910/18023/14 Про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби в частині винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, і складення опису й арешту майна - 07.02.2017 Прийняття

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30 червня 2016 року cкаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ" на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві - задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві - Чорного В.В. в частині винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 квітня 2016 року, складення опису й арешту майна від 21 квітня 2016 року у виконавчому провадженні ВП № 48878519.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2015 року у справі № 910/18023/14 ухвалу господарського суду міста Києва від 30 червня 2016 року скасовано. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ" на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві задоволено частково. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві - Чорного В.В. в частині винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 квітня 2016 року, складення опису й арешту майна від 21 квітня 2016 року у виконавчому провадженні ВП № 48878519. Постанову про накладення арешту на майно боржника та заборону на його відчуження від 20 квітня 2016 року у виконавчому провадженні № 48878519 та Акт опису й арешту майна від 21 квітня 2016 року у виконавчому провадженні № 48878519 скасовано. Знято арешт з майна, який накладено у виконавчому провадженні № 48878519 за Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 квітня 2016 року та Актом опису й арешту майна від 21 квітня 2016 року. В інший частини заяви відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2016 року в частині відмови заявнику у задоволенні скарги в частині вимоги: зобов'язати відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві здійснити дії щодо витребування у ОСОБА_6 та повернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ" описаного та арештованого 21 квітня 2016 року державним виконавцем Чорним В.В. у виконавчому провадженні № 48878519 майна - на місце його розміщення станом на 21 квітня 2016 року за адресою м. Київ пр-т Оболонський, буд. 28, скласти акт передачі майна відповідальному працівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ", зазначити в цьому акті всі відмінні ознаки кожного предмета (головний знак, серійний номер, рік випуску, комплектацію, форму, розміри, колір, ступінь зносу) зазначити в акті всі наявні пошкодження предметів (у тому числі комп'ютерних носіїв інформації) - та задовольнити скаргу відповідача в цій частині.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонду "Преміум-фонд Індексний" в інтересах та від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПІОГЛОБАЛ Україна" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ" про стягнення 22343, 22 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13 листопада 2014 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 05 березня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Преміум-фонд Індексний" в інтересах та від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПІОГЛОБАЛ Україна" 21815 грн. 50 коп. - невиплаченого відсоткового доходу за 10-й та 11-й періоди, 527 грн. 72 коп. - інфляційних втрат за 10-й відсотковий період та 1827 грн. 00 коп. - судового збору.

25 березня 2015 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 13 листопада 2014 року видано наказ.

20 серпня 2015 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Преміум-фонд Індексний" в інтересах та від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПІОГЛОБАЛ Україна" надійшла заява про видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва № 910/18023/14 від 25 березня 2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21 серпня 2015 року заяву Відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Преміум-фонд Індексний" в інтересах та від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПІОГЛОБАЛ Україна" про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 25 березня 2015 року № 910/18023/14 задоволено. Видано дублікат наказу господарського суду міста Києва від 25 березня 2015 року № 910/18023/14.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ" подало скаргу на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, у якій скаржник просив суд:

- визнати протиправними дії та рішення старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Чорного В.В. у виконавчому провадженні № 48878519;

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 квітня 2016 року;

- скасувати акт опису й арешту майна від 21 квітня 2016 року.

Обґрунтовуючи подану скаргу, відповідач (боржник) зазначає, що під час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 квітня 2016 року, а також під час складання акту опису й арешту майна від 21 квітня 2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Чорним В.В. було порушено порядок виконавчих дій, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 24 лютого 2016 року у справі № 910/31558/15 порушено провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що є підставою для зупинення виконавчого провадження.

09 червня 2016 року відповідач (скаржник) надав заяву про заміну вимог у скарзі на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, в якій виклав вимоги скарги у наступній редакції:

1) визнати протиправними дії та рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Чорного Володимира Вікторовича у виконавчому провадженні № 48878519.

2) скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника та заборону на його відчуження від 20 квітня 2016 року у виконавчому провадженні № 48878519.

3) скасувати акт опису й арешту майна від 21 квітня 2016 року у виконавчому провадженні № 48878519.

4) зняти арешт з майна, який накладено у виконавчому провадженні № 48878519 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 квітня 2016 року та актом опису й арешту майна від 21 квітня 2016 року.

5) зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві здійснити дії щодо витребування у ОСОБА_6 та повернення ТОВ "Лізинг ІТ-СПВ" описаного й арештованого 21 квітня 2016 року державним виконавцем Чорним Володимиром Вікторовичем у виконавчому провадженні № 48878519 майна - на місце його розміщення станом на 21 квітня 2016 року за адресою м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 28, скласти акт передачі майна відповідальному працівнику ТОВ "Лізинг ІТ-СПВ", зазначити в цьому акті всі відмінні ознаки кожного предмета (товарний знак, серійний номер, рік виписку, комплектацію, форму, розміри, колір, ступіть зносу), зазначити в акті всі наявні пошкодження предметів (у тому числі комп'ютерних носіїв інформації).

6) зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві подати до господарського суду міста Києва у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Господарський суд міста Києва прийняв до розгляду зазначену заяву.

Як зазначалось вище судом апеляційної інстанції частково задоволено скаргу відповідача, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець зазначає про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17 вересня 2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Чорним В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48878519 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 25 березня 2015 року у справі № 910/18023/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПІОГЛОБАЛ Україна" боргу у розмірі 24 170, 22 грн.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24 лютого 2016 у справі № 910/31558/15 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ", відповідно до якої, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зокрема, оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ", призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг ІТ-СПВ" арбітражного керуючого Ушача Юрія Володимировича.

Крім того, у судовому акті зазначено про надіслання копії ухвали боржнику, ініціюючому кредитору та засновнику (учаснику) боржника, місцевому загальному суду, органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника та державному реєстратору відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві для відома та внесення відповідних відомостей про порушення провадження у справі про банкрутство.

Так, відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалу господарського суду міста Києва від 24 лютого 2016 року у справі № 910/31558/15 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ" було надіслано органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та отримане Відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві 18 березня 2016 року.

При цьому, 20 квітня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Чорним В.В. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ", у межах суми звернення стягнення 24170,22 грн.

Крім того, 21 квітня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Чорним В.В. складено акт опису й арешту майна.

Тобто, старшим державним виконавцем Чорним В.В. після отримання ухвали господарського суду міста Києва від 24 лютого 2016 року у справі № 910/31558/15 про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ" та введення мораторію, проводились виконавчі дії.

При цьому, лише 29 квітня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Чорним В.В. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 48878519.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 зазначеного закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Таким чином, дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Чорного В.В. в частині винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 квітня 2016 року та складення опису й арешту майна від 21 квітня 2016 року є неправомірним та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є підставою для зупинення виконавчого провадження відповідно до ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" .

Так, відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на викладене Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обгрунтованим рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГ ІТ-СПВ" на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

Щодо вимог заявника касаційної скарги про зобов'язання відділ Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві здійснити дії щодо витребування у ОСОБА_6 та повернення ТОВ "Лізинг ІТ-СПВ" описаного й арештованого 21 квітня 2016 року державним виконавцем Чорним Володимиром Вікторовичем у виконавчому провадженні № 48878519 майна - на місце його розміщення станом на 21 квітня 2016 року за адресою м.Київ, пр-т Оболонський, буд. 28, скласти акт передачі майна відповідальному працівнику ТОВ "Лізинг ІТ-СПВ", зазначити в цьому акті всі відмінні ознаки кожного предмета (товарний знак, серійний номер, рік виписку, комплектацію, форму, розміри, колір, ступіть зносу), зазначити в акті всі наявні пошкодження предметів (у тому числі комп'ютерних носіїв інформації) та зобов'язання відділ Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві подати до Господарського суду міста Києва у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, то судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено в їх задоволенні, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.