Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Данилової М.В., суддів Сибіги О.М., Швеця В.О. за участю представників: позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 910/6579/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської міської ради, смт. Софіївка, Софіївський район, Дніпропетровська область до Комунального закладу охорони здоров'я "Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Софіївської районної ради Дніпропетровської області, смт.Софіївська, Софіївський район, Дніпропетровська область про стягнення 56950,19 грн

Дочірнє підприємство "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального закладу охорони здоров`я "Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Софіївської районної ради Дніпропетровської області про стягнення 225295,20 грн., з яких: 180428,96 грн. - основний борг, 58509,19 грн. - пеня, 4435,00 грн. - 3% річних, 11919,05 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води за державні кошти № 4/2 від 29.03.2016 в частині оплати поставленої теплової енергії.

Заявою від 19.09.2016 позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості за основним зобов'язанням та просив стягнути з останнього 56950,19 грн., з яких 40787,40 грн. пеня, 4401,00 грн. - 3% річних, 11761,79 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 (суддя Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (головуючий суддя Антонік С.Г., судді Чимбар Л.О., Дмитренко Г.К.), позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Комунального закладу охорони здоров'я "Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Софіївської районної ради Дніпропетровської області на користь Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради 20393,70 грн. пені, 3895,02 грн. 3% річних, 10520,28 грн. інфляційних втрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань по договору про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води за державні кошти № 4/2 від 29.03.2016, обґрунтованістю вимог позивача.

Щодо зменшення суми інфляційних втрат та 3% річних суди керувалися помилкою в розрахунках, а зменшуючи розмір пені на 50% суди виходили із того, що відповідачем сплачено основний борг в повному обсязі, а розмір пені є значним у порівнянні з розміром основного боргу.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями Дочірнє підприємство "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.20126 в частині відмови у стягненні 20393,70 грн. пені і прийняти нову постанову, якою стягнути з відповідача 20393,70 грн. пені, в іншій частині залишити без змін, посилаючись на порушення судом приписів статті 224 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.01.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.2016 між Дочірнім підприємством "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (постачальник) та Комунальним закладом охорони здоров`я "Софіївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Софіївської районної ради Дніпропетровської області (споживач) укладено договір про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води за державні кошти № 4/2, згідно умов якого постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб централізованого опалення по об'єктах споживача, а споживач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору (п. 1.2. договору). Найменування предмету договору: ДК 016:2010- 35.30.1 пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води; ДК 021:20І5 - 09320000-8 пара, гаряча вода та пов'язана продукція. Одиницею виміру теплової енергії є 1Гкал (п. 1.1. договору). Теплова енергія постачається споживачу в обсязі 191,4937 Гкал, в тому числі по місяцях. Ціна за 1 Гкал пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води становить 2830,38 грн. з ПДВ ( п. 1.3. договору).

Пунктом 1.4 договору сторони передбачили, що кількість теплової енергії, яка передається споживачеві у відповідний період по даному договору визначається за показниками приладів обліку. Щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двохсторонніх актах.

Згідно пункту 3.1 договору його ціна на момент укладання становить 542000,00 грн., у тому числі ПДВ 90333,33 грн. КЗОЗ "Софіївський районний центр ПМСД" Софіївської районної ради Дніпропетровської області 290000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Софіївськіїй теріторіальний центр соціального обслуговування - 252000,00 грн. в т.ч. ПДВ (п. 3.1. договору).

Розділом третім договору сторони погодили, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.7 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред'явлення постачальником рахунку за спожиту теплову енергію виключно в грошовій формі. Нарахування оплати за теплову енергію здійснює постачальник згідно з тарифами, які затверджуються згідно чинного законодавства України. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Порядок розрахунків за теплову енергію наведений в додатку 1 до цього договору. До рахунку додаються акти приймання наданих послуг. Споживач протягом 5-ти банківських днів з дня отримання від постачальника рахунку зобов'язаний внести оплату за спожиту теплову енергії.

Поставка теплової енергії здійснюється з 01.01.2016 по 31.12.2016. Місце поставки: смт. Софіївка, вул. Карпенка.1. Облік спожитої теплової енергії, проводиться за комерційними приладами обліку або розрахунковим способам (пункти 5.1-5.3 договору).

Пунктами 6.1.1, 6.1.2 та 6.1.7 договору сторони передбачили, що Споживач зобов'язаний: своєчасно та повному обсязі сплачувати вартість поставленої теплової енергії; приймати поставлену теплову енергію згідно з актом приймання - передачі; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором та Додатком 1.

Пунктом 10.1 встановлено, що цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін. Діє в частині постачання теплової енергії з 01.01.2016 до 31.12.2016, в частині розрахунків за спожиту теплову енергію до їх повного здійснення.

Згідно додатку № 1 від 29.03.2016 до договору, споживач щомісяця самостійно отримує рахунок за фактично спожиту теплову енергію за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає постачальнику) (пункт 1 додатку № 1).

Згідно пункту 2 додатку № 1, щомісячно споживачем здійснюється оплата за фактичну спожиту теплову енергію, при цьому:

2.1 в разі, якщо споживач розраховується за показниками комерційних приладів обліку, йому пред'являється до сплати рахунок згідно обсягу теплової енергії наведеної в акті використання теплової енергії за поточний місяць.

2.2 споживачам, що не мають комерційних приладів обліку щомісячно виставляється до сплати рахунок за обсяг фактично спожитої теплової енергії, який визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів (годин) надання послуг в поточному місяці.

Відповідно до пункту 3 додатку № 1 споживач споживає теплову енергію в межах коштів, передбачених кошторисом витрат, як на поточне споживання так і на покриття заборгованості з поданням споживачем кошторису витрат на кожний рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач за період з січня 2016 по березень 2016 включно поставив відповідачу теплову енергію в кількості 128,8834 Гкал, що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії (а.с.24-25).

На оплату теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки:

- № 5 від 31.01.2016, виданий 10.02.2016 на суму 172055,40 грн. з ПДВ;

- № 15 від 29.02.2016 на суму 93343,67 грн. з ПДВ;

- № 23 від 31.03.2016, виданий 04.04.2016 на суму 99389,93 грн. з ПДВ (а.с.25-26). Загальна сума складає 364789,00 грн.

В порушення умов договору відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався несвоєчасно, із порушенням встановленого договором строку, що і стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача 180428,96 грн. заборгованості, 58509,19 грн. пені, 11919,05 грн. інфляційних втрат та 4435 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено основний борг в сумі 180428,96 грн. платіжними дорученнями №№ 416, 417, 418 від 08.08.2016, № 449 від 15.09.2016 (а.с.55-58), в зв'язку з цим позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути 40787,40 грн. пені, 11761,79 грн. інфляційних втрат, 4401 грн. 3% річних.

Приймаючи рішення у справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суди встановили, що пунктом 7.4 договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем умов пункту 4.7 цього договору, споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що при перевірці розрахунку, здійсненого позивачем при визначені періоду нарахування він необґрунтовано включив день оплати, а при розрахунку інфляції застосовував інфляцію за неповний місяць.

А тому, здійснивши перерахунок, суди вказали, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 40787,40 грн., 10520,28 грн. інфляційних втрат та 3895,02 грн. 3% річних.

Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення штрафних санкцій до мінімального розміру.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Згідно пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) , вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами було враховано, що відповідач є бюджетною організацією і може здійснювати оплату лише в межах затвердженого кошторису і при умові виділення міською радою коштів на ці цілі. Саме у зв'язку з цим і було передбачено у пункті 3 додатку № 1 до договору споживання в межах коштів передбачених кошторисом.

Заборгованість за спожиту теплову енергію виникла у зв'язку з несвоєчасним виділенням коштів з міського бюджету і вина відповідача в даному випадку відсутня. З метою виконання гарантійного листа відповідачем для погашення заборгованості сплачені кошти, які були призначені для виплати заробітної плати працівників.

На момент прийняття рішення заборгованість погашена повністю. Доказів спричинення збитків позивачу несвоєчасною оплатою не надано. Несвоєчасність оплати компенсована стягненням інфляційних та 3% річних.

З урахуванням цього, а також враховуючи, що позивач також знаходиться не в кращому матеріальному становищі, колегія суддів погоджується господарським судом щодо зменшення розміру пені на 50%, що складає 20393,70 грн. пені.

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що збитками є саме сума 3% річних та інфляційних, колегією суддів касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки інфляційні та 3% річних не відносяться до складу збитків визначених статтею 22 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою інфляційні є компенсацією від знецінення грошових коштів, які не сплачені своєчасно, а 3% річних є платою за користування такими коштами.

Решта доводів касаційної скарги спрямована на переоцінку встановлених судами обставин справи та досліджених доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За частиною 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про часткове задоволення позовних вимог є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 904/7164/16 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.