Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Кондратової І.Д., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" Андронова Олега Борисовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.16 у справі № 911/2036/16 господарського суду Київської області за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" Андронова Олега Борисовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко-Бронь" про стягнення суми за участю представників від: позивача Малічевої Ю.К. (дов. від 01.01.17), відповідача не з'явилися, були належно повідомлені,

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Інтеграл-банк" Андронов Олег Борисович звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко-Бронь" про стягнення 50 400,00 грн., набутих без достатньої правової підстави.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.09.16 у справі (суддя Колесник Р.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зеленін В.О., судді: Коршун Н.М., Ткаченко Б.О.) у позові відмовлено повністю, з мотивів регулювання даного спору нормами зобов'язального права, а договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України.

Не погоджуючись із судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Свої вимоги, скаржник обгрунтовує прийняттям оскаржуваних актів без дослідження та без надання належної оцінки доказам позивача стосовно не укладення між сторонами договору, а отже кошти що були перераховані на рахунок відповідача в якості передоплати, є на думку скаржника, безпідставно отриманими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, меморіальним ордером від 17.08.15 № 37 Публічне акціонерне товариство "Інтеграл-Банк" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Анко-Бронь" 50 400,00 грн. з призначенням платежу "попередня оплата - 70% за виготовлення та встановлення металевих конструкцій (касові вузли) згідно додатку № 1 до договору № 10/08-15 від 10.08.15, (ПДВ - 8 400,00 грн.)".

06.10.15 позивач надіслав на адресу відповідача лист з вимогою про повернення перерахованих, згідно платіжного доручення від 17.08.15 № 37 грошових коштів вказану вище суму за наступними реквізитами: ПАТ "Інтеграл-Банк"; МФО банку: 320735; код ЄДРПОУ: 22932856; розрахунковий рахунок: 35100980005, зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

21.10.15 позивач надіслав на адресу відповідача лист з повідомленням, що договір від 10.08.15 № 10/08-15 сторонами не укладався та представниками не підписувався, текст зазначеного договору у позивача відсутній, тому просив повернути протягом 3-х банківських днів кошти, як безпідставно перераховані позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.16 у справі № 910/29139/15, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ "Анко-Бронь" до ПАТ "Інтеграл-Банк" про стягнення заборгованості за договором від 10.08.15 № 10/08-15 у розмірі 21 600,00 грн. (30% за виготовлення та встановлення металевих конструкцій (касові вузли), позов задоволено повністю та встановлено наступне:

- 10.08.15 між ПАТ "Інтеграл-Банк" та ТОВ "Анко-Бронь" укладено договір № 10/08-15, п.1.1. якого, виконавець виготовляє, здійснює поставку та встановлює металеві конструкції згідно ДСТУ 4546:2006 та ДСТУ 4547:2006 із сертифікованих елементів конструкцій у відділенні за мовника за адресою м. Одеса, вул. Велика Арнаутська,49, а замовник приймає та оплачує зазначені роботи на умовах, передбачених даним договором;

- факт виконання вказаних робіт та їх прийняття замовником підтверджується актом прийому-передачі від 28.08.15, підписаним уповноваженими представниками сторін;

- ТОВ "Анко-Бронь" направлено рахунок на оплату віл 02.09.15 № 149 на суму 21 600,00 грн. (30% за виготовлення та встановлення металевих конструкцій (касові вузли) згідно додатку № 1 до договору від 10.08.15 10/01-15 за вказаною адресою;

- зазначений рахунок на оплату замовником не оплачений. ПАТ "Інтеграл-Банк" листом від 29.09.15 № 20-1/1592 повідомив ТОВ "Анко-Бронь", що ПАТ "Інтеграл-Банк" було перераховано ТОВ "Анко-Бронь" авансовий платіж за виготовлення та встановлення металевих сертифікованих конструкцій у розмірі 50 400,00 грн, однак акт приймання виконаних робіт підписано не було.

- крім того, ПАТ "Інтеграл-Банк" у зазначеному листі вказав, що до ПАТ "Інтеграл банк" 16.09.15 введена Тимчасова адміністрація, тому просив ТОВ "Анко-Бронь" повернути перерахований аванс та забрати встановлені конструкції. ТОВ "Анко-Бронь" у відповідь на вказаний лист направив Банку лист (вимогу) від 07.10.15 № 07/10-01, яким просив сплатити повну вартість замовлення та повторно направив рахунок на оплату від 02.09.15 № 149 на суму 21 600,00 грн.

Звертаючись із позовом у даній справі, позивач зазначав, що перераховані ним відповідачу грошові кошти на суму 50 400,00 грн. безпідставно перераховані та отримані відповідачем, оскільки відпала необхідність в отриманні послуг передбачених договором, а сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 50 400,00 грн. є по суті кредиторською заборгованістю, через що відповідач зобов'язаний відповідно до ст.ст. 1212- 1213 ЦК України повернути вказану суму коштів позивачу, при цьому позивач заперечує факт укладання договору від 10.08.15 № 10/08-15.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали на те, що зазначеним вище рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.16 встановлено факт укладання сторонами договору від 10.08.15 № 10/08-15, отримання відповідачем авансового платежу за виготовлення та встановлення металевих сертифікованих конструкцій у розмірі 50 400,00 грн. Згідно цього договору, встановлено факт виконання ТОВ "Анко-Бронь" своїх зобов'язань за договором та виникнення у ПАТ "Інтеграл банк" обов'язку щодо внесення залишку боргу у розмірі 21 600 грн., які було стягнуто цим рішенням.

Зважаючи на договірний характер спірних правовідносин, встановлений преюдиційно, застосування положень ст. 1212 ЦК України є необґрунтованим, відповідно як і задоволення вказаних позовних вимог.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх вірними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, по якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї ж статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення правовідносин щодо повернення безпідставно набутого майна, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Отримання відповідачем суми стягуваної переплати за договором від 10.08.15 № 10/08-15, який є належною умовою виникнення у його сторін відповідних прав та обов'язків, автоматично виключає (у силу наявності рішення у господарській справі № 910/29139/15, яке набрало законної сили, про наявність і чинність вказаного договору) безпідставність набуття стягуваних грошових коштів на момент такого набуття.

Оскільки укладений між сторонами договір на виготовлення, здійснення поставки та встановлення металевих конструкцій не розірваний у розумінні ст. 653 ЦК України, то вимоги позивача про повернення безпідставно набутої передоплати у розмірі 50 400,00 грн. є не обгрунтованими, а тому мотивів для їх задоволення не вбачається.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими актами та ніяким чином не спростовують викладених у них судових висновків, а тому постанову апеляційного суду слід залишити без змін, оскільки вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" Андронова Олега Борисовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.16 у справі № 911/2036/16 залишити без змін.