,00 грн суд апеляційної інстанції відмовив, у зв`язку з виплатою ПАТ "Завод напівпровідників" цього бюджетного відшкодування на підставі висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 26.09.2012 № 0000000085 та Довідки "А2" від 26.09.2012 № 21/26-0/31792555. Стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "Завод напівфабрикатів" судовий збір в сумі 2188,00 грн та в сумі 1094,00 грн.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо неподання до Управління Державної казначейської служби України висновку про відшкодування ПАТ "Завод напівпроводників" податку на додану вартість за січень 2011 року та стягуючі з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області на користь ПАТ "Завод напівпроводників" пеню в сумі 32 779 грн, суд апеляційної інстанції виходив з положень пункту 200.23 статті 200 ПК, з урахуванням закінчення процедури оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість ухваленням судового рішення, яке набрало законної сили 28.02.2012, та надіслання позивачем 01.03.2012 на адресу відповідача письмової вимоги про необхідність виконання положень підпункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

СДПІ по роботі з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суд першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову ухвалена з порушенням норм матеріального права: пункту 14.1.7 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.15, 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.05.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та зупинив виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 09.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, в якій визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, - 6 902 696,00 грн, на рахунок платника у банку. До податкової декларації додав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі провела документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої склала податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 № 0000350808 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4 448 377,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн та № 0000360808 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 443 321,00 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 25.08.2011 у справі № 2а-0870/4290/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011 № 0000350808№ 0000360808.

Отже, правомірність заявленого позивачем за січень 2011 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4 448 377,00 грн підтверджена судом у судовому рішенні, яке набрало законної сили 28.02.2012, і обставини, установлені цим судовим рішенням, у силу вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи в суді першої інстанції) не потребували доказування.

Відповідно до пунктів 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - ПК) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Згідно з підпунктом 200.11 статті 200 ПК за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з підпунктом "а" пункту 200.14 статті 200 ПК якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження процедура відшкодування в частині оскаржуваної суми тимчасово припиняється до набрання законної сили судовим рішенням. З набранням 28.02.2012 постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2011 у справі № 2а-0870/4290/11 законної сили у позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а у відповідача - обов`язок протягом п`яти робочих днів, що настали за отриманням відповідного судового рішення, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому у разі набрання судовим рішенням законної сили, однак неотриманням його копії контролюючим органом, таке право не може бути обмеженим і має бути захищене судом.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04.11.1950 кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошує, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, 100)).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, 35)).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04.11.1950 майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, 31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном ( 40).

Податкове законодавство передбачає право платника податку на додану вартість на повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість, що охоплюються поняттям "майно" в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04.11.1950.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 (v003p710-03) ).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на те, що відповідач, будучи обізнаним про закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом ухвалення судового рішення, яке набрало законної сили, не надав органу державного казначейства висновку про таке відшкодування, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність такої бездіяльності, яка порушила право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджету, є обґрунтованим.

Відповідно до підпункту 200.23 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на час закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, суд апеляційної інстанції, з огляду на установлену обставину про повідомлення позивачем відповідача листом від 01.03.2012 № 299 про закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у результаті ухвалення судового рішення, яке набрало законної сили 28.02.2019, правильно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені в сумі 32 779,43 грн, нарахованої за 30 днів прострочки за період з 14.03.2012 по день звернення до суду з позовом (12.04.1012) на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З огляду на те, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.05.2014 зупинив виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення поновлює його виконання.

Керуючись статтями 344, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 - без змін.