Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.) у справі № 925/1076/16 Господарського суду Черкаської області за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсан", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, за участю представників позивача ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8, третьої особи не з'явились,

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.09.2016 у справі № 925/1076/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016, позов задоволено повністю: визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсан", оформлені протоколами № 36 від 30.03.2016 та № 34 від 24.09.2015.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, третя особа звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства", ст.ст. 74, 104 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що скаржник не був залучений до участі у справі місцевим судом. Крім того скаржник вважає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність кворуму на позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсан".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсан" (далі - Товариство) створене шляхом реорганізації Приватного підприємства "Гарант Інвест 2000", зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 8838 від 03.05.2001, і є єдиним правонаступником його прав і обов'язків, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Статуту Товариства, затвердженого рішенням засновника № 19 від 01.12.2011.

Згідно з п. 3.1 Статуту учасником Товариства на момент його створення є позивач, частина внеску в статутному капіталі складає 100 %.

З наявної в матеріалах справи копії виписки з банківського рахунку відповідача слідує, що 13.07.2013 позивачем як засновником внесено 1.995,00 грн., статутний капітал сплачений повністю.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 20 від 13.09.2013, ОСОБА_4 (далі - третя особа) прийнято до Товариства в якості учасника, збільшено статутний капітал Товариства за рахунок його внеску в сумі 2.545,46 грн. та сформовано статутний (складений) капітал Товариства у загальному розмірі 4.545,46 грн., який розподілено відповідно до внесених учасниками часток.

Третьою особою 14.04.2014 до статутного фонду Товариства внесено кошти в розмірі 2.545,46 грн.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 22 від 13.03.2015, ОСОБА_4 надано право підпису від імені Товариства без довіреності, з огляду на що вирішено внести відповідні відомості до державного реєстру.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 28 від 18.03.2015, за рахунок додаткових вкладів учасників Товариства збільшено статутний капітал Товариства до загального розміру 2.122.488,00 грн., розподілено статутний капітал Товариства між його учасниками на такі частки: третя особа - 52% (1.103.673,00 грн.), позивач - 48% (1.018.775,00 грн.), підписано та затверджено статут у новій редакції.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 28-1 від 18.03.2015, погоджено внесення позивачем до статутного капіталу майнового внеску у вигляді нежилого приміщення, а саме вбудовано-прибудованого приміщення магазину НОМЕР_1 (приміщення з НОМЕР_1-1 по НОМЕР_1-6), розміщеного на 1-ому поверсі, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 107,60 кв. м, та оцінено його у 1.014.775,00 грн., передачу майнового внеску вирішено оформити актом приймання-передачі.

01.04.2015 підписано відповідний акт приймання-передачі. В подальшому Товариство отримало свідоцтво про право власності на вбудовано-прибудовані приміщення магазину НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Третя особа своєї частки для збільшення статутного капіталу Товариства не внесла.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 32 від 26.08.2015, позивача з 26.08.2015 звільнено з посади керівника Товариства та його ж з 27.08.2015 призначено виконуючим обов'язки керівника Товариства до обрання керівника на постійній основі, надано йому право підпису від імені Товариства без довіреності.

Рішеннями загальних зборів учасників Товариства, оформленими протоколом № 34 від 24.09.2015 (далі - Протокол № 34), вирішено:

- оголосити про зменшення статутного капіталу Товариства до загального розміру в 10.000,00 грн.; провести розподіл статутного (складеного) капіталу Товариства між його учасниками як в процентному, так і в грошовому виразі наступним чином: 1) третя особа - сума внеску 8.000,00 грн., відсоток частки у статутному капіталі - 80 %; 2) позивач - сума внеску 2.000,00 грн., відсоток частки у статутному капіталі - 20 %;

- внести до статуту Товариства зміни відповідно до прийнятого рішення та затвердити статут Товариства;

- повідомити кредиторів Товариства про зменшення статутного капіталу товариства у встановленому законом порядку;

- оформити та подати до органів держреєстрації даний протокол загальних зборів та нову редакцію статуту Товариства для реєстрації відповідних змін в установленому порядку.

Рішеннями загальних зборів учасників Товариства, оформленими протоколом № 36 від 30.03.2016 (далі - Протокол № 36):

- призначено з 31.03.2016 третю особу директором Товариства, а позивача звільнено від виконання обов'язків керівника Товариства у зв'язку з призначенням директора Товариства на постійній основі;

- вирішено оформити та подати до органів державної реєстрації даний протокол загальних зборів учасників для реєстрації відповідних змін в установленому законом порядку, призначено особою відповідальною за їх подання до органів державної реєстрації виконавчого директора товариства ОСОБА_8.

Зі змісту Протоколу № 34 та Протоколу № 36 слідує, що на зборах були присутні всі учасники Товариства, тобто особи, які володіють 100% голосів, у томі числі і позивач.

Вказані протоколи підписані третьою особою як Головою зборів та позивачем як Секретарем зборів.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що про скликання спірних зборів його не було повідомлено з боку відповідача взагалі, що перешкодило позивачу взяти участь у позачергових загальних зборах, а це є безспірним порушенням корпоративних прав позивача на участь в управлінні Товариством.

Крім того позивач зауважив на тому, що рішення загальних зборів, оформлене Протоколом № 34, порушує права позивача, оскільки розмір належної йому частки у статутному капіталі Товариства було спотворено, що, у свою чергу, позбавило позивача можливості бути рівним у прийнятті рішень на загальних зборах учасників Товариства та отримати прибуток відповідно до внесеного позивачем вкладу.

Так, позивач зазначив про те, що до прийняття рішень про збільшення статутного капіталу Товариства його частка у статутному капіталі Товариства була 44%, з прийняттям відповідного рішення стала 48%, проте в подальшому, незважаючи на виконання ним вимог щодо внесення збільшення та невиконання такої вимоги другим учасником, з прийняттям рішення загальних зборів, оформленого Протоколом № 34, фактично частка позивача у статутному капіталі стала 20 %.

Враховуючи обставини, на які позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, для вирішення спору по суті необхідно встановити, чи були дотримані порядок скликання загальних зборів і чи був позивач присутній 24.09.2015 та 30.03.2016 на загальних зборах відповідача.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 1 ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

За своєю організаційно-правовою формою відповідач відноситься до товариств.

Згідно з ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 88 ЦК України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Згідно зі ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Отже, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління відповідача визначається Статутом Товариства.

Відповідно до ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 145 ЦК України визначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, в тому числі, і внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу.

Зазначене також встановлено ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" (далі - Закон) та п. 10.6 Статуту Товариства, який був затверджений загальними зборами учасників Товариства, протокол № 33 від 01.09.2015, і діяв на дату проведення загальних зборів учасників Товариства 24.09.2015, рішення яких оформлені Протоколом № 34.

Пунктом 10.1 Статуту Товариства, який діяв станом на 24.09.2015, встановлено, що вищим органом управління Товариством є збори учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону (в редакції, яка діяла станом на 24.09.2015) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Пунктом 10.2 вказаного Статуту в редакції, яка діяла станом на 24.09.2015, встановлено, що Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх довірені особи), що володіють в сукупності не менш ніж 75% загальної кількості голосів, в той час як згідно з п. 10.8 Статуту - з питання щодо визначення розміру статутного капіталу рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють в сукупності не менш ніж 75% загальної кількості голосів.

Аналогічні положенні містяться і в Статуті Товариства в редакції, яка діяла станом на 30.03.2016 (дата проведення загальних зборів учасників Товариства, рішення яких оформлені Протоколом № 36) (п.п. 12.2, 12.7, 12.10).

Водночас судами встановлено, що позивач не був і не міг бути присутнім на загальних зборах 24.09.2015 (Протокол № 34) та 30.03.2016 (Протокол № 36), які проводилися у м. Черкаси), оскільки:

- з 23 по 25 вересня 2015 року він перебував у м. Києві, з якого трансфером прибув до м. Харкова для участі у розширеному засіданні Антикризової ради громадських організацій України та Правління УСПП, що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями посвідчення про відрядження та листа Українського союзу промисловців та підприємців;

- з 28 березня 2016 року по 02 липня 2016 року позивач перебував у Канаді, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті позивача та даними зворотного посадочного квитка на літак і відомостей про його замовлення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що в день проведення позачергових загальних зборів Товариства 24.09.2015 та 30.03.2016 у м. Черкаси позивач фізично не міг бути присутнім на цих зборах.

При цьому також слід врахувати, що частина 2 ст. 60 Закону встановлює, що учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Як встановлено судами, доказів на підтвердження проведення реєстрації учасників як зборів 24.09.2015, так і зборів 30.03.2016 жодним з учасників судового процесу суду не надано.

З огляду на викладене вище є недоведеним факт присутності позивача 24.09.2015 та 30.03.2016 на загальних зборах учасників Товариства, а відтак, враховуючи, що частка позивача у статутному капіталі Товариства станом на дату проведення перших з оспорюваних загальних зборів становила 48 %, відповідно до приписів ст. 60 Закону, суди дійшли правильного висновку про те, що такі загальні збори не є повноважними.

Частиною 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 (v0013700-08) роз'яснено, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Водночас ч. 2 п. 18 вказаної Постанови встановлено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є, серед іншого, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства).

Аналогічні положення містяться й в п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 (v0004600-16) .

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність безумовної підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених Протоколом № 34 та Протоколом № 36, а відтак, суди обґрунтовано, відповідно до вимог закону задовольнили вказані позовні вимоги.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що:

- підставою для визнання недійсними оспорюваних рішень є саме прийняття загальними зборами таких рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів та, відповідно, кворуму для прийняття рішень, а не порушення порядку повідомлення позивача про скликання спірних загальних зборів;

- чинне законодавство не пов'язує дійсність або недійсність рішень загальних зборів із фактом наступного ймовірного підписання їх учасником, або виконання таких рішень юридичної особою та, відповідно, не надає суду підстав для відмови у позові у таких випадках;

- предметом розгляду у цій справі є виключно вимоги про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколами № 36 від 30.03.2016 та № 34 від 24.09.2015, з підстав їх невідповідності положенням чинного законодавства, в той час як добросовісність та/або недобросовісність реалізації позивачем та третьою особою своїх корпоративних прав, а також створення та/або не створення перешкод один для одного в реалізації таких прав не є предметом розгляду цього спору.

Щодо посилань скаржника на те, що судом першої інстанції порушено його права, а саме не залучено його до участі у справі, слід зазначити таке.

У ч. 5 п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 (v0007600-11) зазначено, що з урахуванням припису частини другої статті 104 ГПК не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в разі незалучення ним до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо це не призвело до прийняття неправильного рішення.

Крім того колегія суддів відзначає, що скаржник був залучений до участі у справі в якості третьої особи апеляційним судом та мав можливість в ході апеляційного провадження надати усі необхідні пояснення та докази на спростування позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 925/1076/16 - без змін.