Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу та постанову Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 922/3018/16 Господарського суду Харківської області за позовом Приватного акціонерного товариства "Термолайф" до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення № 5 АТ "Сбербанк Росії" про визнання недійсним договору застави за участю представників сторін:

позивача: Вавдійчик Б.П.

відповідача: не з'явилися

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі № 922/3018/16 (суддя Новікова Н.А.) відмовлено у задоволенні заяви відповідача про передачу справи № 922/3018/16 за підсудністю до Господарського суду міста Києва; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача в частині зупинення провадження у справі № 922/3018/16 до винесення Вищим господарським судом України рішень у справах № 922/6554/15, № 904/11194/15; задоволено клопотання відповідача в частині зупинення провадження у справі № 922/3018/16 до набрання законної сили рішенням у справі № 904/43/16; зупинено провадження у справі № 922/3018/16 до вирішення Дніпропетровським апеляційним господарським судом пов'язаної з нею справи № 904/43/164 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", Приватного акціонерного товариства "Термолайф"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", про визнання договорів про відкриття кредитних ліній та поруки недійсними та набрання законної сили рішенням суду у справі № 904/43/16.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі № 922/3018/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерного товариства "Сбербанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.10.2016 про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Сбербанк" про передачу справи № 922/3018/16 за підсудністю до Господарського суду м. Києва; передати справу № 922/3018/16 до Господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вказуючи на помилковість висновків суду про те, що Харківське відділення № 5 АТ "Сбербанк" має повноваження виступати стороною (позивачем, відповідачем) у справі, а тому підсудність справи має визначатися за місцезнаходженням відповідача у справі - ПАТ "Сбербанк", яким місто Київ.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Термолайф" на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, Приватне акціонерне товариство "Термолайф" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5 АТ "Сбербанк Росії" (назву якого змінено на Харківське відділення № 5 Публічного акціонерного товариства "Сбербанк") про визнання недійсним договору застави, укладеного між ПАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (назву якого змінено на ПАТ "Сбербанк"), посвідченого 22.01.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д., зареєстрованого в реєстрі за номером 255 (далі - договір застави), в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань за: договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 30-В/12/66/ЮО, укладеним між ПАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО, укладеним між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", та договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 28-В/12/66/ЮО, укладеним між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії".

Статтею 1 договору застави встановлено, що у відповідності до цього договору в забезпечення виконання зобов'язань Приватного акціонерного товариства "Термолайф", Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", які випливають із договорів: про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 30-В/12/66/ЮО, 31-В/12/66/ІОО; про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 28-В/12/66/ЮО; про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО; про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 27-В/12/66/ЮО, та які (зобов'язання), зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 цього договору і можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, заставодавець передає заставодержателю в заставу майно, зазначене в п. 3.1 цього договору.

Відповідно до статті 4.4 договору заставодавець зобов'язаний: забезпечити цілісність предмета застави, а також здійснювати поточний та капітальний ремонт предмета застави. Вживати всіх необхідних заходів щодо захисту предмета застави від зазіхань будь-яких третіх осіб.

У статті 4.4.10 договору визначено, що заставодавець зобов'язаний передати предмет застави за актом протягом 3-х робочих днів з дня отримання від заставодержателя вимоги про передачу йому у володіння предмета застави у разі настання випадку, зазначеного у п. 4.2.5 цього договору.

В день укладення цього договору за власний рахунок застрахувати на користь заставодержателя предмет застави від усіх можливих ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування предмета застави, які визначені в Правилах страхування майна юридичних осіб страхової компанії, яка перевірена заставодержателем та відповідає вимогам заставодержателя, на строк до 01.10.2017 на суму не меншу заставної вартості предмета застави, зазначеної в статті 3 цього договору, з оформленням трьохстороннього договору страхування, однією із сторін якої має бути заставодержатель як вигодонабувач страхового відшкодування (ст.4.4.11 договору).

Статтями 4.4.14-4.4.16 цього договору встановлено, що заставодавець зобов'язаний не вносити жодних змін до договору страхування, укладеного згідно з пунктом 4.4.11 цього договору, без попереднього письмового погодження з заставодержателем, а також належним чином виконувати всі свої зобов'язання, передбачені договором страхування, зазначеним у пункті 4.4.1 цього договору, невиконання яких може бути підставою для відмови страховою компанією у виплаті страхового відшкодування чи дострокового припинення дії такого договору страхування, а у випадку припинення дії договору страхування, зазначеного в п.4.4.1 цього договору, з будь-яких причин знову застрахувати предмет застави на умовах, передбачених в. п.4.4.11. цього договору. Під час дії цього договору не змінювати вигодонабувача, яким є заставодержатель за договором страхування, зазначеним в п.4.4.11, цього договору. Під час дії цього договору не укладати будь-яких інших договорів страхування предмету застави, крім як договору страхування, зазначеного в п.4.4.11 цього договору.

Згідно із п. 9.5 даного договору всі спори сторін, що не врегульовані мирним шляхом, вирішуються відповідним судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до статей 13, 15 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ, закріплена в положеннях статті 16 ГПК України.

Як передбачено частиною 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Пунктом 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) визначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Виходячи з приписів ст. ст. 173, 175, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 546, 572, 585, 589 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 19 Закону України "Про заставу", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що заставодавець є зобов'язаною стороною за договором застави, який зобов'язаний здійснити на користь другої сторони певні дії - передати майно в забезпечення виконання основного зобов'язання.

Разом з тим, зі змісту п. 4.1. договору застави вбачається, що заставодержатель зобов'язаний, зокрема: на письмову вимогу заставодавця надати йому документи, що підтверджують повне або часткове виконання заставодавцем та/або боржником основного/них договору/ів; якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищить розмір усіх забезпечених цією заставою вимог заставодержателя до заставодавця та/або боржника, не пізніше 3 робочих днів із дня надходження на рахунок заставодержателя таких виручених коштів, повідомити заставодавця про розмір коштів, що належать йому до повернення, та не пізніше 3 робочих днів із дня надходження відповіді заставодавця із зазначенням рахунку, на який потрібно спрямувати кошти, повернути заставодавцю такі кошти.

Таким чином, за спірним договором обидві сторони мають відповідні права та обов'язки, а тому позивач має право вибору щодо звернення з позовом за місцезнаходженням як заставодавця, так і заставодержателя за спірним договором.

Враховуючи, що місцезнаходженням позивача як заставодавця за оспорюваним правочином є місто Харків, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для передачі справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 9.5 спірного договору застави, яким передбачено, що всі спори сторін, що неврегульовані мирним шляхом, вирішуються відповідним судом за місцезнаходженням відповідача, оскільки Господарським процесуальним кодексом (1798-12) не передбачено можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі, що також відображено у пункті 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (v0010600-11) .

Водночас, на думку колегії суддів касаційної інстанції, апеляційний господарський суд, як і суд першої інстанції, дійшли помилкового висновку про можливість визначення територіальної підсудності спору у цій справі за місцезнаходженням відокремленого підрозділу відповідача - Харківського відділення № 5 АТ "Сбербанк Росії".

Так, філією відповідно до ч. 1 ст. 95 Цивільного кодексу України є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Вказана стаття у ч.ч. 3, 4 також передбачає, що філії та представництва не є юридичними особами; вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення; керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Тобто коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

З матеріалів справи вбачається, що стороною оспорюваного договору іпотеки є саме Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Сбербанк".

Харківське відділення № 5 АТ "Сбербанк Росії" згідно з Положенням про Харківське відділення № 5 АТ "Сбербанк Росії" не уповноважене представляти інтереси останнього в судах, діяти від імені юридичної особи, оскільки пунктом 2.5 Положення передбачено право відділення представляти інтереси банку у взаємовідносинах з місцевими органами державної влади і управління, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами, і не надано право представляти інтереси банку у судах, а довіреність банку на ім'я ОСОБА_6 видана без вказівки на те, що зазначена особа є керівником Харківського відділення № 5.

Разом з тим, помилковість вказаних висновків судів не вплинула на правомірність ухвали щодо відмови у задоволенні заяви щодо зміни територіальної підсудності справи № 922/3018/16.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 922/3018/16 залишити без змін.